У часи моди на екзистенціалізм успіхом на Заході користувалася знаменита п’єса Жана Поля Сартра «В чеканні Годо», написана в дусі театру абсурду.
Персонажі приходили до кафе, щоб побачитися там з якимось Годо, чекали на нього, йшли, верталися, питаючи: «Годо приходив?», «Чи буде Годо?», «Чи казав Годо, коли буде?», «Годо іще не приходив?» тощо.
Усі балачки оберталися так чи інакше довкола Годо, на якого чекали всі. Спектакль закінчувався, а Годо так і не приходив.
Глядачі вистави проводили час у чеканні Годо разом із персонажами п’єси. І цей мистецький стьоб набував алегорії абсурду життя, що минає в чеканні чогось, що може статися, а може, й не статися.
У такому чеканні перебуває в ці дні й уся Україна. Цим вітчизняним Годо в політичному реаліті-шоу стала в Україні голова Національного банку Валерія Гонтарєва.
Одні політичні ворожки кажуть, що вона цими днями прибуде в Україну, щоб прозвітувати у Верховній Раді про свою діяльність на посаді голови НБУ, інші кажуть, що вона не повернеться в Україну вже ніколи.
При цьому громадяни України виступають у цьому театрі абсурду ошуканими глядачами. Сама героїня цього спектаклю нібито перебуває «у зарубіжній поїздці», ні характер, ні мета, ні статус якої офіційно ніхто не називає.
Виїхавши за кордон нібито у відпустку і подавши заяву про свою відставку з посади, Гонтарєва так назад і не поверталася. І НБУ залишається у стані вершника без голови.
Хоча багато хто вважає, що голова керує вершником дистанційно.
Гібрид із грішного й праведного
До Валерії Гонтарєвої у суспільства існує чимало претензій. Їй ставлять у вину банкопад, збільшення частки безнадійних кредитів, позбавлення обігових коштів представників малого й середнього бізнесу, падіння курсу гривні, співучасть у вивезенні капіталів Януковича і не його одного, інфляцію тощо.
А очільники Інституту права і суспільства — президент Юрій Кармазін і два віце-президенти Віктор Шишкін та Іван Домбровський — отримали в своє розпорядження не відомі раніше факти. От що їм удалося встановити.
Перебуваючи на посаді голови НБУ, Гонтарєва оточила себе фахівцями, серед яких, на перший погляд, немає осіб із бездоганною для такої відповідальної роботи репутацією.
Якщо одні з них особисто причетні до виведення з комерційнимх банків, якими керували, десятків і десятків мільйонів доларів, як, скажімо, заступниця пані Гонтарєвої — колишня голова банку «Платініум», то інші мали справи як голови і члени правлінь та наглядових рад з іноземними банками та фінустановами, котрі працювали з іноземними, зокрема і російськими, активами, що сьогодні не вітається. А контакти, як відомо, не іржавіють.
Відповідно до табличних матеріалів Інституту права і суспільства, навіть перший заступник голови НБУ Яків Смолій, якого готують у наступники Гонтарєвої на посаді голови НБУ, є одночасно головою наглядової ради страхової компанії «Еталон», яка продала свої акції російському інвестору.
Щодо деяких інших членів Ради НБУ, то, за даними Інституту права і суспільства, заступник голови НБУ Катерина Рожкова пов’язана через заступника голови правління «Сбербанк» (РФ) та голову правління «Промінвестбанк» А. В. Рожка з «Промінвестбанком» (фактично належить РФ), «Сбербанком» і ВТБ (РФ); директор департаменту фінансового контролінгу О. В. Стрижка є директором управління і членом правління банку «Русский стандарт» (РФ); спеціаліст управління фінансової інформації та громадських комунікацій Н.М. Бондаренко (посада у табличних даних Інституту права і суспільства точно не вказана) нібито є віце-президентом і членом комісії з управління брендом і маркетинговими комунікаціями ВТБ Банку (РФ); а директор департаменту банківського нагляду Н. М. Дегтярьова фігурує у даних Інституту права і суспільства як директор департаменту внутрішнього аудиту «Промінвестбанку» (фактично належить РФ). Погодьтеся, що це має ознаки якоїсь кричущої нерозбірливості, якщо не аномальної гібридизації грішного з праведним.
Як це виглядає з позиції дотримання державної і фінансової безпеки, можна навіть не казати. Особливо, якщо ці особи мали доступ до державної таємниці... І кожен такий гібрид, хоч кого візьми, — готовий троянський кінь, готовий носій вірусу типу «Петя+++», а всі разом, якщо глянути очима Служби безпеки, — мало не генетична гібридна «п’ята колона». А все тому, що таке проміскуїтетне життя-буття більшою чи меншою мірою, мабуть, ведуть усі, хто ревно служить Мамоні — їм гроші не пахнуть. Речники Інституту права і суспільства наочно ілюструють це аудіозаписом розмови нібито заступниці голови НБУ Рожкової з нібито головою правління ВТБ Банку К. Вайсманом.
«Мама», «тато» і вся дружна «родина»
Особа чоловічої статі з голосом, схожим на голос голови правління ВТБ Банку К. Вайсмана, просить особу жіночої статі з голосом, схожим на голос заступниці голови НБУ Рожкової, сприяти капіталізації Банку Москви і на цілий рік звільнити цю банківську установу від перевірок. Усе б нічого, якби не санкції, які цього не допускають. Далі ще цікавіше.
Особа чоловічої статі з голосом, схожим на голос голови правління ВТБ Банку К. Вайсмана, обурюється тим, що Гонтарєва не йде до Президента України домовлятися з ним про капіталізацію Банку Москви.
Окрім цього, особа чоловічої статі з голосом, схожим на голос голови правління ВТБ Банку К. Вайсмана, просить особу жіночої статі з голосом, схожим на голос Рожкової, протягом одного року не перевіряти Банк Москви і дослухатися до позиції Москви.
У відповідь особа жіночої статі з голосом, схожим на голос Катерини Рожкової, посилається на те, що треба порадитися з «мамою».
А вже потім «мама», як слід її розуміти, піде (чи не піде) до Президента України, який, на думку особи чоловічої статі з голосом, схожим на голос голови правління ВТБ Банку Вайсмана, все й вирішить, якщо до нього звернеться «мама» Гонтарєва.
Особа чоловічої статі з голосом, схожим на голос голови правління ВТБ Банку Вайсмана, чомусь не має навіть тіні сумніву в тому, що Гонтарєва може це запросто зробити, після чого Президент дослухається до позиції Москви.
Аудіозапис телефонної розмови, якщо експертиза все-таки підтвердить його справжність, може викликати гучний скандал, оскільки кидає тінь на згадуваних у ньому осіб: на «маму», за припущеннями Валерію Гонтарєву, і на Президента України, названого прямо і без конспіративних псевдонімів, котрий, як усі знають і пам’ятають, всіляко сприяв призначенню «мами» на посаду голови НБУ.
Виходить, із ним за посередництва «мами» фінансисти країни, визнаної агресором, можуть домовлятися про те, як їм разом обійти міжнародні санкції. Одне слово, війна війною, а бізнес бізнесом.
Хоча «татом» корупції в Україні експерти Інституту права і суспільства називають не Президента, а Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, оскільки служба фінансового моніторингу, яка, як вони вважають, має протидіяти таким контактам і порушенням, перебуває безпосередньо у сфері його повноважень.
Ознаки корупції очевидні. Утім таке «батьківство», якщо дивитися на речі безсторонньо, виглядає не зовсім переконливо, зважаючи на те, що «батьків» обох статей у корупції може бути насправді багато, і тільки «мама», відповідно до посади (а не статі) одна.
Війна війною, а бізнес бізнесом...
Загальновідомо, що великі справи на державному і міжнародному рівні в одиночку ніколи не робляться. Для цього, крім високої посади, треба мати ще й широкі міжнародні зв’язки, без яких у таких справах ніколи не обходиться. І ці зв’язки експертам Інституту права і суспільства, схоже, після недавніх відвідин Вашингтона нібито вдалося виявити і навіть належним чином задокументувати.
Експерти Інституту права і суспільства демонструють копії документів, які свідчать, що Гонтарєва, обіймаючи посаду голови НБУ, одночасно володіла й керувала і діяльністю української фінансової групи ICU Холдинг Лімітед, що є порушенням закону про протидію та запобігання корупції, бо поєднання однієї з найвищих у державі посад з підприємницькою діяльністю та ще й в одній і тій самій сфері має кричущі ознаки конфлікту інтересів і містить значні корупційні ризики й загрози для фінансової системи й безпеки держави.
Але й це ще далеко не все. Бо ниточка від фінансової групи ICU Холдинг Лімітед, виявляється, тягнеться не тільки до вітчизняної банківської системи, а й значно далі.
Вона сягає за межі України і тісно пов’язує пані Гонтарєву з деякими дуже непростими і впливовими у фінансовому і політичному світі особами...
І от куди та ниточка від фінансової групи ICU Холдинг Лімітед, яка належить і керується головою НБУ Валерією Гонтарєвою, привела...
Як було встановлено і повідомлено в ході прес-конференції «Українська фінансова корупція: міжнародні виклики і небезпеки» експертами Інституту права і суспільства, фінансовою групою ICU Холдинг Лімітед пані Гонтарєва володіє не одна, а спільно з партнерами як її законними співвласниками.
І фігури це доволі знакові. Так, одним із партнерів і співвласників ICU є власниця компанії Cordova Management Ltd пані Улюкіна, якій у фінансовій групі ICU Холдинг Лімітед належить 22,74% акцій.
При цьому дійсний вплив і вага пані Улюкіної тільки володінням цим пакетом акцій не вичерпуються. Бо є речі значно важливіші за акції.
Вона перебуває у законному шлюбі з громадянином Великобританії Юрієм Соловйовим. Це той самий Юрій Олексійович Соловйов, який як підданий Британії обіймає посаду першого заступника президента-голови правління банку ПАТ ВТБ (РФ), що потрапив під санкції і потребує в Україні і не лише в Україні негласної підтримки, щоб обхідними шляхами успішно долати заборони.
Крім пані Улюкіної, власниками акцій фінансової групи ICU Холдинг Лімітед у рівних частинах по 22,74% володіють також Стеценко К. В. і Пасенюк М. Ю., про яких на прес-конференції наразі не йшлося, а тільки згадувалося у продемонстрованих на екрані табличних матеріалах.
Отак і сплелася мережа, яка дає банкам фактично воюючих держав можливість через погоджені дії зацікавлених осіб злагоджено обходити і долати будь-які санкції і ганяти кошти в зонах із різною податковою юрисдикцією.
Отож не гріх повторитися, війна війною, а бізнес бізнесом. Бо гроші понад усе.
Наші пані в офшорі
Але ниточка і на цьому не обривається і тягнеться від ICU Холдинг Лімітед іще далі. Цього разу вона простяглася вже від першого заступника президента-голови правління банку ПАО ВТБ Соловйова до панамського офшору Quilas Equities S.A., що, як зазначено у договорі від 12 червня 2014 року, заснований і функціонує під юрисдикцією Британських Віргінських Островів, що входять до безподаткового раю.
А від панамського офшору Quilas Equities S.A. ниточка привела просто до містера Еліота Броіді (англійською його прізвище пишеться як Broidi, але в представленому перекладі українською чомусь пишеться як Броуді), співвласника юридичної особи Corporation, зареєстрованої в Абу-Дабі, та Broidi Capital Management LLC (місце реєстрації Каліфорнія, США).
За документами містер Броіді (Броуді) — скромний консультант.
Однак тільки цим значення і вплив містера Броіді (Броуді) лише як консультанта і власника компаній Corporation і Broidi Capital Management LLC, схоже, теж не вичерпуються.
Отож містер Броіді (Броуді), як можна здогадуватися, також не пішак на міжнародній фінансовій і політичній шахівниці, як не пішаки у зонах своєї юрисдикції й усі інші члени цього союзу.
Бо якби це було не так, і містер Броіді (Броуді) був би тільки розмінною фігурою, то навряд чи власники Quilas Equities S.A. укладали б з ним як із консультантом договори, за якими брали на себе зобов’язання виплачувати йому за його консультації по 2,5 млн. дол. США на рік.
За такі гроші мають надаватися неабиякі за важливістю консультації. І тому цілком закономірно виникає необхідність дати відповідь на питання, хто ж ці власники Quilas Equities S.A., ладні платити настільки щедро, та хто такий насправді містер Броіді (Броуді) і чого варті його консультації, за які замовники готові викласти такі кошти, співмірні з вартістю послуг американського радника Президента Януковича Пола Манафорта, який тепер перебуває у центрі політичного і корупційного скандалу та навіть опинився у США під слідством?
Фактичною власницею панамського офшору Quilas Equities, виявляється, є особа із знайомим прізвищем — Наталія Улюкіна.
Заступник президента-голови правління російського банку ПАТ ВТБ Юрій Соловйов як бенефіціар і фактичний власник 50 000 акцій з номером 1—50 000, проведених на підприємстві під назвою Quilas Equities відповідно до Декларації довіри від 9 вересня 2009 року, передав як подарунок свої права в акціях новому бенефіціару в особі Наталії Улюкіної.
Експерти Інституту права і суспільства підтвердили цей факт, продемонструвавши на екрані копії документів про передачу Наталії Улюкіній акцій панамського офшору Quilas Equities і зачитавши їхній переклад.
Цим було встановлено і документально підтверджено зв’язок між заступником президента-голови правління банку ПАО ВТБ паном Соловйовим і власницею панамського офшору Quilas Equities пані Улюкіною, з одного боку, і Валерії Гонтарєвої з особою на прізвище Улюкіна як із співвласницею разом з якоюсь Улюкіною ICU Холдинг Лімітед, з другого.
Нез’ясованим до кінця залишається тільки питання, чи особа на прізвище Улюкіна як співвласниця ICU Холдинг Лімітед і власниця 50 000 акцій панамського офшору Quilas Equities Наталія Улюкіна це одна й та сама особа і законна дружина заступника президента-голови правління банку ПАТ ВТБ Юрія Соловйова, чи це насправді дві різні особи, пов’язані родинними зв’зками і спільним прізвищем.
Розбіжність у написанні ініціалів у документах змушує про це говорити.
Однак існує достатньо висока вірогідність того, що йдеться все-таки про одну й ту саму особу. Або щонайменше про її близьку родичку. Тобто пов’язану особу.
Хто ви, містере Броуді?
Далі ниточка тягнеться з панамського офшору Quilas Equities до Еліота Броіді (Броуді), власника компаній Corporation і Broidi Capital Management LLC та найманого консультанта панамського офшору Quilas Equities. Однак містер Броіді (Броуді) вельми знакова фігура з близького оточення президента США.
Експертам Інституту права і суспільства вдалося встановити обсяг можливостей містера Броіді (Броуді) як консультанта панамського офшору Quilas Equities.
Як з’ясувалося, ці можливості не обмежуються тільки бізнесовими компаніями і талантами містера Броіді (Броуді) як консультанта. Бо в містера Броіді (Броуді) є значно більші можливості впливати на прийняття важливих рішень та заводити потрібних людей у високі кабінети, ніж в ординарного американського бізнесмена і консультанта.
Містер Броіді (Броуді) є заступником голови інаугураційного комітету чинного президента США Дональда Трампа (!) і фінансовим головою президентської Республіканської партії (!!!), чим, можливо, і пояснюється висока вартість його консультацій, які він надає на замовлення панамського офшору Quilas Equities, яким володіє пані Улюкіна.
А від неї і належного їй панамського офшору Quilas Equities ниточка тягнеться і до голови НБУ Гонтарєвої як імовірної компаньйонки пані Улюкіної по ICU Холдинг Лімітед.
Таким чином Валерію Гонтарєву як державного службовця найвищого рангу зафіксовано у підозрілих для державного службовця зв’язках.
Особливо, якщо взяти до уваги оприлюднену експертами Інституту права і суспільства інформацію про те, що Еліот Броіді (Броуді) у 2001 році притягувався до відповідальності, був засуджений за махінації з коштами Пенсійного фонду і визнав свою вину, а також співпрацював із ВТБ Банком, який перебуває під санкціями США (співпрацював чи то напряму через громадянина Великої Британії Соловйова, заступника президента-голови правління банку ПАТ ВТБ, чи то через панамський офшор Quilas Equities, який належить пов’язаній із Соловйовим пані Улюкіній, чи то через пов’язану з Гонтарєвою фінансову групу ICU Холдинг Лімітед, експерти не уточнювали).
Щодо ексклюзивних можливостей містера Броіді (Броуді), то вони конкретно виписані в договорі з панамським офшором Quilas Equities і полягають у тому, що Еліот Броіді (Броуді) «має досвід у міжнародних інвестиціях та американській політиці, а також є Фінансовим головою Республіканської партії і має доступ до американських політиків і урядовців» (кінець цитати), і тому Quilas Equities розраховує на «допомогу в сфері діяльності Консультанта», яка полягає, судячи з тексту контракту, в доступі «до американських політиків і урядовців».
Як зазначено у тексті договору, «...метою Послуг є надання регулярного політичного і фінансового аналізу, політичної підтримки, інвестиційного консалтингу, управління грошима для Компанії та її філій (!), включаючи та не обмежуючись ICU Holding Ltd (BVI) (!!!) і ВТБ Банк».
Тобто з тексту договору вбачається, що приватна фінансова компанія ICU Holding Ltd (BVI), якою володіє і яку очолює голова НБУ Гонтарєва, є нібито водночас і філією панамського офшору Quilas Equities, який належить нібито її компаньйонці Улюкіній. І як це тепер називається?
Американський журналіст Френк Фуерт нещодавно опублікував статтю, в якій стверджує, нібито американський помічник Президента Януковича Пол Манафорт не тільки ходив паритися з ним до лазні і вчив його манерам та виховував його смаки, не тільки натаскував, як треба посміхатися, виступати і зачісуватися, а й потайки створював тіньовий уряд України для його подальшої передачі в підпорядкування РФ, щоб та могла приховано управляти Україною.
І мимоволі постає питання: чи не є діяльність Еліота Броіді (Броуді) як консультанта чимось на кшталт продовження таємної місії Пола Манафорта?
А слона і не помітили...
Словом, голова НБУ Валерія Гонтарєва була помічена у зв’язках, що дають підстави пред’явити їй підозру у причетності до корупції як вітчизняного, так і міжнародного рівня, що, на переконання експертів Інституту права і суспільства, потребує її затримання і щонайменше відбирання показів у вітчизняних (а не виключено, що й у зарубіжних) правоохоронних органах.
Утім сподівань на те, що вітчизняні правоохоронні органи це зроблять, в експертів Інституту права і суспільства якраз і немає.
От як, наприклад, відреагував на спроби Інституту права і суспільства привернути увагу Генпрокуратури України до брокерської діяльності ICU Холдинг Лімітед Генеральний прокурор Юрій Луценко: «Генпрокуратура поки що не має претензій до ICU у справі грошей Януковича».
Експерти Інституту права і суспільства оприлюднили з цього приводу таку його заяву: «Одна зі спекуляцій звучить про те, що Луценко нібито не хоче звертати увагу на роль ICU.
ICU нічого не оформляла ні на виведення, ні на введення коштів. Ми вивчали роль ICU. Ще до виходу матеріалів «Аль Джазіри» та «Української правди» слідство допитало начальників банків і членів ICU й отримало необхідні свідчення.
Також Держкомісія з цінних паперів провела перевірку їхніх дій. Висновки перевірки свідчать, що в діях брокера немає порушень закону.
Результати цієї перевірки відправлено на експертизу. Від цієї експертизи і залежатиме, чи будуть пред’явлені підозри членам ICU», — сказав Юрій Луценко.
Якщо згадати відому байку, то слона Генпрокурор, схоже, якраз і не помітив. Бо саме спосіб, у який було спішно здійснено виведення в нічний час із Брокбізнесбанку грошей, які приписують Януковичу, безпідставна передача облігацій державної внутрішньої позики, обов’язкових до викупу державою, від Аграрного фонду банку Курченка, якого вважають «гаманцем Януковича», миттєвий викуп цих облігацій та стрімкість здійснених нічних операцій на загальну суму 25 мільярдів гривень до уваги Генпрокурором якраз і не взяті, на що вказують експерти Інституту права і суспільства як на ознаки кричущих правопорушень, а їх уперто не хочуть чути.
Незрозуміло, чому Генпрокурору, щоб це побачити, не вистачило більше: чи то кваліфікації, чи то бажання в цьому розбиратися... Чи одного й другого одночасно.
А як бути з тим, що Генпрокуратура обмежилася тільки допитами осіб — керівних працівників НБУ, яким слід було б висловити підозру, не здійснюючи щодо них, судячи з усього, ніяких оперативно-розшукових дій, про які у відповіді Луценка не сказано ні слова?
Виходить, що з ними у Генпрокуратурі тільки довірчо поговорили, і на цьому все скінчилося. І це називається тепер допитом?! Хіба що «Держкомісія з цінних паперів провела перевірку їхніх дій».
І що саме вона перевірила, що встановила і спрямувала на експертизу, хотілося б знати? І чому від цієї експертизи, а не від розслідування ГПУ і перевірки Держкомісії, тепер залежатиме, чи будуть пред’явлені підозри членам ICU? Невже розслідування ГПУ і перевірки Держкомісії для цього не досить?!
Ці та інші питання експертів Інституту права і суспільства наразі залишаються без відповіді. І ще не відомо, чи вона буде взагалі.
Бо вже всі й так знають, що для того, аби поховати будь-яке питання, його направляють якщо не на комісію, то на експертизу. Це старий бюрократичний трюк із бородою до підлоги.
Бо там гаряче питання перебуватиме доти, доки й захолоне і про нього всі й забудуть. Бо строки на проведення дослідчої перевірки та експертизи законом не встановлені.
Зрештою, не тільки світу, що в вікні.
Вихід із глухого кута експерти Інституту права і суспільства, побувавши нещодавно з діловим візитом у Вашингтоні і повернувшись звідти з добрим зарядом оптимізму, вбачають у зверненні до дипломатичних установ і компетентних органів тих країн, які виділяють Україні фінансову допомогу для подолання корупції, а результату не бачать.
Податкова юрисдикція і закони цих країн могли бути порушені тими членами створеного за участі Гонтарєвої угруповання, які мають їхнє громадянство.
Насамперед, це стосується громадянина Великої Британії Соловйова, заступника президента-голови правління банку ПАТ ВТБ, у частині сплати ним податків у Великій Британії, та в іще більшій мірі громадянина США Еліота Броіді (Броуді), який як лобіст мав відповідно до американського законодавства докладно реєструвати в уповноваженій на це державою компанії усі свої дії і повідомляти їй наперед унайменших подробицях про всі свої як лобіста заплановані в інтересах замовників наміри іще до їх виконання, в дотриманні чого є підстави сумніватися.
Експерти Інституту права і суспільства з великою імовірністю припускають, що Еліот Броіді (Броуді) ці вимоги належним чином не виконував, як не виконував їх і Пол Манафорт, за що компанія, відповідальна за здійсненням контролю за Полом Манафортом як лобістом, була після цього закрита, а Пол Манафорт опинився під слідством.
І вже тільки після того, як будуть встановлені вказані факти зарубіжними правоохоронцями, можна буде правоохоронцям і в Україні вийти на власників фінансової групи ICU Холдинг Лімітед, зокрема й на голову НБУ Валерію Гонтарєву, а також і на тих працівників НБУ, котрі були її спільниками.
І якщо вони ще залишаться на той час живі і нікуди з України не зникнуть, то від них як від виконавців ниточка приведе і до тих, на кого вони працювали.
Тому є певний сумнів у тому, що Валерія Гонтарєва після всього, що оприлюднили експерти Інституту права і суспільства, коли-небудь з’явиться в Україні. І її звіту, як вважають скептики, чекати доведеться так само, як глядачам п’єси в дусі театру абсурду доводиться чекати на появу Годо.
