За бідного студента замовте слово

Відкриваєш в інтернеті сайт Преступности.Het Онлайн-газета -інформаційного ресурсу Миколаєва — тут вам і політика, й економіка, і кримінальні новини міста.

 

Портал надає унікальні фото- та відеорепортажі, статті про Миколаївський Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, про обрання кандидата на пост виконуючого обов’язки ректора цього вишу.

 

Чудові хвалебні статті про роботу керівництва МНУКу зі студентами. Цікаво, на яких матеріалах автор базував свої статті?

 

Цитую: «Миколаївський Національний університет кораблебудування підписав договір про надання 100 стипендій для українських студентів на навчання в китайському Яньченському політехнічному інституті за спеціальностями «туристичний менеджмент», «дизайн», «машинобудування та електроніка».

 

Про яких конкретно студентів пише автор? Нехай би написав кілька прізвищ для достовірності.

 

Дійсно, наприкінці осені делегація МНУКу на чолі з проректором С. Рижковим відвідала цей китайський виш, який ще досить новий, але стрімко розвиває свої партнерські відносини з миколаївським університетом.

 

Особливо вразили слова: «Під час візиту делегація зустрілася зі студентами МНУК, які були направлені за стипендіями на навчання в Яньченський політехнічний інститут. Студенти поділилися своїми враженнями про Китай, а також культуру, доброзичливих та привітних людей і нові можливості для того, щоб знайти достойне місце в житті».

 

Ось саме в цих молодих людей і накопичилися питання до проректора Рижкова, який курирував та оформлював документи для відправлення на навчання у Китай груп, які прибули туди в квітні і вересні минулого року.

 

Будучи досвідченою і компетентною людиною, п. Рижков не повідомив студентам перед від’їздом, що, за китайськими законами, за навчальною візою працювати заборонено, що на роботодавця, який незаконно взяв на роботу іноземця, накладуть штраф у розмірі, еквівалентному 15,2 тис. дол.

 

Чи візьмуть у такому випадку законослухняні китайці на підробіток українських студентів — питання риторичне.

 

Чому, оформлюючи групи, п. Рижков не взяв на себе клопіт повідомити молоді, що деканат інституту в Китаї не має достатньо ресурсів, щоб забезпечити прибулим роботу на території студмістечка, а якщо й надасть, то за 400 юанів при зайнятості на прибиранні 8 год.

 

Це при тому, що прожитковий мінімум в Китаї — 1500 юанів на місяць, тобто 375 — на тиждень! Чому проректор Рижков не повідомив молодим людям, що студенти не отримають стипендії ні в Україні, ні в Китаї?

 

Що керівництво китайського вишу повідомляє, що надані стипендії покривають тільки витрати на проживання і переліт.

 

На всій території вишу встановлено відеокамери, і за найменше порушення розпорядку наших студентів просто звільнять

 

. Також п. Рижков не повідомив від’їжджаючим, що студенти підпрацьовувати не зможуть, тож їх перебування в Китаї оплачуватимуть батьки.

 

Яка ж реальність? Студенти голодують. Зізнатися ж батькам 22-річним молодим людям про те, що вони втомилися від такого життя, соромно і залежати ще три роки від батьків вони не хочуть.

 

В Україні це були успішні студенти, які отримували стипендії. У більшості з них батьки — середньо забезпечені, тож відправили своїх дітей на навчання за кордон у надії на їхнє перспективне майбутнє.

 

Виникає запитання: а чи є у цих голодних молодих людей бажання й далі перебувати в таких принизливих умовах?

 

Бути безправними, не знати мови, заради вивчення якої вони й поїхали туди, адже більшість із них уже закінчила МНУК (без магістратури).

 

Як написано на сайті: «У рамках посиленого співробітництва між МНУК ім. Макарова та Університетом науки та технологій Цзянсу були сформовані і реалізовані дві програми для навчання українських студентів у бакалавраті та магістратурі в китайському університеті-партнерові».

 

Тоді хочеться спитати проректора Рижкова, чому ці студенти отримують стипендію в Китаї, а ті — ні?

 

Їм можна лише позаздрити, тому що при підготовці документів їм говорили, що стипендія і в Україні, і там буде нараховуватися в Китаї.

 

Одержавши таку навчальну візу, вони реально отримуватимуть знання, отримуватимуть стипендію, матимуть бажання навчатися, чого не можна сказати про молодь у м. Яньчен, провінція Цзянсу.

 

І ще одна брехня: коли студенти з Миколаєва їхали на навчання в Яньчен, їм казали, що навчатимуться вони в інституті.

 

У нашому розумінні це означало, що вони отримають додатково міжнародну вищу освіту.

 

Насправді ж це коледж, технікум, при цьо­му спеціалізація переважно — туристичний менеджмент і дизайн.

 

Додатково виникає запитання: а на які кошти викладачі різних кафедр МНУК, навіть ті, хто читає мало годин в університеті, літають на конференції та семінари в Китай?

 

Думаю, що керівництво китайських навчальних закладів перераховує значні суми МНУК, і тут не обійшлось без договірних зобов’язань.

 

Але де ж совість і гідність по відношенню до тих молодих людей, яких відправили за тисячі кілометрів від дому, залишили без засобів існування і, головне, позбавили їх на початку їхнього життєвого шляху віри в людяність, у своїх викладачів, віри в майбутнє?

 

Ви й далі проводите піар-акції в інтернеті, а відправлені вами дівчата й хлопці живуть за межею бідності, інколи впроголодь.

 

Виконуючий обов’язки ректора Рижков знову полетів у Китай і, як зазначено в одній зі статей, «метою візиту стало як виконання зобов’язань за існуючими контрактами, так і підписання нових домовленостей.

 

Зокрема, проректор з науково-педагогічної роботи С. Рижков підписав нові контракти на виконання наукових робіт на замовлення китайських партнерів».

 

Нагодуєте дітей китайською локшиною та й далі поїдете, залишивши їх голодувати (ще раз нагадаю, за китайськими законами, вони не мають права підпрацьовувати).

 

Так, для них це — досвід, але хто з батьків побажає своїм дітям такого досвіду?

 

А інші батьки, читаючи рядки про нові контракти на навчання українських студентів у Китаї, безперечно яскравій і дивовижній країні, також захочуть, щоб їхні діти там навчалися.

 

Делегація МНУК із робочим візитом відвідала дві китайські провінції — Цзянсу та Чжецзян.

 

Основною метою візиту стали розвиток і створення нових спільних програм зі співробітництва, а також живе спілкування з потенційними студентами з Китаю.

 

Не думаю, що студенти з Піднебесної вестимуть злиденне життя в Україні — про них потурбуються, розраховуючи мати в майбутньому фінансові можливості розвитку співробітництва.

 

Шкода лише, що понад 50 осіб ніколи вже не повірять у порядність керівництва МНУК, яке їх, говорячи кримінальним сленгом, просто кинуло.

 

Бажаючим дізнатися правду рекомендую зв’язатися зі студентами в Яньчені, провінція Цзянсу, або перевірити фінансову складову МНУК.