> > ПОЛІТПАРНАС: Героям-АТОвцям

ПОЛІТПАРНАС: Героям-АТОвцям

21.02.2018

Героям-АТОвцям

Шановна редакціє, минулого року на запрошення активу села Дащенки Варвинського району Чергінівщини я приїхала на святкування Дня села — через чотирнадцять років розлуки. Незабутня подорож у рідні краї, незабутні зустрічі...

 
...Підходив юнак... Все зринає в душі...
І дивиться пильно, неначе благально: 
— Ви нам про АТОвців іще напишіть,
Чекайте, не їдьте від нас, пані Ганно.
— Синочку, хороший (точніше — вже внук) —
Із болем у серці ТОЙ ЛЮТИЙ воскреснув! —
Тремтливо даю йому в руки із рук
Вірші про Майдан і про Сотню Небесну:
— Оце ось візьми... Бережу із тих пір,
Згадай, не забудь їх ніколи у світі!
Але про війну... я не вмію, повір,
Бо як оте пекло нам всім зрозуміти?
Яка в тім різниця — війна чи АТО?
Та в смерті ж все рівно криваве обличчя!
І хто нам розкаже? Пояснить нам хто? —
За що там синів і онуків калічать?
І як зрозуміти, що ворог — то брат?
Чи ж брат  у рідню свою буде стріляти?!
То ж слава отим, що «ні кроку назад!»,
Вкраїну, як матір, пішли захищати.
Ти, бачу, хоч юний, та вже патріот.
Отож ви порадьтеся, дужії хлопці,
І станьте пліч-о-пліч, а з вами — народ,
І допоможіть тим героям — АТОвцям.
Близький наш земляк вже ніколи й ніде...
І тисячі інших у стрій вже не стануть.
Вони ж за Вкраїну пішли, за людей!
Так мало їм слави. Така скупа пам’ять.
Їм жити б і жити на рідній землі,
Не танками — плугом цю землю орати,
Щоб сироти-діти, такі ще малі,
Не плакали гірко: — Коли ж прийде тато?
Їх подвиг — то поклик відважних сердець,
Що маком червоним на грудях палає!
...Коли ж цій війні вже настане кінець,
Цього я, дитино, і справді не знаю. 
 
Ганна ПОНОМАРЕНКО
с. Наумівка, Корюківський район, Чернігівська область
Друкована версія

Cтатті по темі