У вівторок Роман Романов, генеральний директор держконцерну «Укроборонпром» (об’єднання десятків державних підприємств різних галузей у сфері оборонної промисловостi, а також ДП «Укрспецекспорт», яке займається експортом продукції української оборонної галузі) несподівано подав у відставку.
«Вважаю, що в житті кожного чоловіка має бути період, який він зобов’язаний віддати служінню своїй країні. І ці 3,5 року були моїм служінням», — пафосно йшлося в заяві, яка з’явилася на сайті «Укроборонпрому».
Утім хмари над головою Романова згущувалися давно. Ще 27 грудня минулого року на засіданні уряду Прем’єр-міністр Володимир Гройсман закликав Романова піти у відставку.
Формально — через заборгованість із зарплат перед працівниками Миколаївського суднобудівного заводу.
Тоді Романов вини своєї не визнав, заявивши, що «рішення про його відставку ухвалюватиме не Гройсман, а «інші люди».
Утім поспішність, з якою Петро Порошенко завізував уже на другий день заяву про відставку Романова, свідчить про те, що рішення таки прийняли.
І що Роман Романов, можливо, став черговою ритуальною жертвою у великій політиці.
Чужі тут не ходять
«Укроборонпром» Роман Романов очолив у липні 2014 року з подачі самого Петра Порошенка, який укотре на «хлібне місце» вирішив поставити свою людину.
А Романов таки був саме «людиною Порошенка» — фізик-педагог за освітою, до свого призначення в «Укроборонпром» Романов був дилером корпорації «Богдан» у Херсонській області, а під час президентських виборів 2014 року очолював виборчий штаб Петра Порошенка в області.
Хвилюватися було чого. Саме через «Укроборонпром» ішли бюджетні кошти на армію, які в умовах війни становили 5,2% ВВП.
«Усі ми пам’ятаємо 2014 рік, українську армію без сучасних бойових машин, без зв’язку, без дронів. Ми пам’ятаємо, як лише 3,5 року тому запускали вже майже мертві оборонні підприємства та лагодили понівечену в боях техніку безпосередньо в зоні АТО, як передавали танки, яких ледве вистачало на кілька взводів. Сьогодні справжня оцінка трьох iз половиною рокiв роботи «Укроборонпрому» — це понад 16 000 одиниць озброєння та військової техніки, передані до Збройних сил України, до Національної гвардії та інших силових формувань за 100% виконаним Державним оборонним замовленням», — впевнено відзвітував уже екс-гендиректор у своєму прощальному слові.
Водночас журналісти, які постійно спілкуються з бійцями з передової, розповідають про суттєву відмінність показових звітів про забезпечення армії з боку Міністерства оборони та реального стану справ.
«Один конкретний приклад — бронемашина «Дозор». Реальна потреба військ у легкій колісній бронетехніці зараз — тисячі екземплярів. Широкий фронт і характер бойових дій на Донбасі диктують потребу саме в таких видах техніки. І на момент початку війни таку машину вже розробили — це «Дозор-Б». На що ж спромігся «Укроборонпром»? 10 машин. Десять. Так, не 1000, не 100, а всього десять машин. Та й у тих виявлено таку критичну кількість недопрацювань, що військові просто відмовилися приймати нові одиниці, поки цi помилки не виправлять.
Було це ще у 2016 році. Надворі вже 2018-й. А «Дозорів» усе ще немає. А зважаючи на те, що армійці продовжують приймати на озброєння нові бронемашини, однак уже приватного виробництва (наприклад, Козак-2), то на «Дозор» уже ніхто й не розраховує. «Укроборонпром» виявився нездатний довести до пуття звичайний броньовик. За 10 років — 10 машин. Просто не зміг. Ось, очевидно, перемога, про яку заявляє Романов.
І це я ще не пишу про РЕБ, про БПЛА, про боєприпасне виробництво, про зв’язок. Тут у державного концерну успіхи ще скромнішi. Про затримки з ремонтом, неякісні комплектуючі,
зловживання на підприємствах концерну, корупційні скандали та пов’язану з ними цілу низку гучних відставок, думаю, й згадувати не варто. За останні три роки за «Укроборонпромом» міцно закріпилась слава корупційної годівниці», — виклав у «Фейсбуці» відому йому інформацію журналіст радіо «Свобода» Левко Стех.
І справді, з перших днів війни «Укроборонпром» неодноразово опинявся в центрі багатьох корупційних скандалів.
Про оборудки із завищенням ціни закупівель та інші схеми відмивання бюджетних грошей на десятки мільйонів гривень писала й «Економічна правда», і журналісти «Схем», і програма «Наші гроші».
Навіть сам Петро Порошенко, виступаючи влітку на Львівському бронетанковому заводі, визнав, що НАБУ викрило махінацій на 631 млн. грн.
«Відкрито 41 кримінальну справу за матеріалами служби безпеки. Значна кількість зараз у судах. Ніколи і ні в кого не буде «парасольки», якщо він — корупціонер, і це повною мірою стосується діючого керівництва заводу», — констатував Порошенко, коментуючи затримання правоохоронцями п’ятьох людей, причетних до махінацій із закупівлями двигунів для танків ДП «ЛБЗ», в тому числі директора заводу і його заступника.
Однак ні тоді, ні раніше питання про відставку Романова не стояло. Щоправда, в листопаді 2017 року, ще до публічної критики з боку Прем’єра, агентство «Українські новини» з посиланням на власні джерела повідомило, що Романов подав у відставку. Однак його звільнення не було погоджено з Порошенком.
Наприкінці січня Володимир Гройсман повторно запропонував Порошенку звільнити Романова, заявивши, що він відмовляється працювати з керівником «Укроборонпрому».
«Я зробив паузу, щоб, можливо, людина сама визначилася й подала у відставку, але цього не відбулося. Сьогодні пропоную ухвалити рішення уряду та подати Президенту клопотання про звільнення», — повідомив Гройсман. Але потрібно було ще два тижні, щоб рішення таки було ухвалено.
Український гамбіт
Що ж стоїть за відставкою очільника найбільшого оборонного концерну? Однією причиною відставки Романова може стати його протистояння з очільником РНБО Олександром Турчиновим.
Саме РНБО першою заявила, що «Укроборонпром» неналежним чином використовує кошти і що його підприємства несвоєчасно отримують фінансування під державні замовлення.
Також багато хто з експертів схиляється до думки, що на це міг вплинути нещодавній візит до Америки міністра оборони України Степана Полторака.
Обговорюючи можливості поставок американської летальної зброї, закордонні колеги резонно запитували про припинення корупційних оборудок на підприємствах «Укроборонпрому».
А якщо ця інформація потрапляла до рук українських журналістів, то очевидно, що на неї звертали увагу й американські аналітики.
Крiм того, на умовах анонімності бійці українських сил спецпризначення розповідають, що Україна має не гірші протитанкові комплекси, і вони дешевші «джавелінів».
Але ми їх продаємо в арабський світ. Це питання американські друзі теж могли поставити нашому міністрові оборони.
А що це цілком у дусі наших бізнес-генералів, можна припустити — досить згадати скандал із «Кольчугами», який розгорівся іще в часи президентства Кучми. І з того часу в цій системі мало що змінилося.
А американці якщо дають зброю, то мають бути впевненими, що вона потім не з’явиться у третіх сторін.
От і довелося продемонструвати черговий результат «боротьби з корупцією».
Утім це все існує на рівні версій. Від офіційних коментарів і Президент, і Прем’єр, і сам Роман Романов поки що утримуються. Тож лишається чекати, що буде далі. Час усе розставить по місцях.
