Відтепер незрячі можуть «побачити» Тараса на дотик. Прикметно, що це вже третя зменшена копія історичних пам’яток, у 2016 році в місті встановили макет Ратуші, а з минулого листопада люди мають змогу доторкнутися до собору Святого Юра.
Ініціативу спорудження нових архітектурних об’єктів підтримала Львівська міська рада у рамках проекту «Львів на долонях». Наступною міні-копією, обіцяють, буде оперний театр.
Коштує мініатюрний Шевченко 200 тис. грн., макет виготовили відомі львівські скульптори — брати Сухорські, Володимир і Андрій, вони ж робили основний пам’ятник та стелу.
Сам макет виготовлений із бронзи, а постамент — із граніту. Форму виливали на скульптурній фабриці.
Аби гострі кути пам’ятника не завдали шкоди цільовій аудиторії, його зробили обтічним і заокруглили.
Також спеціально для того, аби незрячі мали можливість краще пізнати великого Кобзаря, на постаменті вмонтували табличку з текстом шрифтом Брайля.
Там зазначено наступне: «Пам’ятник геніальному українському поетові та художникові Тарасові Григоровичу Шевченку.
Ліворуч від фігури поета стоїть «Хвиля національного відродження» — 14-метрова хвиля з фігурними барельєфами реальних історичних подій, особистостей та героїв його творів.
Збудований 1992-1996 роках. Висота постаті 4,45 м, скульптура — бронза, постамент — граніт».
Лише будівництвом пам’ятника містяни не обмежилися, за рахунок коштів бюджету розвитку торік було реконструйовано площу біля головного постаменту Кобзаря.
На цій ділянці, окрім нового гранітного покриття, встановлено тактильну плитку для незрячих.
Особливість плитки в тому, що вона має певний рельєф, завдяки якому незрячі, коли стають на неї, можуть отримати певну інформацію для себе: про перепони чи напрямок руху.
Також на площі встановлено три пандуси. Всього на ремонт витратили понад 4 млн. грн.
Подібна ініціатива є доказом того, що влада турбується про жителів міста з особливими потребами і дійсно намагається зробити їхнє життя трішечки комфортнішим.
«Я щаслива побачити цей памятник, адже він поставлений вже після того, як я втратила зір. І мені розповідали, як він виглядає, але це уявлення було дуже приблизним, і, як я сьогодні зрозуміла, абсолютно спотвореним», — каже Оксана Потимко, виконавча директорка Львівського обласного осередку ГО «Українська спілка осіб з інвалідністю — УСІ».
Заангажованість образу митця унеможливлює об’єктивне сприйняття інформації про життя Тараса. Достовірним фактажем про нього не володіє практично ніхто з пересічних львів’ян, навіть ті, хто не має якихось фізичних обмежень і може безперешкодно прочитати стоси літератури.
Збудована мініатюрна композиція — приклад того, як можна примножувати й поширювати національне надбання серед широких мас, без вкраплень радянської естетики.
Там поет дійсно справжній, не попсований цензорами, шевченкоманами і шевченкофобами. Там його кохання, його країна, його свобода не затиснуті у рамки сухого фактажу.
