Своєрідною зустріччю випускників можна назвати конференцію «Покоління змін: результати 25-річної співпраці України та США за участі IVLP випускників», яка відбулася в Києві в колонній залі КМДА.
У ній взяли участь політики, державні діячі, дипломати, бізнесмени, журналісти та аналітики.
Конференцію провели з метою консолідації лідерів громадської думки, які в різні роки незалежності стали випускниками американської урядової Програми «Міжнародних відвідувачів-лідерів» — IVLP (International Visitor Leadership Program), а також для зміцнення ділових контактів, встановлення продуктивного діалогу щодо глобальних викликів та внутрішньої ситуації в Україні, ретроспективного аналізу реформ України в рамках 25-річної співпраці двох держав і обговорення подальших економічних та соціальних змін.
Випускники — Маргарет Тетчер і Леонід Кравчук
Американська урядова Програма «Міжнародних відвідувачів-лідерів» — це перша програма з професійного обміну, яка діє під егідою Бюро освітніх і культурних програм (ЕСА) Держдепартаменту США.
Програма спрямована на просвітництво учасників обміну відповідно до цінностей США і тих поглядів на життя, яких дотримуються американці. Її головна місія — сприяти взаєморозумінню між народами США і народами інших країн, розвитку дружніх і мирних взаємовідносин.
Завдяки короткостроковим візитам до Сполучених Штатів нинішні та майбутні іноземні лідери та професіонали в різних сферах діяльності знайомляться з країною, її традиціями, менталітетом, розвивають стосунки з американськими колегами, обмінюються досвідом, запозичують найкращі навички та знання.
Дипломатичні зустрічі відображають професійні інтереси учасників та підтримують зовнішньополітичні цілі Сполучених Штатів.
Щороку близько 5000 гостей відвідують США за цією короткостроковою програмою, яка триває не довше місяця.
Заснована ще в 1940 році, вона допомагає зміцнити взаємодію США з іншими країнами світу та розвивати довгострокові відносини.
В основному програма обміну IVLP складається з тритижневого візиту до чотирьох спільнот США — проекти варіюють залежно від тем, запитів посольства та інших факторів.
Учасники зустрічаються зі своїми колегами (залежно від професійної сфери), відвідують громадські та приватні організації США, пов’язані з темою проекту, та беруть участь у культурній та громадській діяльності.
Аби стати учасником програми — не потрібно заповнювати аплікаційні форми. Потенційні учасники щороку обираються та призначаються співробітниками посольств США по всьому світу.
Випускниками програми свого часу були Маргарет Тетчер, Гордон Браун, Дональд Туск, а також такі українські політичні діячі, як перший та другий президенти України Леонід Кравчук і Леонід Кучма, Юрій Луценко та Олександр Мороз.
Програм обміну багато
Для випускників програм обмінів існують грантові програми та ресурси. Зокрема, програма «Гранти для учасників програм обмінів» Посольства США в Україні надає індивідуальні гранти та гранти громадським організаціям з метою активізувати зв’язки між випускниками, стимулювати професійний розвиток, сприяти їх активній участі у проектах, що підтримують демократичні перетворення та економічні реформи в Україні.
Англомовний веб-сайт Державного департаменту США для випускників програм обмінів пропонує нетворкінг із світовою спільнотою випускників, міжнародні грантові можливості й вакансії, безкоштовний доступ до різноманітних видань та ресурсів (наприклад, EBSСО та ін.).
Також «Фейсбук»-сторінка для українських випускників програм обмінів, що підтримуються американським урядом, надає інформацію щодо програм обмінів, академічних та грантових можливостей, вакансій, цікавих подій в Україні.
Американські центри в Україні підтримують культурні програми й інформаційно-просвітницькі заходи, а також безкоштовно надають простір i технічне забезпечення для діяльності випускників програм обмінів.
Представниця посольства США Інна Здора каже, що за 25 років за програмою IVLP було охоплено більше двох тисяч українських громадян. А загалом програм обміну дуже багато.
І, станом на кінець минулого року, випускників налічується близько 27 тисяч. Цього року вже були відбори, є й нові фіналісти, тому кількість учасників програм обміну щороку зростає.
100 учасників — 100 країн
«Я була по програмі в минулому році, ми вивчали досвід Америки щодо питань боротьби з торгівлею людьми, — розповідає Тетяна Басюк, котра представляє благодійну ГО «Український фонд благополуччя дітей». — Процедура відбору на цю програму була на рівні рекомендацій представників посольства США та американських організацій, які впроваджують програми з протидії торгівлі людьми.
Зокрема, мене рекомендувало кілька організацій, які працюють у цьому напрямi. Ми заповнювали анкети, а згодом була процедура відбору. Наша група складалася з 10 осіб з України, це були представники як державних організацій, так і неурядових: iз Нацполіції, два оперативники з регіонів, Міністерства соціальної політики (організація, яка має основну координуючу функцію щодо питань протидії торгівлі людьми), три представники громадських організацій і два — органів місцевого самоврядування.
Спочатку американці вивчали наші очікування від цього проекту (тобто чого й чому ми б хотіли навчитися), а далі вже пропонували свою програму. Зокрема, проходили зустрічі на рівні міністерств і на федеральному рівні у Вашингтоні. А після цього ми вивчали досвід роботи кожного зі штатів, де побували. Ми дивилися, порівнювали, що в нас збiгається, а що ні, адже ситуації в них і в нас зовсім різні: якщо Україна є країною «постачальником», то Америка — країна, яка «приймає».
«Їздила я в 2010 році, програма називалася «Волонтерство — об’єднуючись, ми допомагаємо!», — розповідає Дарина Непочатова. — Тема цієї програми була започаткована Бараком Обамою тоді, коли він лише прийшов до влади. У нас була унікальна програма, яка тривала три тижні: 100 учасників — із 100 країн. Ми вивчали досвід волонтерства на різних рівнях: державної політики стосовно його популяризації; впровадження волонтерства у вищих навчальних закладах і школах.
Спостерігали, як мешканці громади беруть участь у різних волонтерських програмах і як розвивається корпоративне волонтерство — те, що пов’язане з бізнесом. Ми відвідали чотири штати; починали з Вашингтона, де говорили про державну політику. Потім нас поділили на чотири групи, кожна вирушила літаком у «своє» місто, де були зустрічі вже на базі університів. У містах ми пробули по 3-4 дні, а згодом нас об’єднали в пари й в один і той же день кожна пара полетіла на локації у «свій» штат — учасникам групи вдалося охопити всі 50 штатів. Після цього ми зустрілися всі разом у Сан-Франциско й обмінювалися тим досвідом, який отримали в попередні насичені зустрічами дні. А потім розлетілися кожен у свою країну».
Побачити — і змінити Закарпаття
Про свої враження від участі в програмі й застосування набутого досвіду розповів і Василь Савчин, держслужбовець Закарпатської обласної держадміністрації, одним із завдань якого є реалізація політики щодо протидії торгівлі людьми в області:
«Я брав участь у програмі з обміну досвідом із громадськими та урядовими організаціями США: мали там близько 40 зустрічей протягом 20 днів. Зокрема, зустрічалися з ФБРівцями, поліцією, представниками Державного департаменту, різноманітними громадськими та релігійними організаціями — всі вони разом працюють над подоланням такого негативного явища, як торгівля людьми.
У нашій делегації були держслужбовці, представники ЗМІ, громадських організацій і «Гарячих ліній». Програма була дуже насиченою: наш робочий день починався о 8-й годині ранку й закінчувався о 18-й годині. Нам вдалося відвідати п’ять міст: Вашингтон, Даллас (штат Техас), Баффало (штат Нью-Йорк), Лас-Вегас (Невада) і Мініаполіс (Міннесота). Після того як я повернувся в Україну, в мене є дві мети. Перша — створити центр, який буде допомагати вже постраждалим від торгівлі людьми і зменшити ризик потрапляння людей у тенета работорговців.
Другою моєю ідеєю є бажання співпрацювати з релігійними громадами. Бо ошукані люди часто бояться звертатися до державних органів. У США мене найбільше вразило (хоча ми були в багатьох урядових і неурядових організаціях) відвідування релігійної общини, яка має цілий комплекс, де люди, у яких виникли певні життєві складності, можуть проживати певний час, аби пройти адаптацію. І ці релігійні общини співпрацюють як з державою, так і з громадськими організаціями».
