Документальний фільм з анімаційними вставками «Міф. За що загинув Василь Сліпак?» режисерів Івана Яснія та Леоніда Кантера вийшов на широкі екрани. Показ триває у 25 містах України.
Це вже третя спільна робота режисерів; попередні — зняті в 2014 році «Війна за свій рахунок» та «Добровольці божої чоти».
Творці з новим фільмом уже в Італії — Мілан, потім Рим та Брешія, на березень заплановано тур до Канади (26 показів), а згодом відбудуться покази й у Франції, де Василь Сліпак був солістом Паризької національної опери.
Музику для стрічки про співака зі Львова з унікальним голосом, що 19 років прожив у Франції, а загинув за Україну на Донбасі, писав, зокрема, його друг Євген Гальперін, котрий творив музику і для кіно Люка Бессона.
Василь не був святим, він був справжньою людиною
Василь Сліпак у стрічці постає перед нами без пафосу — таким, яким він і був у житті: талановитим співаком і бешкетником-жартівником.
Чого варта лише одна з його витівок, коли після якоїсь із гулянок з друзями — вранці він одразу після душу, накинувши на себе лише халат, вийшов на балкон свого паризького помешкання й почав... на весь голос співати арію.
А коли позупинялися машини, зібралася ціла юрба слухачів на бульварі й спонтанна публіка була вже «на гачку» — Василь, дійшовши до апогею арії, раптово, як на сцені, розвів руки разом із... полами халату й уклонившись, пішов зі «сцени-балкону» до кімнати.
Він не був святим, він робив помилки, але він був справжньою людиною — говорили про нього французькі колеги-товариші.
Дуже полюбляв жарти: в одному з костьолів під час опери про Жанну Дарк, коли її спалювали на вогні, Василь (перевдягнений у Мефістофеля) із Патріком Гаретом мали паузу в своїх партіях і... грали у футбол в каплиці. Його харизма й шалений характер завжди привертали увагу.
В юності йому заздрили, бо легко міг познайомитися з дівчиною, яка йому подобалася. Його любили жінки.
Коли почалися події на Майдані у Києві, а потім і війна на Донбасі — Василь Сліпак повністю віддався спершу волонтерству: збирав гроші й відправляв харчі і речі з Франції на східний фронт, проводив антипутінські мітинги в Парижі.
А трохи згодом повернувся в Україну й пішов воювати в лавах добровольчого батальйону «Правий сектор».
Свій позивний — «Міф», Василь узяв, трансформувавши ім’я Мефістофеля з його улюбленої оперної партії.
Третя поїздка на фронт у червні 2016 року виявилася фатальною (воював Василь у травні 2014 та восени 2015 років).
Його серце зупинилося 29 червня поблизу населеного пункту Луганське, що на Донеччині, — отримав смертельне поранення в шию. Йому був лише 41 рік...
І насмієтеся, і наплачетеся
Творці фільму «Міф» із Василем Сліпаком особисто не були знайомі, почали знімати фільм уже після його смерті.
«Ми не хотіли робити спогади про Василя Сліпака, хотіли показати живого Василя Сліпака, — каже режисер Леонід Кантер. — Робота над фільмом тривала 17 місяців, і він вийшов таким, яким ми мріяли його створити. Фільм не має вікового обмеження. Ми дуже хотіли зробити з цього фільму комедію, тому в ньому є багато гумору, адже Василь був дуже веселою людиною».
«Було кілька моментів, коли ми були готові опустити руки, але щоразу до нас приходила неймовірна підмога, — продовжує Леонід Кантер. — Перший раз це була допомога 500 доброчинців, які поширювали інформацію про майбутній фільм і тисячі людей з усього світу допомогли нам фінансово у створенні цього фільму; нам також надсилали фото й відеоматеріали. І ми відчули неймовірну відповідальність, бо коли кошти дають спонсори — це одне відчуття, коли Держкомісія — це інша відповідальність, але коли народ з усього світу допомагає — ти відчуваєш відповідальність перед величезною кількістю людей, що й допомогло завершити цю стрічку.
У нас не було ні дедлайнів, ні термінів завершення роботи, все було якось не дуже ясно, тому потроху наша команда почала «розповзатися». Часом ми буксували, але ота мотивація у вигляді людської підтримки — найкраща для завершення початого. Василь Сліпак був неймовірною особистістю — кожного дня він нас надихав. Був момент, коли Орест, старший брат Василя, приніс нам відео й ми вперше почули його знаменитий контртенор а капела й у нас пройшов мороз по шкірі. Переглянувши фільм — ви і насмієтеся, і наплачетеся».
Фільм зроблено за світовими стандартами, вважає Пилип Іллєнко, голова Державного агентства України з питань кіно, і його не соромно показати ні на Бі-Бі-Сі, ні на іншому каналі, де демонструють високу культуру створення кінопродукту.
Це — сучасний рівень кінематографа, який демонструють вітчизняні кінематографісти. Фільму надали державну підтримку — 40% від «Держкіно» (щоправда, це сталося із великим запізненням, лише восени 2017 року) .
Пилип Іллєнко вважає, що не можна ставити питання про окупність таких фільмів — це потрібні суспільству картини й вони повністю повинні фінансуватися державою.
«Розплинуся в тобі й вічно житиму!..»
«Міф» виявився непростою стрічкою з досить складною історією головного героя, — говорить Іван Ясній, режисер картини. — Вважаю, що нам вдалося зробити досить цікавий, динамічний, сучасний фільм, поєднуючи там і анімацію, і музичні твори відомих композиторів. І, незважаючи на те, що Василь загинув, — цей фільм є позитивним. Його вчинок, вчинок справжнього козака: коли трапилася біда в Україні — він залишив усе, що в нього було у Франції, й поїхав захищати рідну землю. У нашому фільмі — чотирьох уже немає серед живих... Серед них і Влад Казарін (позивний «Розписний», загинув у серпні 2016 року), який знімав останній бій, у якому був Василь, і ці матеріали ми використали у своєму фільмі».
Художник і фронтмен гурту «ОТ VINTA» Юрій Журавель сказав, що спершу пропозиція від режисерів попрацювати аніматором у цьому документальному фільмі йому здалася маразматичною, але згодом — сподобалося.
Адже режисери знайшли чудове рішення: повну аналогію творчого життя Сліпака з головним героєм книжки Джані Родарі «Чарівний голос Джельсоміно» — саме цю ігрову, анімаційну частину Юрко й узяв на себе.
І відверто зізнався, що працювати з Іваном і Леонідом йому було дуже важко. А ще додав, що коли Леонід Кантер уже почав їздити по світу з допрем’єрними показами, то зрозумів, що деякі анімаційні моменти треба було ще доробляти, що протягом тижня й було зроблено.
Галина Клемпоуз із позивним «Перлинка», яка зараз воює в батальйоні «Донбас», — воювала з Василем, і була з ним в останньому бою, сказала: «Далеко не всі добровольці є професійними воїнами — ми воюємо на власному ентузіазмі й потягу до навчання воєнній справі вже на передовій. Так само було і з Василем. Познайомилися ми в червні 2016-го, коли він приїхав на нашу позицію незадовго до того трагічного бою... До цього він воював у Пісках. Професійним воїном Василь не був, але вправно володів кулеметом. Василь підтримував нас морально, жартував, а ще виправляв, якщо хтось із дівчат-посестер вживав суржик, і вчив правильно розмовляти українською».
Василь на передовій постійно намагався жартувати й веселити побратимів. А ще десь із 5-6-ї ранку починав співати гімн; це чула і ворожа сторона, і просиналися хлопці після нічного чергування та були за це дещо злі на Василя.
Боєць із позивним «Сім’янин» (батько 5 дітей), котрий також був зі Сліпаком в останньому бою, а невдовзі й сам загинув, відповідаючи у фільмі на запитання: «Наскільки Василь був вправним воїном?», посміхаючись, дипломатично сказав: «Співаком він був кращим!».
Останніми словами вмираючого на руках побратимів Василя Сліпака були: «Розплинуся в тобі й вічно житиму!..»
І як не погодитися зі старшим братом Василя Орестом, котрий сказав, що дуже хотів би, щоб завдяки цьому фільму ми пам’ятали про героїв, які віддали життя за нашу країну й за тих, хто воював і вижив.
«Я знаю дуже багато друзів Василя, які воювали, та, на жаль, вони у важкому стані, бо потребують допомоги, реабілітації й професійного працевлаштування. І одна з відповідей на питання «За що загинув Василь Сліпак?» — у тому числі й за те, аби ми цих людей пам’ятали й надавали їм фахову допомогу. А ще за те загинув, аби ми почали думати, як нам закінчувати цю війну, бо кожен день продовжують гинути люди на фронті — ми повинні отримати від державних мужів чіткий план миру. Знімальній групі вдалося відтворити багатогранний образ Василя — саме такий, яким він був!» — із сумом додав Орест Сліпак.
30 червня 2016 року Президент України Петро Порошенко відзначив Василя Сліпака орденом «За мужність» І ступеня (посмертно), а 20 лютого 2017 року за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові глава держави постановив присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Сліпаку Василю Ярославовичу — учаснику антитерористичної операції (посмертно).
