Начальник відділу розшуку Департаменту карного розшуку Нацполіції Роман Крилевич стверджує, що загалом минулого року поліцейські зареєстрували близько 35 тисяч повідомлень про зникнення людей.
Це на 9 тисяч більше заяв, аніж у 2016 році. З числа безвісти зниклих жертвами злочинів у 2016 році стали 112 людей, тоді як у 2017-му — 86.
В одному з інтерв’ю Роман Крилевич розповів, що з початку цього року поліцейські зареєстрували вже понад півтори тисячі заяв, передає Департамент комунікації Нацполіції.
На його думку, найважливіше — не втратити час i одразу повідомляти про зникнення. У такому випадку найчастіше людину знаходять упродовж перших двох діб.
«Не існує ніяких обмежень у часі, коли людина має звернутися. Чим швидше вона це зробить, чим більше надасть інформації про зниклого, тим ефективнішим буде розслідування», — зазначив начальник відділу розшуку Департаменту карного розшуку.
Пан Крилевич додав, що заява про зникнення людини пишеться в будь-якій формі. За можливості, слід описати прикмети зниклого та обставини зникнення (коли зник, що цьому передувало), принести фотографії, якщо є. Розповісти, чи були якісь конфлікти, про плани зниклого. Можливо, він збирався поїхати на заробітки.
«Навіть якщо стало відомо, що людина зникла на території іншої країни, ми такі заяви також приймаємо. Якщо з моменту зникнення, наприклад, пройшло кiлька годин, ми можемо казати про те, що пошуки будуть ефективними. Якщо минув тиждень, півроку, рік, тут говорити про якусь оперативність уже не доводиться», — розповів керівник відділу розшуку.
Так, упродовж доби з моменту звернення вся інформація про зниклу людину потрапляє до розшукової бази. І незалежно від того, в якому саме населеному пункті людина зникла, про неї буде відомо поліцейським по всій країні. Зокрема, і патрульним, які оперативно отримують такі дані на планшети.
«Інформація про людей, яких розшукують, у вільному доступі, будь-хто може її переглянути. Але спеціально мало хто цю базу проглядає. Але є такі випадки, коли все ж таки люди телефонують i повідомляють, що бачили схожу людину. У подібних історіях це значно підвищує шанси на успіх», — зазначає Роман Крилевич.
За його словами, як тільки надходить заява, слідчо-оперативна група виїжджає на останнє місцезнаходження зниклої людини.
Це може бути її дім, місце роботи, вулиця. Поліцейські проводять огляд, збирають інформацію, опитують свідків.
При цьому пан Крилевич логічно зауважує, що чим менше зловмисники знатимуть технологію розшуку, як поліція їх знаходить, тим краще, адже вони не зможуть використати цю інформацію.
«Не можу розкрити весь алгоритм нашої роботи, тому що є певні обмеження. Але задіюють максимальні можливості. Наприклад, людина зникає спонтанно, а поруч — лісова місцевість. До пошуків можна залучити місцеве населення, Нацгвардію, звернутися до військових частин, якщо вони є на території, і прочісувати цю місцевість. Тут немає штампів, діємо в кожній ситуації індивідуально, враховуючи всі обставини», — підкреслив він.
За словами Романа Крилевича, трапляються ситуації, коли людину вбили її ж близькі, а потім заявили, що вона нібито зникла.
А є випадки, коли без пояснення причин iдуть з дому, кидають сім’ю і більше не виходять на зв’язок. І лише через кілька років таку людину можуть випадково знайти в іншому місті.
Окрему увагу приділяють розшуку дітей: як правило, статистику поповнюють підлітки, що втікають від батьків. На щастя, в більшості випадків усіх зниклих дітей знаходять живими і здоровими.
ДО РЕЧІ
За даними МВС, за роки незалежності України з загального числа зниклих не вдалося розшукати близько п’яти тисяч людей.
Але їхні дані залишаються в базі. Їх шукають навіть у тих випадках, якщо судом родичі домоглися визнання зниклого загиблим або безвісти зниклим.
Якщо хтось виїхав за межі країни, українські поліцейські звертаються до правоохоронних органів інших країн через канали Інтерполу.
Вік i соціальний статус зниклих людей є різними, як і самі причини, через які вони зникають. Буває, що людина хворіла і не розповідала про це рідним, виходить iз дому, щоб вчинити самогубство. Часто люди виїжджають на заробітки, нікого не попередивши.
