Мінінформполітики хоче кинути на Донбас російськомовний «бойовий листок»

Десь з квітня у Донецькій і Луганській області двічі на місяць має з’являтися газета — 8 сторінок формату А3 (це як «Україна молода», «Газета по-українськи» чи «Факти»), російською мовою, щоразу 250 тисяч.

 

Міністерство інформаційної політики України оголосило тендер на комплекс послуг із виробництва й поширення — в областях, де вже загинуло понад 10 тисяч українських громадян, із них понад 2,5 тисячі військових, які боронили Україну, — цієї російськомовної газети на загальну очікувану суму 11,6 млн. гривень.

 

Два питання: чому РОСІЙСЬКОЮ? Міністерство (називають його «МінСтець», бо очільник — кум Президента Порошенка) вважає, що саме «язика» не вистачає там, де точиться війна.

І чому 11,6 млн. гривень на все це виділяти?

 

Буквально днями підраховували витрати на газетні сторінки в «Україні молодій».

 

Папір і доставка «Укрпоштою» (дуже дороге задоволення — хто знає), якщо розрахунки «УМ» застосувати до 250 тисяч планованого видання на замовлення «МінСтеця» — це 412 тисяч 500 грн.

 

Закласти гонорар за сторінку тексту (усіх заплановано видати 8х22 — 176) по 1 тисячі грн. (дуже непогана цифра для газетної журналістики) — 176 тисяч грн.

 

Хай ілюстрування кожної сторінки 100 грн. — 17 600 грн. Можна закласти на кожну сторінку — макетування, дизайн, коректура — по 1 тисячі грн. — це ще 176 тисяч грн.

 

Окрема стаття видатків — відрядження — уявимо їх 22, по 2 особи на 3 доби їздять (600 грн. 2-місний номер у Краматорську, 350 грн. добові) — 39 тисяч 600 грн. + 46 тис.. 200 грн. = 85 тис. 800 грн. Поки що виходить 867 тисяч 900 грн. 

 

Куди підуть ще більше 10 млн. грн.? Звичайно, ще не пораховані і зарплати. Дуже «жирні» вони комусь світять. І все за рахунок податків, які здирають і з мінімальних зарплат.

 

Чи варто видавати «бойовий листок» російською мовою аж за такі гроші у воюючій країні? Однозначно за меншу суму можна робити видання для населення Луганської і Донецької області.

 

Й однозначно краще було б, якби це був конкурс проектів циклу статей у вже існуючих газетах (такий конкурс,до речі, проводить Донецька ОДА) — тоді б мали і більше різнопланових матеріалів, й інтеграцію в життя східних областей загальноукраїнського життя, і у результаті — менші витрати з держбюджету. 

 

Але Мінінформполітики до кінця 2018 року за результатами тендеру відправить у Донецьку і Луганську область 22 номери нового російськомовного видання по 8 сторінок кожен.

 

Можливо, заявлений тираж потребує більших витрат за частиною позицій, ніж в інших загальноукраїнських виданнях, і зарплати з гонорарами мають бути вищі, ніж, скажімо, нині в «УМ». Але розрахунки «бізнес-плану» явно завищені.

 

Окрім того, що вуха дерибану проглядаються у цьому проекті, — є ще момент: план кожного номера того чудо-видання повинен бути погоджений з відповідальною особою замовника, а перед друком кожний тираж видання повинен бути затверджений відповідальною особою замовника. Це не 1937 рік, бува?

 

І як ви думаєте, «МінСтець» які корегування такої цензурованої газетки робитиме із наближенням президентських ви­борів?

 

Звичайно, є норми про держтаємниці і військові, але їх нерозголошення — це не затвердження відповідальною особою Мінінформполітики журналістських текстів. 

 

Чи не стане цей «бойовий листок» російською мовою частково передвиборчою агіткою діючої влади?! Точно «з’їсть» багато грошей і буде подразником та провокацією для тих, хто на сході воює за Україну.

 

У тендерній документації міністерства, оприлюдненій у системі публічних закупівель ProZorro, зазначено, що кінцевий строк подачі заявок — 26 лютого, початок аукціонів — 2 квітня.