Україна має зовсім небагато часу, аби владнати свої взаємовідносини з Міжнародним валютним фондом.
І обрати між двома «поганими» рішеннями: проведення непопулярних реформ, які зроблять українців біднішими, а владу — менш популярною перед виборами.
Чи відмовитися від співпраці зi своїм головним донором, самотужки нести фінансовий тягар раніше отриманих позик, отримати червону картку з боку інших потенційних інвесторів та опинитися на межі дефолту.
Існують ще й проміжні, компромісні варіанти. І саме їх, як свідчать джерела, сьогодні активно проробляють.
Утiм часу для їх формулювання залишилося зовсім небагато: якщо грошей МВФ не буде до середини літа, їх може не бути взагалі.
Швейцарське рандеву
Позицію України має сформулювати особисто Президент України Петро Порошенко у пафосно-снобістському Давосі, на особистій зустрічі з директором-розпорядником МВФ Крістін Лагард.
Зустріч має відбутися у період по 26 січня під час роботи Всесвітнього економічного форуму.
«Лагард і Порошенко планують зустрітися у Давосі, як вони це робили і раніше під час попередніх зустрічей», — повідомив прес-секретар МВФ Джеррі Райс. За словами прес-аташе, сторони обговорять «останні події та перспективи реформ в Україні». І, як водиться в останній час, без зайвої дипломатії уточнив, про що саме йдеться.
«У листі, який ми надіслали владі України, висловлена занепокоєність із приводу невідповідності деяких положень законопроекту зобов’язанням України у межах програми і рекомендаціям Венеціанської комісії. Ми сподіваємося, що влада візьме до уваги позицію МВФ і законопроект доопрацюють між читаннями у парламенті», — сказав Райс.
Нагадаємо, йдеться про лист, який було оприлюднено на минулому тижні. У ньому керівництво Міжнародного валютного фонду прямим текстом, без традиційних натяків та компліментів повідомило Україні, що ми, на думку кредитора, робимо не так.
МВФ невдоволений недоліками пенсійної реформи, проблемами зi створенням Антикорупційного суду, відмовою влади підвищувати ціни на газ.
Але головною особливістю моменту наших домовленостей з МВФ є те, що часу, необхідного для улагодження всіх суперечливих моментів, залишилося зовсім небагато.
Не більше, ніж півроку. І якщо до кінця нинішнього тижня Петрові Порошенку не вдасться переконати Крістін Лагард, що процес запущено, до отримання чергового траншу ситуація може не дійти.
Й Україна таким чином може втратити вже затверджену програму співпраці з МВФ.
Китай також дивиться на Вашингтон
На думку заступника голови Національного банку України Дмитра Сологуба, існує граничний термін, поза яким відсутність коштів Міжнародного валютного фонду для нашої держави може стати критичним. Це липень нинішнього року.
«Потім уже зрив програми, зрив співпраці, — зазначив Сологуб. — А це вже найгірший сигнал і для інвесторів, і для економіки України, і для всіх інших донорів нашої держави».
«Зараз ми по-новому оцінюємо можливі терміни відновлення співпраці, наскільки це можливо. Але суто технічно зробити це у першому кварталі вже не виглядає реалістичним. Більш реалістичне вже отримання траншу в другому кварталі нинішнього року. Коли ми отримаємо транш, у першому чи другому кварталі, значення для інфляції особливого немає. Важливіше сам факт продовження співпраці», — повідомив Сологуб.
На його думку, відсутність рішення щодо траншу МВФ до кінця другого кварталу, тобто до кінця червня, буде свідчити про те, що поточна програма EFF iз високою ймовірністю вже не відновиться.
«Якщо — суто теоретично — український уряд за два місяці до виборів захоче ухвалити велику кількість непопулярних реформ, то він гроші отримає. Але питання в тому, що ймовірність цього низька», — висловив свою точку зору банкір.
На думку голови Стратегічної групи радників із підтримки реформ в Україні Івана Міклоша, без грошей Фонду Україна не зможе виконувати свої боргові зобов’язання.
А тому альтернативи реформам немає.
«Це нормально у демократичних країнах, коли політики перед виборами не бажають проводити реформи, — сказав він. — Адже люди бояться реформ. Але потрібно, щоб у 2018 році реформи продовжувалися... Адже Україна не зможе продовжувати фінансувати свої зобов’язання без програми Міжнародного Валютного фонду, а значить, необхідно, щоб зобов’язання України перед МВФ були виконані».
На його думку, час ми маємо до травня нинішнього року.
«Буде необхідно, аби вимоги валютного фонду були виконані навесні, тобто до кінця травня. Щоб не створити проблеми у фінансуванні. Значить, ще є час... Але це не значить, що Україні треба мати якийсь Антикорупційний суд... Потрiбен суд, який буде працювати. І антикорупційний не тільки за назвою, а такий, що боротиметься із великою корупцією», — пояснив Міклош.
Якщо ж влада не погодиться на реформи у передвиборчий рік, це може завдати суттєвої шкоди інвестиційному клімату.
На думку економічного експерта Віталія Шапрана, небажання влади виконувати вимоги Міжнародного валютного фонду здатне призвести до стрибків курсу долара та проблем з інвесторами.
А тому, на його думку, заяви про пошуки інших кредиторів України, зокрема, у Китаї та Об’єднаних Арабських Еміратах, є беззмістовними.
Адже нові кредитори насамперед оцінюватимуть відносини України з Міжнародним валютним фондом.
Народний депутат Ганна Гопко вбачає у проблемі й політичну складову.
«Ми можемо знайти інших кредиторів, — каже вона. — Але при цьому мусимо розуміти: вони, можливо, не будуть ставити такі вимоги, як МВФ. Але у Міжнародному валютному фонді зацікавлені у структурних змінах у державі. Китай, наприклад, не викаже свою позицію щодо російської агресії. Він не допоможе нам у «нормандській четвірці», не надасть летальну зброю. Ми мусимо розуміти, хто вигідний нам як союзник».
«Вони не хочуть змін»
Влада тим часом висловлює готовність, принаймні на словах, співпрацювати з Фондом.
«Є політики, які думають, що ситуація стабільна, можна припиняти реформи і наплювати на МВФ. Дійсно, ми стабілізували ситуацію, якщо порівнювати з 2014 роком і глибиною падіння економіки в той час. Але цього мало», — сказав міністр фінансів України Олександр Данилюк.
За його словами, наша країна у передвиборчий період повинна мати подвійний запас міцності і впевненість у подальшому зростанні й стабільності фінансів.
«І це не тільки питання співпраці з МВФ, йдеться і про багато інших процесів, за ефективність яких відповідає Мінфін», — заявив чиновник.
На його думку, неотримання траншу в 2018 році році і виліт iз програми МВФ — це синоніми, тому що програма закінчується в першому кварталі 2019 року.
За його словами, зараз значні зусилля спрямовані на успішне продовження програми МВФ.
«І мова не тільки про гроші. Ми зараз на тому етапі, коли зупиняти реформи не можна. Навпаки, їх необхідно прискорювати. Звичайно, передвиборчий рік усе ускладнює. Але ми досягли певного темпу змін, наростили інерцію, цю швидкість руху важливо не втратити й імплементувати ті закони, які вже були, і ті, які ще будуть прийняті. Для цього фокус повинен бути не на виборах, а на реформах. Ми собі не можемо дозволити зупинитися. А якщо ми це зробимо, то питання про продовження програми МВФ у нас узагалі не виникне. Якщо реформ не буде, не буде і програми», — заявив Данилюк у своєму інтерв’ю пресі.
«Я повністю підтримую людей, які стверджують, що ми як самостійна держава повинні мати можливість працювати без МВФ. Я теж хочу, щоб Україна була самостійною і рухалася вперед без сторонньої допомоги, але багато хто з тих, хто зараз про це говорить, переслідують інші цілі. Вони не хочуть реформ і змін, багато хто хоче позбутися від МВФ, щоб законсервувати поточну ситуацію на догоду своїм особистим інтересам», — резюмував міністр.
Чому ми не любимо МВФ
Тим часом експерти вбачають вину у відсутності діалогу між владою України та МВФ не лише з боку офіційного Києва.
Проблема підходу МВФ до цього діалогу — відсутність системності у його вимогах до нашої держави.
На думку фінансового аналітика Еріка Наймана, свої вимоги Міжнародний валютний фонд ніколи не розпочинав із системних реформ, а завжди вирішував поточні проблеми за рахунок населення та бізнесу. Приносячи у жертву їхнi інтереси.
Йдеться про підвищення податків, зниження соціальних видатків, підвищення комунальних тарифів і цін на газ, зниження пенсій тощо.
«Завжди в Україні, коли мова заходить про системні реформи «за рахунок корупціонерів та олігархів», співпраця з МВФ припиняється. От якби Міжнародний валютний фонд починав із найважливішого: системних реформ, то у влади не залишалося б іншого вибору, окрім як провести їх. А економіка при цьому не так швидко падала би, адже перша частина реформ за МВФ завжди йде за рахунок падіння платоспроможного попиту населення, капітальних вкладень бізнесу, що поглиблювало кризу», — стверджує Найман.
За словами аналітика, сьогодні необхідно враховувати два важливі моменти: з одного боку, президентські вибори 2019 року, з іншого — економічне зростання сходить нанівець.
«Гумовий м’ячик уже відстрибнув від підлоги», — сказав Найман.
При цьому, за його словами, боргове навантаження суттєво зросло, а податки і тарифи надмірно підвищені.
«Хоч народ ще не веселиться із цього приводу. Коли почне веселитися, от тоді буде досягнуто межі», — додав експерт.
За його словами, втеча українців за кордон, можливо, забезпечить високі зарплати для тих, хто залишиться. Але це лише підтримає ілюзію стабільності.
«Можливість бізнесу підвищувати зарплати без зростання продуктивності праці не безмежні», — зауважує Найман.
А ТИМ ЧАСОМ
Ще два мільярди в «екс-діру Коломойського»
Національний банк 10 січня виділив рефінансування Приватбанку в розмірі 2,3 мільярда гривень. Кредит наданий під заставу держоблігацій. Рефінансування видано на 84 днi під 16,5% річних.
У прес-службі «Приватбанку» розповіли, що рефінансування видано на програми розвитку кредитування малого та середнього бізнесу, зокрема агропрограму — «АгроКУБ».
«Ми плануємо направити на програму фінансової підтримки українського підприємництва не менше 5 млрд. гривень на цей рік», — йдеться у повідомленні.
Цікаво, що раніше «Приватбанк» допускав необхідність залучення рефінансування Національного банку для відшкодування коштів за позовами Суркісів.
