У Києві до 1 лютого працюватимуть 10 пунктів збору новорічних ялинок

Хоч цикл новорічних свят ще не минув, але вже у понеділок столичні комунальники чомусь взялися розбирати на Софійській площі від гірлянд і прикрас зелену красуню, яка вже за кілька годин мало нагадувала головне святкове дерево країни.

 

А з 12 січня у Києві відкрили 10 пунктів збору новорічних ялинок, які працюватимуть до 1 лютого 2018 року: зібрані дерева перероблять на тріски, а навесні використають для захисту ґрунту від пересихання та перегріву лунок кущів і дерев.

 

Якщо ж ялинка збереглася в хорошому стані, її можна здати в зоопарк (або на ферму) на корм звіряткам. Минулого року, згідно з даними Мінекології, київські пункти прийняли від населення понад 5 тис. ялинок.

 

Ялинки для новорічних потреб мають три варіанти походження: спеціально вирощені, отримані внаслідок санітарних рубок та прорідження молодих насаджень та плід браконьєрського промислу. І у кожному з цих випадків існують претензії щодо раціональності добування дерев. 

 

Якщо вірити статистиці, щороку в Україні офіційно вирубується для продажу під Новий рік близько 5,5 млн. ялинок і сосен (і, як стверджують чиновники, лісництва натомість висаджують майже 11 млн. хвойних дерев). Важко уявити, скільки «під корінь» пускають вічнозелених красунь нелегально.

 

І вже давно точиться дискусія: чи варто так масово винищувати ці деревця для кількаденного милування ними в оселі (а задоволення це не таке вже й дешеве — цьогоріч, приміром, живий символ свята коштував 100-500 гривень), чи краще користуватися штучними виробами.

 

Щоправда, противники пластикових ялинок ствер­джують, що, мовляв, виробництво штучних дерев завдає шкоди навколишньому середовищу набагато більшої, ніж при заготівлі натуральних ялинок та сосен у зонах планової вирубки і лісорозсадниках.

 

Нагадаємо, що поклоніння деревам спочатку було язичницьким звичаєм і як саме язичницька ялинка перетворилася на різдвяну, досі в усіх деталях не відомо. Існує думка, що ця традиція починається з набагато древнішого звичаю травневого дерева.

 

Однак відомо лише те, що сталося це на території середньовічної Німеччини, де ялинка ще з часів язичництва ототожнювалася зі «світовим деревом» і була особливо шанованою.

 

Власне, тут вона й стала спочатку новорічним, а пізніше — різдвяним символом. У Росії звичай прикрашати ялинку був запроваджений російським царем Петром I, що запозичив традицію у німців і узаконив її указом від 20 грудня 1699 року (причому ялинка вводилася як атрибут Нового року, а не Різдва).