Без дефолту і «лебедів»: що чекає на українську економіку у 2018 році

Плацдарм для виходу із кризи закладено. На цій тезі сходяться думки переважної більшості вітчизняних економічних експертів.

 

Українська економіка поступово стає на шлях виходу із кризи, оновлюється, підприємства закуповують нове обладнання. Хоча все це відбувається дуже і дуже повільно…

 

І ця повільність має своє пояснення. «У нас, на ринках, що розвиваються, дуже легко заробити на корупції, на не­ефективності, на незаповнених нішах, — каже керівник аналітичного відділу компанії «КонкордКепітал» Олександр Паращій. 

 

Існують і об’єктивні причини, чому зростання відбувається повільно. На думку експерта, держава так і не навчилася сприяти становленню підприємства, притоку спеціалістів із-за кордону.

 

Тим часом кадри — головний актив держави, як у важкій індустрії, так і в галузях креативної економіки.

 

А тому економіка зростатиме не ривками, ми не станемо черговим «тигром», про що мріє багато з нас. Зростання буде повільним, упродовж наступних 10-20 років.

 

Якщо держава не змінить своїх підходів, то матимемо нинішні 2-3%. У кращому випадку. 

 

2017: помилки і прорахунки

 

Деякі зміни в економічній політиці України, що їх втілював чинний уряд, принесли зовсім неочікувані результати. Один із головних — підняття мінімальної зарплати до 3200 гривень, унаслідок чого у країні суттєво прискорилася інфляція. 

 

У бюджет 2017 року була закладена інфляція у 8,1%, а у Нацбанку передрікали, що цього року зростання цін вимірюватиметься однозначною цифрою.

 

Проте впродовж року ці прогнози довелося переглядати. Під кінець року навіть Національний банк визнав, що це підвищення додало 2-2,5 процентні пункти до інфляції у 2017-му.

 

Уряд розраховує завершити 2017-й із інфляцією у 11,2%. Але у листопаді цього року вона становила 13,6%.

 

«Найбільш кричущі помилки уряду — це: ... зашкалювання економічного популізму із соціальними виплатами, що вже призвело до вдвічі вищих темпiв інфляції, ніж планувалося на 2017 рік, і продовження девальвації гривні також у вищих темпах, ніж закладалося в бюджет на цей рік», — зазначив голова Комітету економістів України, кандидат економічних наук Андрій Новак.

 

Експерт також заявив, що в 2017 році Кабінет Міністрів зробив низку кричущих помилок, зокрема, схвалив структурно неякісний державний бюджет-2018.

 

«Структура дохідної частини зведеного бюджету залишилася незмінною: як і раніше, 80% доходів (податків) надходить безпосередньо в центральний бю­джет, і лише 20% доходів (податків) залишаються всім місцевим бюджетам разом узятим, а потім, фактично в ручному режимі, з центрального бюджету роздаються гроші на місця. Така система міжбюджетних відносин функціонує всі роки незалежності, а це — головне, що потрібно змінити відповідною бюджетною реформою», — пояснив Андрій Новак.

 

Через такий документ країна не отримала мільярд доларів чергового траншу МВФ і пов’язані з ним 600 млн. євро траншу ЄС.

 

За його словами, неправильним кроком було заморожування видачі газо- і нафтовидобувних ліцензій як приватним компаніям, так і компаніям-розробникам кар’єрів різних ресурсів. 

 

«...Провал пенсійної реформи, яка звелася лише до змін умов виходу на пенсію і змін умов нарахування пенсії, а пенсійна система як була однорівневою солідарною, так і залишилася такою ж за фактом.., відсутність податкової реформи, митної, адміністративно-господарської та реформи системи державного управління», — додав Новак.

 

Також економіст вважає помилковим нівелювання реформи децентралізації, «яка звелася лише до зміни адміністративних меж громад, надання місцевій владі більших повноважень, але за відсутності збільшення власних доходів». 

 

Інша група проблем в економічній політиці, на думку Андрія Новака, — кадрові. Скажімо, проблемний голова Національного банку Валерія Гонтарева.

 

«Президент не змінює главу НБУ, тому що йому вигідна своя людина (Гонтарева) на цій посаді, та ще й у підвішеному статусі «довгострокової відпустки». Напевно, треба завалити ще кілька банків і ще більше розчистити дорогу перед президентським банком», — сказав економіст.

 

Ідеться про те, що, за його словами, Порошенко опосередковано володіє 60% акцій «Міжнародного інвестиційного банку».

 

З січня по вересень 2017 року «Міжнародний інвестиційний банк» збільшив чистий прибуток у 2,5 раза порівняно з аналогічним періодом 2016 року.

Підвищення «мінімалки», попри всі негативні наслідки цієї ініціативи, принесло до бюджету більші суми єдиного соціального внеску.

 

У свою чергу, це дало змогу урядові знайти кошти на пенсійну реформу. 

 

Експерти стверджують: пенсійна реформа залишилася чи не єдиною, яку можна назвати серед переліку змін і виконань наших зобов’язань перед МВФ.

 

Попри це майже всі аналітики оцінили її не як кардинальні зміни у пенсійній системі країни, а радше як просте підвищення пенсій для тих пенсіонерів, виплати яким були фактично заморожені з часів попередньої «пенсійної реформи». 

 

Ані реформи із започаткуванням вільного ринку землі, ані монетизації субсидій так і не відбулося. Ці кроки, як і багато разів перед цим, відтерміновано на наступний рік.

 

Загалом українська влада очікувала отримати чотири транші від МВФ до кінця 2017 року. Такими ж були і плани на 2016 рік. Проте насправді Києву вдалося отримати лише один транш.

 

Під кінець року стало зрозуміло, що не буде і чергового траншу запланованої фінансової допомоги від ЄС на 600 млн. євро.

 

Українці, втім, ставляться до вітчизняних реформ значно скептичніше, ніж влада. Згідно з даними опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з Київським міжнародним інститутом соціології, більшість українців уже не вірить в успішність реформ.

 

У жовтні 2017 р. таких було 40% проти 28% за підсумками 2016 року. Цікаво, що 41% опитаних вважають, що у реформах узагалі не було зроблено нічого.

 

Не вважають українці реформами і перманентний «банкопад», який триває вже третій рік. «Очищення» банківського сектору, як його називали у НБУ, яке завершилося націоналізацією «ПриватБанку» наприкінці 2016 року, здобуло схвальні відгуки за кордоном.

 

Проте в самій Україні впродовж року проявилися і негативні наслідки «банкопаду», як цей процес називали оглядачі. 

 

Так, частка держави у банківському секторі зросла до безпрецедентних 60%. Що є практично монополією держави у такій важливій сфері, як фінанси.

 

І, на думку ліберальних економістів, не може призвести до зрушень у господарському секторі: тобто не в змозi відновити кредитування, без якого неможливий розвиток економіки країни. 

 

Під кінець року, згідно з даними НБУ, проблемні кредити у банківській системі зросли до рекордного рівня.

 

При цьому якщо загальна частка непрацюючих кредитів у всій системі у липні сягнула 58%, то у державних банках вона становила усі 70%. 

 

Уряд та особисто Прем’єр-міністр чимало говорили про своє завдання ініціювати законодавчі зміни, що дозволили б Україні у 2017 р. увійти в перші 50 найкращих країн рейтингу Doingbusiness, у найкращу двадцятку — в 2018 році.

 

Міністерство економіки очікувало, що завдяки здійсненим у 2016 році реформам, у 2017 році Україні вдасться піднятися на 15-20 сходинок у рейтингу.

 

На жаль, не вийшло. Натомість у рейтингу Doingbusiness-2018, що його укладає Світовий банк, Україна посіла 76-те  місце серед 190 країн світу, покращивши свій попередній результат на чотири позиції. У новому рейтингу Україна перебуває між Бутаном і Киргизією.

 

Гірше того, під кінець нинішнього року Європейська бізнес-асоціація зафіксувала невеличке (з 3,15 до 3,03 балів із 5) падіння індексу інвестиційної привабливості України. Це сталося вперше за чотири роки, що минули від зміни влади в країні.

Найбільший виклик наступного, 2018-го року, — продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом, який вимагає від України цілої низки вкрай непопулярних реформ.

 

На думку Андрія Новака, наша залежність від МВФ буде тільки по­глиблюватися. І якщо у наступному році без кредитів цієї структури ми зможемо обійтися, хоча це і буде для нас нелегко, то вже у 2019-му існувати без цих грошей  Україна не зможе: державі не вистачать коштів для обслуговування вже існуючих боргів. 

 

«З грішми МВФ напряму пов’язані кошти і Європейського Союзу. Україна якщо не у наступному, то у 2019 році буде змушена оголосити про дефолт бюджету. Адже на 2018—2020 роки припадає пік виплат за формулою 20 плюс 5. Тобто, 20 мільярдів доларів ми мусимо виплатити за три роки у вигляді державного та гарантованого державою боргу, плюс 5 мільярдів доларів — це борг державних підприємств», — пояснив Новак. 

 

На його думку, державні підприємства не зможуть самостійно виплачувати ці кошти, і борг ляже на плечі державного бюджету. А це — додаткове навантаження. 

 

«І якщо на цей момент у нас не буде нових валютних вливань, то, уявіть собі, скільки за запланованим курсом долара — 30,1 грн. за долар — нам доведеться виймати з державного бюджету, щоби обслужити цей зовнішній борг! — додав економіст. — Це буде приблизно третина чи половина витратної частини державного бюджету. Що неодмінно призведе до дефолту».

 

Це, за його словами, песимістичний сценарій. 

 

Утiм, навіть попри ці ризики, міжнародні експерти прогнозують зростання ВВП України на рівні 3-3,5%. Найпесимістичніші аналітики дають прогноз у вигляді 2-2,5%.

 

Неоднозначно виглядає прогноз щодо інфляції.

 

«Кабмін заклав до Державного бюджету на 2018 рік порівняно чесні 9%, — каже фінансовий аналітик Віталій Шапран. — Втім, думаю, що ближче до кінця наступного року більшість аналітиків підтягне їх до 10%». 

 

Причина цього — значна кількість ризиків та небезпек, що чатують на слабку і кволу українську економіку.

 

«Окрім війн, блокад і політичних потрясінь, у нашої країни є своя особливість — високе співвідношення експорту до ВВП. Тобто, наша країна дуже залежна від експортно-імпортних операцій і будь-який дисбаланс у зовнішньоекономічних відносинах чи падіння ключових для нас сировинних ринків у світі призведе до того, що прогнози доведеться терміново змінювати». 

 

За словами Шапрана, ймовірність появи на ринку США несподіваної негативної події, що її аналітики називають «чорним лебедем», становить 0,5%.

 

А от ймовірність того, що «чорний лебідь» припливе до України, становить 20-30%.

 

«Так виходить тому, що ми залежні від експорту з низькою доданою вартістю продукції, і його диверсифікація зовсім невелика. А попит може змінюватися у залежності від ситуації в економіці країн-сусідів», — резюмує Шапран. 

 

На думку експерта, ризики невиконання макропрогнозів у 2018 році залишаються високими.

 

«Якщо оцінювати коректність прогнозів із приросту ВВП, то я би виділив значну трудову міграцію українців після запровадження безвізу. Без трудових ресурсів економіки не буває, а частину цих трудових ресурсів, обсяг якої, до речі, знижується, ми віддаємо сусідам, — наголошує Віталій Шапран. — Тут Україна стала на невідомий шлях, фінал якого прогнозувати важко, і перша статистика за підсумками безвізу почала появлятися вже після того, як головні макроекономічні параметри 2018 року були спрогнозовані. Але попри це відтік трудових ресурсів продовжиться, і через це 0,2-0,5 відсоткових пунктів ВВП у наступному році Україна може не дорахуватися».