Запливи для зростання: на зимовому ЧС українські плавці оновили національні рекорди, але залишилися без нагород
На Олімпіаді в Парижі вітчизняні плавці виступили зовсім не так, як очікували від них їхні наставники та вболівальники. >>
Ефект омолодження: спортивні підсумки 2017 року
29.12.2017
У рік, який заповнив спортивний «вакуум» між літніми Іграми-2016 у Ріо та зимовою Олімпіадою-2018 в Пхенчхані, напевно, подією номер один у рамках світового масштабу стало рішення Міжнародного олімпійського комітету виключити з олімпійської сім’ї за грубе порушення антидопінгових правил російських спортсменів, дозволивши їм виступати на «білих» Іграх у Південній Кореї лише у статусі нейтральних атлетів.
Допінг — як стимул
При цьому проблема допінгу нікуди не ділася й з українського спортивного простору. У році, що минає, МОК продовжив сумну для вітчизняного спорту традицію й іще у кількох наших олімпійців відібрав здобуті ними на головних стартах планети нагороди.
Загалом упродовж останнього часу, коли Всесвітня антидопінгова агенція взялася активно проводити ретроспективний аналіз заморожених допінг-проб олімпійських медалістів, статус призера Олімпійських ігор втратили близько десяти наших співвітчизників.
Найбільшою проблемою фармакологічні стимулятори стали для українських легко- та важкоатлетів.
Останні, до слова, через непривабливість свого реноме (три позитивні допінг-проби олімпійських медалістів) отримали від Міжнародної федерації важкої атлетики заборону на участь у чемпіонаті світу-2018.
Тож зовсім невипадково в обох господарствах вирішили зайнятися серйозним омолодженням складів національних збірних.
Срібна призерка чемпіонату світу з легкої атлетики-2017, переможниця Юнацьких олімпійських ігор-2014 — 20-річна стрибунка у висоту Юлія Левченко якраз і є одним iз тих яскравих представників нового покоління талановитої української молоді, котрих НОК називає олімпійською надією України.
Соло прими
Водночас миколаївську фехтувальницю Ольгу Харлан якоюсь мірою вже можна починати зводити до рангу легенди. У свої 27 років вона має неймовірно великий послужний список.
На трьох поспіль літніх Іграх Оля вигравала медалі.
Після завершення минулого олімпійського циклу Ольга перенесла операцію на «робочому» плечі й тепер iз новими силами планує підкорення четвертого олімпійського піку.
Своє чергове сходження на Олімп Харлан розпочала з виграшу минулого літа в Лейпцигу третього в кар’єрі індивідуального «золота» чемпіонату світу.
Думається, не в останню чергу завдяки особистому авторитету спортсменки (згідно з проведеними журналом «Фокус» опитуванням, Харлан входить до сотні найвпливовiших людей нашої країни) в її рідному Миколаєві за участі Президента України на початку 2017 року було відкрито новий фехтувальний комплекс.
Інша вітчизняна спортсменка, рейтинг та популярність котрої останнім часом також стрімко набирає залікових балів, — це 23-річна тенісистка Еліна Світоліна.
Попри одеське коріння її професіональне зростання міцно асоціюється з Харковом, куди заради співпраці з відомим тенісним меценатом Юрієм Сапроновим вона переїхала з Південної Пальміри.
Завдяки підтримці цього харківського бізнесмена Світоліна змогла близько познайомитися з екс-першою ракеткою планети Жюстін Енін, уроки та настанови котрої допомогли українській тенісній примі виграти в 2017-му три серйозні турніри WTA й у підсумку піднятися на найвищий в історії України рейтинговий щабель світового тенісу.
При цьому був — і не раз — у Еліни шанс очолити табель про ранги жіночої тенісної асоціації, проте наразі найкращим її результатом у протоколі WTA залишається третя позиція.
Королівська рокіровка
А от у боксі, де існує не тільки велика кількість вагових категорій, а й паралельно одна з одною функціонує низка впливових організацій та федерацій, єдиного «табеля про ранги» не існує.
Утім впливові в боксерському світі видання та компанії щороку демонструють спільноті своє — незалежно від вагової категорії — бачення на розстановку сил у бійцівському «пелотоні».
Так, за версією знаного порталу Fightnews.com, кращим боксером 2017 року став український чемпіон у другій напівлегкій вазі Василь Ломаченко.
Натомість «плебісцит», проведений відомим американським каналом ESPN у рамках кампанії «Боксер року», поставив нашого іменитого боксера, котрий нинішній рік присвятив успішному (неодноразовому) захисту свого другого за ліком чемпіонського титулу, на другу сходинку, слідом за абсолютним екс-чемпіоном світу в першій напівсередній вазі Теренсом Кроуфордом.
Символічно, що поява Ломаченка на перших сходинках різноманітних боксерських рейтингів відбувається в момент, коли український король надважкого дивізіону Володимир Кличко призвичаюється до нової для себе ролі пенсіонера.
Після невдалої спроби повернутися в ринг Кличко-молодший не став шукати бою-реваншу зі своїм кривдником Ентоні Джошуа, а заявив про завершення професіональної кар’єри.
«У боксі я досяг усього, про що мріяв. І тепер розпочинаю мою другу кар’єру після спорту», — у своєму прощальному слові сказав Володимир Кличко.
Початок нової життєвої глави можна прочитати й у літописі українського волейболу. Синхронний виграш Євроліги чоловічою та жіночою збірними України в рік свого дебюту — свідчення зміни ставлення Федерації волейболу України до національної команди.
На відміну від попередників, новий очільник ФВУ Михайло Мельник придiляє значно більше уваги до проблем і потреб «синьо-жовтих», ставлячи перед першими збірними максимально високі завдання.
Покращити якісні показники прагнуть і в найсильнішому чоловічому гандбольному клубі — «Моторі». У літнє міжсезоння керівництво запорізького клубу пішло на радикальний хід у кадровій політиці, вперше запросивши на пост головного тренера наставника-легіонера з прогресивними європейськими поглядами.
Під орудою 34-річного поляка Патріка Ромбеля «мотористи» втретє поспіль пробилися до перехідного «плей-оф» Ліги чемпіонів, утім очевидно, що перед оновленою командою молодого польського спеціаліста в новому році, коли в суперлізі розпочнуться матчі на виліт, стоятимуть завдання дещо вищого плану, пов’язані з підкоренням якомога вищого щабля «плей-оф».
Вихід із піке
А от для вітчизняного хокею минулий рік важко назвати успішним. Провал на домашньому чемпіонаті світу в дивізіоні ІА та, як наслідок, пониження в класі; скандал з iмовірною причетністю двох наших «збірників» до «договорняку» на тому ж таки ЧС у Києві; неучасть досвідчених хокеїстів у поточному чемпіонаті країни — все це ознаки відверто нездорового середовища, в якому нині перебуває в Україні «найшвидша гра».
Однак, на думку президента ХК «Донбас» Бориса Колесникова, вимушене «омолодження» ЧУ було єдиним правильним рішенням, яке покликане врятувати вітчизняний хокей від стагнації.
Відверте падіння ігрової привабливості спостерігається й у вітчизняному футболі. Невдале завершення національною збірною Андрія Шевченка кваліфікаційного турніру на ЧС-2018 можна вважати закономірним результатом певної деградації рівня елітного футболу в нашій країні.
Адекватною відповіддю на ситуацію, що склалася, є подальше «вимивання» з української прем’єр-ліги залишків «золотих покладів».
За рекордну для клубу суму до дортмундської «Боруссії» столичне «Динамо» продало Андрія Ярмоленка. (До речі, нещодавно «біло-синіх» залишив і основний захисник хорватської збірної Домагой Віда, котрий перейшов до «Бешикташа»).
На думку окремих експертів, переїзд українських «збірників» до зарубіжних клубів має піти на користь самій збірній. Можливо.
Однак в умовах, коли за браком виконавців в екстреному порядку — для результату — відбувається натуралізація легіонерів ЧУ (iдеться про бразильського «гірника» Марлоса), позитивного ефекту можна очікувати лише в короткостроковій перспективі.
