На четвертий рік війни з Московією замаячили на горизонтi вибори Президента і до Верховної Ради.
ЗМІ час від часу показують рейтинги основних можливих висуванців і їхніх партій, а висуванці ті самі, давно знайомі.
Наш Президент тільки на четвертий рік війни докумекав, що це війна, а ніяка не АТО, з танками й артилерією.
Пані Тимошенко, яка з переляку порадила Турчинову здати Крим, що він успішно й зробив, без будь-якого збройного спротиву здав з усім народним добром, тоді як там був боєздатний цілий армійський корпус, не рахуючи кораблі й авіацію.
Пан Бойко, який разом зі своїми «регіоналами», на чолі з Януковичем, повинен відповідати за війну з Московією, а він перетворився на основного миротворця і непогано почувається у Верховній Раді разом iз перелицьованим Опозиційним блоком, особисто і через своїх партійців отримує цінні настанови з Москви.
Пан Рабінович — «істинний виразник української ідеї».
До цих осіб додались ще деякі шоумени. Пан Вакарчук, який раніше залишив Верховну Раду, бо депутатство — не його «амплуа», а от президентство — його улюблене заняття.
А ще — пан Зеленський, для якого про всяк випадок зареєстрували партію «Слуга народу».
Як бачимо, всі названі і неназвані майбутні кандидати не є державниками, воїнами козацької крові, українського духу. Такі люди ніколи не приведуть Україну до перемоги.
Як показала практика, вони керують державою не за Конституцією і законом, а «по понятіям», які в кожного свої: у Кучми — олігархічні, в Януковича — кримінальні, у Порошенка — бізнесові.
Мертвонароджені Мінські угоди не дали і не дадуть мирного життя Українi. Путін свого домігся, забравши Крим і частину Донбасу. Його мета — зробити там заморожений конфлікт, і ніяких миротворців він туди не допустить. Дивно, що цього не розуміють наші і західні лідери.
Тільки вимоги і дотримання Будапештського меморандуму можуть змінити політику Росії щодо України.
Українці можуть організовуватись на спротив незаконним діям влади, що показали Майдани, але до впровадження ідей Майданів не доросли.
Причина криється у відсутності виразних майданних лідерів, які б створили партію Майдану і йшли законодавчим шляхом до влади.
Цього не вдалося зробити активістам Майдану. Вони пішли служити олігархам і різним партіям сцени Майдану, які й узяли владу в свої загребущі руки.
На даний момент, як і раніше, дивує так звана демократична опозиція, яка готова служити будь-кому, навіть іноземцям. Як сказав один відомий, нині покійний, «регіонал»: «їх розводять, як сліпих кошенят», а вони тому й раді.
Через Майдани і східний фронт боротьби з Московією пройшли сотні тисяч патріотів України, чому ж немає лідерів, які б створили Партію захисників України (ПЗУ) і законодавчим шляхом узяли владу в свої руки, знищили систему державного олігархату, провели необхідні реформи в державі?..
У нашій країні є багато розумних, фахових людей. Такі люди, професійно підготовлені, можуть відновити територіальну цілісність держави, вивести країну на світлу дорогу європейського життя.
