На Дніпропетровщині загадково згоріло легендарне «русобандерівське» авто

Минулої суботи ввечері в селі Широкосмоленка Синельниківського району Дніпропетровської області на подвір’ї оселі, де віднедавна живе подружжя Олексій та Жанна Шумаки, згорів дотла автомобіль Toyota Prius, 2001 року випуску, придбаний у березні 2006 року. 

 

«Полум’я ми побачили через вікно. Коли вибігли на подвір’я, нічим зарадити вже не змогли. Авто відновленню не підлягає. Пожежники приїхали хвилин через 50, але їм робити вже було нічого», — розповів «Україні молодій» Олексій Шумак.

 

Думку про самозагоряння авто його господар відкидає, адже останні півроку він на ньому фактично не їздив через пошкоджений датчик двигуна.

 

До Дніпра на роботу добирався на Smart City-Coupe, купленому в 2016 році, але ще древнішому — 2000 року випуску. 

 

«Ми чули, як гавкали собаки, але на це не звернули уваги. Сусіди ще розповідали, що перед цим по селу їздив якийсь автомобіль, немовби щось шукаючи. З місцевими жителями ми живемо дружно, ні з ким жодного разу не конфліктували. Отож припускаю, що це могли зробити тільки «путіноїди», — ділиться своїми думками Олексій.

 

Конфліктує родина Шумаків хіба що з Державною міграційною службою України, яка їм відмовила в наданні статусу біженців, і тому подружжя мусило звернутися до суду.

 

Олексій тут iще вбачає, що злу іронію міг вiдіграти і сюжет про нього (громадянина Росії, який різко критикував політику Росії щодо України і був змушений залишити батьківщину), показаний по одному з дніпровських телеканалів, де назвали не лише село, а й вулицю та номер їхнього будинку.  

 

Саме наша газета першою серед друкованих ЗМІ України розповіла дивовижну історію цієї родини, уродженців російського Санкт-Петербурга.

 

Коли сусідня держава захопила український Крим, Олексій обклеїв свій автомобіль написами: «Я вимагаю вивести війська з України», «Русобандерівець» і в тому ж дусі, висловлюючи таким чином свій протест.

 

Через це життя в рідному місті стало для їхньої родини нестерпним. Навіть колеги по роботі, люди, здавалося б, високоосвічені й з прогресивними поглядами, перестали з ними спiлкуватися.

 

А з рідною сестрою припинили будь-які контакти, бо та вперлася на своєму: «Крим наш» — і більше нічого не хоче чути.

 

Зрештою, подружжя разом зі своєю донькою не побачило для себе іншого виходу, як розпродати все своє майно і переїхати жити в Україну. Але й тут, як бачимо, все для них складається не так просто, як варто було б сподіватися...