Як повідомляла «УМ» у попередньому номері, зараз у Сполучених Штатах перебувають директор НАБУ Артем Ситник та керівник Спеціальної антикорупційної прокуратури Назар Холодницький. Їх обох узявся «мирити» посол України у США Валерій Чалий.
А «мирити» чиновників потрібно через те, що між прокуратурою та антикорупційними органами триває конфлікт.
Однак перспектива такого «примирення» не тільки не зворушує, а лише викликає сором.
Особливо зараз, коли всі внутрішні непорозуміння українських чиновників винесені на загальний огляд.
«Вашингтонський обком» попереджає
Українська боротьба з корупцією дедалі більше подібна на анекдот. Це відзначили й у тій країні, де нині перебувають «дуелянти» Ситник та Холодницький.
Із заявою, де явно відчувається розчарування українськими подіями, виступив днями Державний департамент США. А йдеться в цьому документі про таке.
«Останні події в Україні, включаючи зрив розслідування корупції на високому рівні, арешт співробітників НАБУ, захоплення секретних досьє НАБУ, викликають сумніви в прихильності України боротьбі з корупцією», — йдеться у заяві.
Крім цього, у Держдепі відзначають, що ці події виглядають як частина зусиль, направлених на підрив незалежних антикорупційних інституцій, довіру громадськості і створюють ризики для міжнародної підтримки України.
«Немає сенсу боротися за тіло України на Донбасі, якщо її душа буде втрачена в корупції. Антикорупційні інституції потребують підтримки, фінансування і захисту», — цитує Держдеп слова держсекретаря США Рекса Тіллерсона, котрі були сказані ним раніше.
«Відображаючи волю народу України, США закликають усі гілки української влади діяти разом для того, щоб знищити корупцію в усіх державних сферах. Знищення корупції — це ключ до досягнення стабільності, безпеки, процвітання для українців», — наголошують у Держдепі.
Значно більше дісталося Україні «на горіхи» від американського видання The Washington Times, яке зазначило, що боротьба з корупцією в нашій державі відчайдушно пробуксовує і взагалі перебуває на межі колапсу.
Новостворені українські антикорупційні органи за два роки не виконали своїх обіцянок, а керівництво НАБУ уклало домовленості з олігархами, зокрема з Ігорем Коломойським, йдеться у статті.
Авторитетний політичний аналітик, колумніст низки американських видань Тодд Вуд згадує про зустріч у Києві два роки тому з Артемом Ситником і його колегами з Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
При цьому автор відзначає «захоплюючу, але наївну енергію» новостворених структур, яку він відчув тоді.
Однак, констатує Тодд Вуд, обіцянки цих організацій стали жертвами старих радянських методів.
Незважаючи на гарне фінансування, хороші зарплати співробітникам і підтримку Заходу, імідж НАБУ і спорідненого з ним Національного агентства з запобігання корупції, можливо, вже непоправно зіпсований.
Жоден високопоставлений чиновник не був засуджений за звинуваченням у корупції. Зокрема, НАБУ просто відсунуло на задній план справи щодо корупції високого рівня.
Здається, корумпованим чиновникам в Україні вдалося приборкати роботу організації, пише The Washington Times.
Ідеальним прикладом цього є ситуація з групою «Приват» олігарха Ігоря Коломойського. Держава націоналізувала Приватбанк, щоб запобігти його колапсу.
Однак пізніше з’ясувалося, що напередодні націоналізації власники вилучили всі гроші, зазначає автор.
«Пан Ситник констатує збиток приблизно на 600 млн. доларів, що є значною сумою для національної фінансової системи. Детективи НАБУ вилучили відповідні документи, але у справі ніяких дій не було. Пан Ситник не згадував про справу більше двох місяців. Є чутки про вигідну таємну угоду між паном Ситником і паном Коломойським про те, щоб не давати справі ходу», — пише американський аналітик.
Також автор наводить приклад великої енергетичної компанії «Запоріжжяобленерго», стосовно якої НАБУ після свого створення порушило одну з перших справ. Втрати від корупції тут оцінюються в 12,8 млн. дол.
За словами депутата Сергія Лещенка, призначеннями у енергетичній компанії, якою керують олігархи брати Суркіси, керує Ігор Кононенко, заступник голови фракції, лояльної до Президента Петра Порошенка.
«Знову ж, пан Ситник і його офіс не згадували про цю ситуацію впродовж шести місяців, блокуючи розслідування однієї зі своїх перших великих справ. Знову ж таки, є чутки, що нині платять великі хабарі, щоб зупинити розслідування НАБУ», — констатує американське видання.
У статті також згадується ворожнеча між НАБУ і НАЗК, яка розгорілася після того, як НАЗК почало перевірку діяльності пана Ситника, а також звукозапис, де Ситник оприлюднює секретну інформацію, що тягне можливі юридичні проблеми для бюро та його лідера (причому директор НАБУ підтвердив, що розмова дійсно відбулася).
«Захід може сильно наполягати на тому, щоб замінити керівництво НАБУ більш об’єктивними фігурами з метою зберегти майбутню працездатність або навіть існування бюро», — прогнозує The Washington Times, відзначаючи, що доля майбутньої допомоги від міжнародних агентств України залежить і від здатності країни подолати спадок радянської корупції.
Закордонний досвід
А тим часом у Саудівській Аравії боротьбу з корупцією очолила монарша особа — принц Мухаммед бен Сальман Аль Сауд.
Саме він продумав алгоритм антикорупційної кампанії, котра й проходить під його егідою. Переказувати цей сюжет у деталях немає сенсу.
Відомо, що масштабне антикорупційне розслідування почалося в Саудівській Аравії на початку листопада. 5 числа влада затримала 11 членів королівської сім’ї, чотирьох чинних і десятки колишніх міністрів.
Генпрокурор королівства заявив, що за останні кілька десятиліть через «систематичну корупцію» країна втратила мінімум 100 мільярдів доларів.
Побоюючись заморозки своїх активів, деякі мільярдери і мільйонери з Саудівської Аравії спробували убезпечити кошти, перемістивши їх подалі від пильного ока прокуратури, повідомив Bloomberg.
У відповідь на це саудівська влада доручила посилити огляд на кордоні королівства. Зрозумівши, що іншого виходу немає, 95% затриманих погодилися передати свої активи владі, 1% зумів довести свою невинуватість, ще 4% готуються до суду разом iз командою адвокатів.
Подія викликала сенсацію. І, як пояснив принц Аль Сауд в інтерв’ю The New York Times, до операції готувалися заздалегідь — ще у 2015 році було складено список iз 200 підозрюваних iз самих «верхів», серед них були й члени вінценосної родини.
На викорінювання корупції добро дав сам король Сальман бен Абдель Азіз Аль Сауд.
А відтак затримані знали: фінансове помилування їм не світить, адже глава держави — не на боці крадіїв.
Одному з підозрюваних — принцу Аль-Валіду бін Талалу — не допомогло й заступництво «міжнародних бізнесменів», як засвідчив той-таки Bloomberg.
Своє слово на захист бін Талала сказав і голова Microsoft Білл Гейтс. Останній зауважив, що принц чимало часу та ресурсів присвятив благодійництву.
Решта оборонців обвинуваченого принца також вказувала на його чесноти, особливо акцентуючи на філантропії арештанта та ставлячи питання про те, якою є справжня причина його затримання.
Однак жодні намагання подібного штибу не дали результату. Аль-Валід бін Талал є не тільки відомим жертводавцем, а й племінником короля, проте й ця наближеність до його величності не пом’якшила обставин, у яких опинився принц.
Влада країни сподівається отримати від усіх фігурантів кримінальної справи близько 800 мільярдів доларів. Такий куш нівелює будь-які сімейні зв’язки, тим паче що йдеться про гроші, отримані нечесним шляхом. Так принаймнi вважають місцеві органи правопорядку.
Інша історія, котра — без перебільшення — якщо не потрясла, то вразила світ, пов’язана з іще одним антикорупційним «кейсом».
Йдеться про національну легенду Румунії — голову Національного антикорупційного директорату (DNA) Лауру Ковеші, котра, за переказами, саджала по одному корупціонеру в день — причому і по вихідних, і на свята.
Слід зазначити, що згадана структура існує давно — з 2003 року, проте реальні успіхи у боротьбі з корупцією в DNA почалися саме з приходом Ковеші.
За відносно короткий час головою DNA були порушені тисячі кримінальних справ, де фігурували міністри, більше трьох десятків мерів, сотні суддів, митників та поліцейських.
90% обвинувачених у корупції отримали кримінальне покарання, також було конфісковано майна на 150 мільйонів євро. DNA вдалося покласти край повної безкарності, яка довгий час була візиткою румунського політичного класу.
У січні 2014 року за одержання 630 тисяч євро хабарів отримав додатковий термін у чотири роки екс-прем’єр Румунії Адріан Нестасе, при якому і був створений Антикорупційний директорат.
У листопаді 2014-го за звинуваченням у корупційних схемах затримали голову Національного управління боротьби з економічними злочинами і тероризмом Аліну Бику — в січні 2017 року її засудили до 3,5 року в’язниці.
У червні 2016 року було засуджено до 4 років в’язниці за корупцію Мірча Бесеску — брата екс-президента Румунії Траяна Бесеску. У вересні 2015 року затримано за звинуваченням у корупції мера Бухареста Соріна Опреску.
Як постскриптум
Як і у випадку із Саудівською Аравією, в Румунії за ґрати відправляли, незважаючи на висоту крісла, глибину родинних зв’язків чи широту колишніх заслуг.
Чому подібна ситуація можлива в інших країнах (геть не подібних за менталітетом, традиціями та політичною культурою), але неможлива в Україні?
Власне, відповідь лежить на поверхні — в обох державах антикорупційний похід очолили перші особи: у саудитів це був король, а у румунів — президент.
Адже без підтримки лідера Румунії Клауса Йоганніса успіх Лаури Ковеші був би неможливим. При цьому лінійного зв’язку між ними немає, оскільки Ковеші була призначена ще колишнім президентом Траяном Бесеску.
Але головними програмними засадами Йоганніса стала саме боротьба з корупцією, яка передбачала в тому числі й політичну підтримку DNA.
І хоч як прикро це констатувати, але українська традиція надломлювати хід історії черговим Майданом не конвертується у реальні зміни.
Оскільки зміни ці бажані «низам», але не підтримані «верхами». Міняється русло, яким біжить владний потік, але не якість останнього — він усе такий же брудний i каламутний.
Після подій 2013-14 року, коли на вiвтар перемоги вперше лягли людські життя, здавалося, що гарантія незворотності реформ отримана — надто високу за неї сплачено ціну. Однак не спрацювало і це.
Як не спрацювали й численні державні новоутворення — Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Україна й досі — згідно із замірами Transparency International — найбільш корумпована держава Європи та Центральної Азії. З цим невтішним висновком ми наразі й лишаємося. Принаймні поки що.
А ТИМ ЧАСОМ...
Учора Верховна Рада України відновила пленарні засідання, і перше з них — вівторкове — вирішила присвятити «розбору польотів» у середовищі антикорупційних та силових органів.
5 грудня депутати ухвалили провести закрите заслуховування інформації керівників НАБУ, САП, Генпрокуратури та Служби безпеки щодо ситуації з протистоянням правоохоронних органів.
Про це у себе на сторінці у «Фейсбуцi» повідомив заступник голови фракції «Блок Петра Порошенка» Олексій Гончаренко.
Раніше на погоджувальній раді голова фракції БПП у ВР Артур Герасимов заявив, що конфлікти між правоохоронними органами неприпустимі, й зажадав термінового звіту керівників правоохоронних органів у парламенті.
