Питання участі російських спортсменів у зимовій Олімпіаді-2018 трималося «під килимом» до останнього.
Здається, їхнє майбутнє багато в чому залежало від того, чи зізнається російська влада в тому, що в недалекому минулому в їхній країні існувала державна підтримка допінгу.
Саме від того – прийме цей факт російська сторона чи продовжить заперечувати системний характер порушень — i залежало рішення ради засновників Всесвітнього антидопінгової агенції у питанні відновлення акредитації Російської антидопінгової агенції, котру відібрали у Москви після грандіозного скандалу з підміною допінг-тестів російських олімпійців задля їхнього переможного виступу на домашніх Іграх-2014 у Сочі.
Визнати факт втручання держави в процес допінгового контролю власних спортсменів чиновники з РФ відмовилися.
При цьому не надали росіяни ВАДА й доступу до «архівних» проб своїх скомпрометованих атлетів, які зберігалися в РУСАДА. Відтак акредитацію своїй російській «доньці» ВАДА не повернула й далі продовжила знайомити світ iз новими вражаючими фактами російського допінгового шахрайства.
Як і перша хвиля викривальної інформації, на основі котрої за бортом літніх Ігор у Ріо-2016 залишилися російські легкоатлети, чергова порція компромату була отримана функціонерами Всесвітньої антидопінгової агенції від колишнього директора Московської антидопінгової лабораторії Григорія Родченкова.
Виявилося, що у фармаколога Родченкова існує електронна версія допінгових проб, заблокованих росіянами в московській лабораторії.
І, з огляду на неї, інформатор ВАДА наголошує, що впродовж не одного року в Росії відбувалася системна операція з «відмивання» спортсменів, які застосовували допінг, — аби ті якомога краще виступили в Сочі.
Тобто, здаючи РУСАДА позитивні тести, атлети знали, що в московській лабораторії їхні аналізи замінять на «чисті».
В інтерв’ю норвезькому виданню «VG» Григорій Родченков відзначив: «Мені знадобиться дуже багато паперів, аби описати всі докази щодо застосування російськими біатлоністами і лижниками допінгу на Іграх у Сочі. Але якщо коротко, то допінг-програма в Сочі була дуже тривалою і масштабною, як і наші спроби її приховати».
І хоча Слідчий комітет РФ наголошує, що наявна у Родченкова інформація – фальшивка, оскільки вже будучи «у вигнанні» в США, він усе ще мав доступ до баз даних раніше підконтрольної йому московської лабораторії й міг повністю викривити факти.
Відповідальний за аналогічну ділянку розслідування у ВАДА Гюнтер Юнгер наполягає на тому, що передана анонімом база даних аналізів російських спортсменів, які вони здавали в московській лабораторії впродовж 2012-2015 років, є справжньою й підтверджує факти захисту Росією своїх «брудних» спортсменів.
А ще Родченков — точніше, його адвокат Джим Уолден — каже, що перед Іграми в Сочі сьогоднішній інформатор ВАДА отримував від колишнього заступника міністра російського спорту Юрія Нагорних прохання зробити «позитивною» допінг-пробу української біатлоністки Віти Семеренко.
Остерігаючись конкуренції з боку потужної української команди, росіяни начебто хотіли скомпрометувати одного з лідерів вітчизняного біатлону.
Щоправда, за словами Родченкова, якщо «брудні» тести він постійно замінював на «чисті», то роботу у зворотному порядку виконувати не став.
«Не виключаю, що така історія могла мати місце. У російських чиновників була величезна відповідальність за результат на Іграх у Сочі», — сказав віце-президент НОК України, голова вітчизняної федерації біатлону Володимир Бринзак.
Учора надвечір своє ж слово в допінговій справі російських олімпійців мав сказати Міжнародний олімпійський комітет.
В останні тижні спецкомісія МОК під головуванням Денніса Освальда дуже активно займалася довічним відстороненням від олімпіад окремих російських біатлоністів та лижників.
Щодо всієї російської збірної, то, за попередньою інформацією, на Іграх у Пхенчхані їм дозволять виступати лише під нейтральним прапором.