Протистояння влади та опозиції в Киргизстані: наслідки передбачувані

«Киргизстан перетворюється на поліцейську державу», — заявили на цьому тижні правозахисники.

 

 

Масові арешти, переслідування, судові позови щодо незалежних журналістів і опозиціонерів, корупційні скандали — повідомлення про це фігурують у киргизьких ЗМІ.

 

 

Президент Киргизстану Алмазбек Атамбаєв, який збирається здавати пост, сподівається зберегти владу через свого наступника Сооронбая Жеенбекова, тому продовжує тиснути на всі можливі важелі впливу, незалежно від того, законні вони чи ні. 

 

 

Поділяти людей на угодних і невгодних — це особливості політичної поведінки вищого киргизького керівництва.

 

 

Арешт лідера фракції «Ата-Мекен» Омурбека Текебаєва, опонента чинного поки ще президента Алмазбека Атамбаєва, навесні цього року — цьому яскравий приклад.

 

 

Були часи, коли вони були союзниками і членами Тимчасового уряду.

 

Протистояння почалося, коли Атамбаєв став наполягати на проведенні референдуму для внесення змін до Конституції, які передбачають безпрецедентне розширення повноважень прем’єр-міністра.

 

Текебаєв був головним автором Конституції, положення якої забороняли внесення поправок до 2020 року. Не зважаючи ні на що, референдум відбувся, і поправки до Конституції були внесені, а Текебаєв опинився у в’язниці.

 

Серед найгучніших справ — затримання Каната Ісаєва — найближчого соратника лідера виборчої кампанії, лідера партії «Республіка» Омурбека Бабанова.

 

Він же — головний суперник новообраного Сооронбая Жеенбекова. Проти Ісаєва порушили кримінальну справу за підозрою в підготовці державного перевороту.

 

Вагомих доказів на користь цього звинувачення не було, отож спецслужби незаконно втрутилися в процес виборів і виступили на боці кандидата від правлячої партії. 

 

Арешти, незаконне усунення політичних опонентів характеризують період президентства А. Атамбаєва.

 

На тлі безпрецедентно розігрітої передвиборчої атмосфери в Киргизстані і не менш напружених виборів майже непоміченими залишилися суди, що відбувалися в закритому режимі над відомими людьми, які критикували чинну владу.

 

За звинуваченнями в підготовці насильницького захоплення влади були заарештовані члени опозиційного руху «Ел уну» («Голос народу»). 

 

Преса в Киргизстані теж перебуває під надзвичайним тиском. За критику на адресу влади і висвітлення того, що відбувається в країні, були арештовані банківські рахунки порталів «Азаттик» і Zanoza.kg.

 

І так просто це не закінчилося, бо на них ще був поданий судовий позов. Нещодавно було закрито і єдиний опозиційний телеканал «Березень», заснований вищезазначеним Текебаєвим, головним опонентом Алмазбека Атамбаєва. 

 

У числі «неугодних» виявився також журналіст Кабай Карабеков. Його оштрафували на 72 тисячі доларів за статтю про зв’язки братів обраного Президента Жеенбекова з ісламістами Близького Сходу.

 

Ще двох представників ЗМІ звинуватили в розпалюванні національної ворожнечі. Одному довелося тікати з країни, іншого засудили на 4 роки.

 

У вересні цього року на 4 роки позбавлення волі засуджено журналіста і головного редактора газети «Учур» Зулпукар Сапанів.

 

«Вирок стосовно журналіста можна охарактеризувати як повернення до інквізиції», — заявив омбудсман Киргизстану К. Оторбаєв.

 

Він засуджений за погляди: судом він був визнаний винним у розпалюванні міжетнічної і міжрелігійної ворожнечі за допомогою виданої в минулому році книги «Родовід праотця Кидира».

 

Ситуація у сфері ЗМІ загострилася настільки, що киргизькі правозахисники звернулися з відкритим листом до Європейського Союзу.

 

Вони заявили, що напередодні президентських виборів у Киргизстані переслідування журналістів і опозиціонерів різко посилилося. 

 

Із в’язниць за останні 5 років невиправдано звільнили близько десяти кримінальних авторитетів і членів ОЗУ Киргизстану.

 

Зроблено це не випадково, адже ні для кого не секрет, що «братки» активно брали участь у виборчому «агітуванні».

 

Представники кримінального світу не гребували такими «брудними» методами впливу на електорат на догоду владі як погрози, залякування, шантаж та ін. 

 

Найважливіший принцип демократії і класичного лібералізму — «Перед законом усі рівні», але в Киргизстані зробили поправку: «Перед беззаконням рівні обрані».

 

Прикриваючись ширмою псевдодемократії, влада республіки здійснює абсолютне безправ’я. Хочеться вірити, що це ненадовго, а терпіння у киргизького народу не безмежне, зрештою, стає очевидним, що може статися, коли воно вичерпається.