Національна оперета презентувала мюзикл Іраклія Гугія «Ханума»

На сцені Національної оперети України  відбулася прем’єра мюзиклу «Ханума».

 

 

Режисер-по­становник Іраклій Гугія обрав елегантну концепцію спектаклю: він перемістив героїв позаминулого століття в будівлю сучасного музею.

 

 

Тому  дія вистави — ніби поза часом, це — музейний простір художньої виставки «Старий Тбілісі».

 

 

Експозиція  раптом оживає, і на сцені  постає  знаменитий сюжет п’єси Цагареллі.

 

 

Отже, перед глядачем Грузія, ХІХ  століття, Тифліс. У той час достатньо було однієї свахи Хануми, аби поставити з ніг на голову все місто, сплести любовну інтригу, закип’ятити гарячі пристрасті, ввести в оману князя, викликати на поєдинок конкурентку та, обвівши її навколо пальця, встигнути розставити все на потрібні  місця і налагодити особисте життя молодих, не забуваючи й про себе. Героїня — жінка різна. Але ж, як і всі, вона хоче любити й бути коханою.

 

Кожен у глядацькій залі  з перших хвилин  вистави  стає співучасником: переживає події, хвилюється, радіє, аплодує. Зачаровує все: гра акторів, неймовірна музика, костюми.

 

Якщо ви готові до авантюр і здатні нестандартно дивитися на речі, то уроки Хануми саме для вас! Беріть нотатники та конспектуйте всі її хитрі кроки… Хоча… Ніяких планів і конспектів!

 

Все спонтанно, все за велінням серця і все одним духом до дна! Як у тості, який став логотипом двох днів показу мюзиклу «Як базару без хурми, свят нема без Хануми!».

 

— Україна та Грузія багато в чому схожі, — говорить Богдан Струтинський, директор і художній керівник театру, народний артист України. — Тому працювалося зі східними колегами легко. В Україні є чого  повчитися, але є що й показати. Ми сильні голосами. Грузини також голосисті. У виставі задіяні й грузини, які живуть в Україні.

 

На сцені справжнє грузинське свято, наповнене колоритними персонажами, яскравими характерами, дзвінкими голосами харизматичних вокалістів театру, гумором, танцями.

 

«Я рада, що тут живу, — ділиться враженнями Мар’ямі Емікадзе. — Як говорила Леся Українка, що, якби вона не була українкою, то хотіла б бути грузинкою. От і я, якби не була грузинкою, — хотіла б бути українкою».