Марія має вищу освіту, працює контролером якості на скотобійні, але продовжує гратися іграшками і довіряти свої страхи дитячому психологу.
Ендре — старший за неї, розумний, та працює керівником тiєї скотобійні, куди прийшла Марія.
Це — драма «Тіло і душа», в якій надто багато такого, що критики назвуть неможливим, якщо при перегляді помилково скористаються логікою замість відчуттів.
Угорська кінорежисерка Ільдіко Еньєді не знімала повнометражні фільми з 1999 року, коли на екрани вийшла її драма «Симон Волхв».
Нещодавно вона за власним сценарієм зняла фільм, який несподівано для неї самої, як зізналася вона у кількох інтерв’ю, завоював «Золотого ведмедя», Приз федерації кінопреси ФІПРЕССІ та заразом Приз екуменічного журі (нагорода, заснована християнськими майстрами кіно) на Берлінському кінофестивалі 2017 року.
Напередодні виходу картини «Тіло і душа» в український прокат спробуймо розібратися, яка ідея змусила Еньєді повернутися у велике кіно і стала настільки потужною, щоб так міцно взяти Берлінале.
«Це тверезо-пристрасна історія на низькій тональності», — говорить режисерка в інтерв’ю британському кінокритику Джейсону Вуду.
Ільдіко не зняла фільм про себе, однак вклала у молоду білявку Марію свій досвід — спільний для деяких «дивних» людей.
Вона розповідає: «Я — дуже сором’язлива людина. Ні, спілкуюся ефективно і з задоволенням, можу бути винахідливою, переконливою та з почуттям гумору — але лише якщо розмова має привід. У балачках «за чашечкою кави» я нудна і відчуваю постійну напругу. Розумію, такі розмови — один iз найкращих винаходів людства. Під фактичними словами про погоду та їжу ми ховаємо більше: «Ти мені цікавий, мені подобається проводити з тобою час, ти мені приємний». Контролерка з якості у фільмі розмірковує: «Він сказав, що теж замовляє зелений борщ. Коли я щось йому відповім — мабуть, у нас вийде справжня розмова».
Картина «Тіло і душа» — безумовно арт-хаус. При цьому помилково буде написати на кшталт: соціопати та інтроверти — беріть квитки, а екстраверти фільм можуть оминути.
Окрім внутрішнього світу головної героїні та соціально-психологічного портрета головного героя, який, до речі, теж нетривіальний, є ще мінімум два наскрізнi мотиви. Один із них — довіра.
Як розповісти дівчині, що кожну ніч бачиш уві сні себе оленем, який п’є воду зі струмка і торкається носами з самицею?
Але, лише зважившись, вдасться дізнатися, що вона є та сама самиця в її теж повторюваному сні. Ільдіко Еньєді говорить, що хотіла показати, як це — вийти з-за власних щитів, стати голим та вразливим і отримати незвичайний, повний та всеохопний досвід.
Стрічка надихає на сміливість ризикнути відкрити серце, яке колись закрили.
Основна локація фільму — скотобійня, і знімальна група не цурається туш корів, крові та очей тварини, чию голову за кілька секунд покажуть лежачою на почервонілій підлозі.
«Тіло і душа» — не типова «десертна» любовна історія — саме місце зйомки надає сили ще одному мотиву фільму.
«Так, бiйня дуже пристойна, організована за стандартами ЄС, де є стіна, яка закриває вбивство від очей худоби, яка очікує на загибель. Знаєте, не було великої різниці, коли я народжувала своїх дітей і коли довелось прощатися зі своїм помираючим батьком. Наше добре організоване життя наповнене тихим жахом від невизнання того, що дійсно відбувається з нами. Замість того, щоб жити в найважливіших моментах нашого життя — ми хочемо акуратно з ними розправитися, з максимальною ефективністю та досвідом», — розмірковує режисерка.
Якщо залишити концептуальну частину стрічки, варто згадати естетично красиві зимові пейзажі лісу та двох тварин, чия поведінка настільки суголосна з діями Марії та Ендре, що важко уявити, як довго працювала команда, щоб зняти потрібний момент в поводженні тварин.
Важливо також звернути увагу на значення одягу — не лише на головних героях, а й на другорядних, приміром, привабливого психолога чи немолодої прибиральниці.
У головних ролях угорського фільму «Тіло і душа» — Олександр Борбей та Золтан Шнайдер. За підтримки Посольства Угорщини в Україні кінопрокатна компанія «Артхаус-Трафік» виводить фільм на українські екрани 30 листопада.
