Дай сили землі: Кабмін ухвалив механізми збереження ґрунтів

Прийняті удосконалення (механізму управління у сфері використання та охорони земель, збереження та відтворення родючості ґрунтів) передбачають наступні кроки:

 

— фіксацію в договорі оренди показників якісних характеристик ґрунтового покриву земельної ділянки на момент її передачі в оренду;

— відшкодування орендодавцю — власнику земельної ділянки збитків у разі погіршення якості ґрунтового покриву орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан;

— встановлення строку виплати орендної плати за користування земельною ділянкою та посилення відповідальності у разі її несвоєчасної виплати (штраф, пеня). 

 

За інформацією прес-служби Мін­агрополітики, зміни до Типового договору оренди землі прийняті на виконання постанови Кабміну від 7 червня 2017 р. № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними». 

Для охорони ґрунтів, щоб забезпечити виконання користувачами екологічних, санітарно-гігієнічних, господарських функцій, встановлюються державні нормативи якості ґрунтів та допустимих впливів на ґрунти.

 

Нормативи якості ґрунтів включають показники гранично допустимих концентрацій хімічних, радіоактивних, біологічних речовин i мікроорганізмів у ґрунті та допустимих змін складу, будови і властивостей ґрунтів і встановлюються з урахуванням типу ґрунтів та цільового призначення земель.

 

Зокрема, нормативи якості ґрунтів для земель сільськогосподарського призначення повинні включати також нормативи родючості ґрунтів і забезпечувати отримання рослинницької та іншої сільськогосподарської продукції, безпечної для життя і здоров’я людини. 

 

Допустимі впливи на ґрунти стосуються конкретного виду впливу господарської та іншої діяльності і нормативи допустимого антропогенного навантаження на ґрунти.

 

Останні встановлюються як по кожному виду окремо, так і по сукупному впливу всіх джерел, що знаходяться на конкретнiй території, виходячи з особливостей ґрунтоутворення в різних природно-кліматичних зонах.

 

Нормативи допустимого антропогенного навантаження на землях сільськогосподарського призначення повинні забезпечувати збереження родючості ґрунтів. 

 

Закон України «Про охорону земель», прийнятий Верховною Радою 2003 року, вже доповнювався багатьма змінами, внесеними у 2009—2015 роках.

 

Зміни в першу чергу стосувалися раціонального використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захисту від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. 

 

Враховуючи, що родючість ґрунтів продовжує швидко змінюватися під впливом природних факторів і культури землеробства, 30 березня минулого року затверджено Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням.

 

Він, зокрема, передбачав: упорядкування орних земель шляхом виведення з їх складу схилів, земель водоохоронних зон, ерозійно небезпечних та інших не придатних для розорювання угідь; прискорення робіт із консервації деградованих, техногенно забруднених і малопродуктивних земель, рекультивації порушених земель; створення сприятливих умов для розвитку виробництва органічної продукції та сировини на землях сільськогосподарського призначення; проведення ґрунтово-агрохімічного обстеження й агрохімічної паспортизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення; проведення суцільних ґрунтових обстежень земель України; розробку науково обґрунтованих пропозицій щодо відновлення та розвитку зрошення в Україні. 

Звісно, не існування, а саме виконання Національного плану дій боротьби з деградацією земель зупинить неправомірне й екологічно небезпечне землекористування.

 

Адже їх деградація зростає через екстенсивне ведення землеробства, що супроводжується незбалансованістю поживних речовин та енергії в агроландшафтах та недосконалістю протиерозійних заходів.

 

Наприклад, із загальної кількості сільськогосподарських угідь на традиційно багатій чорноземами Черкащині (а це 1450,8 тисячi гектарів) частка ріллі, за даними обласного статистичного відомства, становить 87,7 відсотка.

 

Такого рівня розораності сільгоспугідь не знає сьогодні жодна держава світу. Разом із потужним техногенним навантаженням це призвело до аномальних порушень співвідношення між ріллею й природними комплексами (луки, пасовища, ліси, водойми) у структурі земельних угідь.

 

І вже спричинило активні деградаційні процеси, що охопили значну площу оброблюваних земель: виснаження ґрунтів, переущільнення, підкислення, заболочування, оглеєння, руйнацію гідрографічної мережі, природне й техногенне спустелення. Загострені екологічні проблеми вийшли вже далеко за межі аграрної галузі. 

 

Очевидно, що частину землі, що перебуває в інтенсивному обробітку, варто зменшити і трансформувати її в природні кормові угіддя та під заліснення.

 

Вилученню з інтенсивного обробітку й переведенню в інші категорії угідь підлягають рілля на схилах, малопродуктивні землі (піщаники, солончаки), розорані землі гідрографічної мережі.

 

Адже, за минулорічними розрахунками ґрунтознавців, тільки впродовж останнього десятиліття гектар рільної землі щороку безповоротно втрачає 470-630 кілограмів гумусу (органіки), майже 90 кілограмів азоту, фосфору та калію, до 8,5 кілограма кальцію.

 

Зменшення вмісту гумусу, від якого залежить родючість, відбувається практично на всіх типах оброблюваних ґрунтів.

 

Вміст основних елементів живлення рослин — фосфору і калію — також стабільно знижується. Ще однією проблемою є використання в сільськогосподарському виробництві еродованих земель.

 

Безвідповідальне інтенсивне освоєння земельного фонду без належних заходів щодо його відтворення як виробничого ресурсу та відновлюваної екосистеми середовища поки що прогресує.

 

Тому механізм — який передбачає зацікавленість у збереженні родючості українських ґрунтів не умовні каральні органи, а в першу чергу самих власників та користувачів угідь — дає надію на позитивний результат. 

 

ДОВІДКА «УМ»