Цирк поїхав — клоуни залишилися,

Вітаю: кремлівські пропагандистські шоу поповнилися ще одним українофобом. Вірніше, українофобкою — на кремлівських теренах вигулькнула, як Пилип із конопель, якась собі Алла (Олена. — Ред.) Бойко*, котра, як і Руслан Коцаба, гордо йменує себе журналісткою, та насправді це така собі базарна баба, яка в лайці та обпльовуванні України таки не може досягнути чи переплюнути Тетяну Монтян. Бо від добродійки Бойко нічого, окрім лютої ненависті до всього українського, й не почуєш. Ось, наприклад, в одному зі своїх виступів в інтернеті вона говорить, що помилка Сталіна була в тому, що він не до кінця винищив бандерівців, тому маємо те, що маємо. Постривайте, пані Бойко, а де ж та грань, яка відділяє «бандерівців» від «не бандерівців»?

Один мій опонент і українофоб за покликанням запитав мене, як я ставлюся до Степана Бандери. Відповів йому, що моє ставлення до нього — як до політичного і громадського діяча на відповідному етапі розвитку і становлення Української держави. Тоді він глузливо запитав, чи поважаю я Бандеру. Відповів йому, що завжди з повагою ставився до державних діячів, які боролися за честь і гідність своєї держави, незалежно від того, якої вони національності. Степан Бандера боровся за незалежність своєї Батьківщини, її честь і гідність, отже, виходить, я його поважаю. Мій опонент на це не зміг нічого заперечити, тільки сердито блимав очима.

Згадав один випадок, який трапився ще за часів Союзу. Зайшов якось до книгарні. Літня жінка з онуком, переглядаючи одну книжку, з досадою сказала: «Ну что ты сделаешь, хорошая книга, иллюстрации красивые, жаль только, напечатана на бандеровском языке». Усі зніяковіло змовчали, тільки я сказав: «Якщо ви хочете читати книжки не на «бандерівській» мові, то їдьте в Росію, там називайте свій «язик», як хочете, — «колчаковським», «врангелєвським», «денікінським». На що підстаркувата україноненависниця відповіла ще з більшим викликом: «Хорошая книга, жаль, на «бандеровском» языке». Бо знала, що за свою ксенофобію їй нічого не буде. От якби вона сказала, що в столиці України українських шкіл — полічити вистачить пальців рук, а російських — хоч греблю гати, то могла б і роботи позбутися, у кращому випадку, а то й загриміти до буцегарні.

А тепер повернемося до пані  Бойко: де ж та грань, яку можна провести між «бандерівцем» і «не бандерівцем»? Якщо виходити з логіки п. Бойко і тієї літньої жінки, то, виходить, потрібно знищити автора, який написав книжку українською, видавця, друкарів, які її видали, продавців книгарні, які її продавали, бо вона ж написана на «бандеровском языке».

І ось із таких затятих українофобів черпають кадри колабораціоністів кремлівські пропагандисти. А інакше звідки їх узяти?

 

*Вірогідніше за все, наш читач мав на увазі одіозну Олену (Єлєну) Бойко, про яку дуже детально розказано в передачі «Гражданская оборона» канала ICTV за 24.10.2017 р. Це жителька (можливо, вже колишня) Львова, яка закінчила Львівський університет, працювала журналістом у Львові, але в 1984 р. була засуджена за крадіжку, після чого зникла «з радарів» медійного простору на довгі 30 років. І ось тепер російські пропагандистські канали витягнули на світ Божий цю озлоблену невлаштованістю у житті «міську божевільну» (за висловом авторів програми), яка власноруч пустила своє життя на манівці. Зараз ця особа позиціонує себе як шеф-редактор ютуб-канала, який набирає аж (!) по кілька сотень переглядів.

Проте керівникам російських федеральних пропагандистських каналів ця особа цікава не своїм фаховим професіоналізмом, а походженням, адже це рідкісний «фрукт» — галичанка, яка обливає брудом «бандерівців» та київську хунту. Це ще один фрік в обоймі циркових клоунів Кремля (Ред.)