«Рюкзакова» історія, як охрестили її журналісти, набула нового розвитку 31 жовтня.
У цей день НАБУ проводило обшуки у сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександра.
Згодом НАБУ затримало трьох осіб за підозрою у розтраті коштів під час закупівлі рюкзаків для Нацгвардії.
Зокрема, сина глави МВС Олександра Авакова, екс-заступника міністра внутрішніх справ України Сергія Чеботаря та представника фірми-переможця тендеру з постачання рюкзаків.
Першим двом фігурантам було повідомлено про підозру. Також слід додати, що Спеціальна антикорупційна прокуратура (САП) заявила: вона клопотатиме про арешт для усіх трьох фігурантів «справи рюкзаків» з можливістю внесення застави загальною сумою 14 мільйонів гривень.
Пізніше Солом’янський райсуд Києва відпустив Олександра Авакова під особисте зобов’язання та зобов’язав одягнути електронний браслет.
Справа на 14 мільйонів
Наразі детективи НАБУ проводять слідчі дії в рамках розслідування кримінального провадження за фактом можливої розтрати державних коштів при закупівлі рюкзаків Міністерством внутрішніх справ України.
Ними пораховано, що через цю закупівлю держава втратила більше 14 мільйонів гривень. Розтрата коштів мала місце наприкінці 2014-го — початку 2015 року, коли для Нацгвардії було куплено наплічників на суму 16,5 млн. гривень.
При цьому одна з фірм-переможців тендеру, «Дніпровенд», взяла зобов’язання на поставку партії з п’яти тисяч рюкзаків.
Фірма виявилась ліквідованою і причетною до одного з друзів сина Авакова.
На той момент, коли фірма брала участь в тендері, правоохоронці вже майже рік розслідували її діяльність як можливого конвертаційного центру.
Слідством встановлено, що вибір переможців тендеру (в тому числі — тієї самої фірми приятеля Авакова-молодшого) відбувся за особистого втручання колишнього заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря.
При цьому товар (за який переплатили) так і не був поставлений у повному обсязі, а той, що був поставлений, не відповідав вимогам, встановленим МВС, у результаті чого державі було завдано збитків у розмірі понад 14 млн. грн.
У лютому цього року з’явилося відео з прихованої камери, на якому син міністра внутрішніх справ, ймовірно, домовлявся з екс-заступником голови МВС Сергієм Чеботарем про поставку рюкзаків для підрозділів міністерства.
У Міністерстві внутрішніх справ подібну оборудку рішуче заперечують.
«Приводом для нової хвилі інформаційної кампанії щодо начебто зловживань, допущених під час процедури закупівлі тактичних рюкзаків для потреб АТО в 2015 році, стало проведення слідчих дій у помешканнях колишнього заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря та сина голови відомства», — говорять в МВС.
І наголошують, що за такими діями НАБУ «стоять певні зовнішні і внутрішні сили, наміром яких є реставрація старої корумпованої системи «кришування» та «договорняків».
Плюс наполягають на визнанні Авакова-молодшого потерпілим. Сам же міністр тим часом запевняє, що тиснути на нього через сина не вийде.
На своїй сторінці у мережі «Фейсбук» Арсен Аваков розмістив чималу відозву, в якій, зокрема, мовиться про те, що «всі інтриги і потуги стравити одних з іншими, похитнути мою емоційну стабільність і принципи — марні.
Я вмію жити в труднощах і приймати рішення. Особистісні маніпуляції, атаки та інше не відвернуть мене від принципів, на яких я стою, в тому числі в рамках антикорупційних розслідувань, які провадять НАБУ І САП. Вважаю, що ці органи не повинні бути органами, схильними до впливу політичних груп і інтересів (...).
Ані мій син, ані фірми, в яких він є засновником, не мають і не мали ані копійки грошей з бюджету України. І Олександр Аваков пройде процедуру і доведе це в суді. Всім тим, хто хоче використовувати цю ситуацію з піар-метою, заради власних політичних амбіцій або для вирішення своїх кон’юнктурних завдань, відповім ще раз — не вийде. Сподіваюся на адекватний судовий процес, в якому Олександр візьме участь і який розставить все по місцях!» — написав Аваков.
Бий своїх, щоб чужі боялися?
Постає питання, про які кон’юнктурні завдання йдеться? Як писала «Українська правда», посилаючись на свої джерела, пару тижнів тому між Арсеном Аваковим та Петром Порошенком мала місце велика сварка.
І все — через «МіхоМайдан», який отаборився під парламентом і який міністр МВС відмовився розганяти.
Відомо, що 17 жовтня Порошенко зібрав на Банковій керівників поліції та главу МВС. Президент був роздратований через те, що людям Саакашвілі і Семенченка вдалось встановити намети на Грушевського.
Президент звинуватив Авакова, що це той дозволив з’явитись наметовому містечку. У глави МВС були свої аргументи, мовляв, обираючи між кривавою бійкою на вулиці й «напівпорожніми наметами», він обрав останнє.
Пізніше Аваков навіть відкликав Нацполіцію з-під стін парламенту, зазначивши, що їй нема чого там робити.
І це також могло стати своєрідним сигналом Порошенку, якому зайвий раз продемонстрували, як мало зважають в МВС на волю «гаранта».
То чи міг арешт сина Авакова стати помстою очільнику відомства за його своєрідну «фронду»? На подібне питання Аваков-старший відповідає ухильно.
«Коментаторам моїх відносин із Президентом — перейдіть зі світу фантазій в реальність — це не кіно і не гра. Не потрібно перекручувань і спекуляцій. А то як начитаєшся, то і «Картковий будиночок» дивитися далі не треба — ви розписуєте крутіше!» — зазначив Аваков.
Тим часом колега Арсена Авакова по «Народному фронту», народний депутат Микола Княжицький заявляє про те, що «рюкзакова справа» — це прицільний удар по його партії, котра виграла вибори-2014 і провела до парламенту найбільшу кількість упізнаваних облич.
«Вони і були основною рушійною силою Майдану. Яценюк був його обличчям, Турчинов — стратегом, Парубій — оборонцем, Аваков — тактиком і Мартиненко — фінансистом», — пише Княжицький.
На його думку, «Народний фронт» має великий вплив у парламенті і може скласти конкуренцію партії Президента, тому вживаються заходи, щоб цей вплив зменшити.
Княжицький також наводить статистику щодо кримінальних проваджень, відкритих антикорупційними органами проти представників «Народного фронту».
«Зі 100% звинувачень у корупції проти представників «Народного фронту» НАБУ порушило справу в 95% випадках; проти «Самопомочі» — у 70%, проти радикалів Ляшка — у 40%, проти представників Блоку Порошенка — у 10%, проти членів Опозиційного блоку — у 1%».
«Спроба «взяти в заручники» сина Авакова після незгоди міністра силовим способом розганяти «Майдан» перед Радою є однією з таких показових піарно-аморальних справ.
Вона не матиме жодних наслідків через відсутність самого факту злочину, а лише стане спробою тиску на Авакова, який «осмілився» розпочати розслідування проти Льовочкіна та інших недоторканних проросійських політиків.
Президент Порошенко хоче скористатися ситуацією й отримати монополію на владу з допомогою людей, від яких ще вчора шукав захисту в «Народному фронті».
І це може стати найбільшою помилкою Президента. Бо сидіти одночасно на російському та українському стільцях неможливо», — стверджує Княжицький.
А от його колега по парламенту Сергій Лещенко від Блоку Порошенка дотримується протилежної думки. За його словами, корупційна складова в історії з рюкзаками очевидна: «Ця афера з «рюкзаками Авакова» — це класична корупційна історія, яких відбувається тисячі на рік по всьому світу. Син міністра отримує замовлення міністерства пошити рюкзаки. Гроші виводять через конвертаційний центр.
Рюкзаки за параметрами виходять на третину меншими заявленого розміру і гірші за якістю. У підсумку сина міністра затримують. Що сталося б у Німеччині, Італії чи навіть Польщі? Увечері того ж дня міністр оголосив би про відставку. Партія, яка делегувала його у владу, вибачалася б перед народом. Що відбувається в Україні? Міністр залучає поліцію і Національну гвардію, щоб заважати проведенню слідчих дій. Чи загрожує приборкати НАБУ».
За словами Сергія Лещенка, «справа рюкзаків» розслідувана давно і вперше проект підозри пішов на погодження від НАБУ до керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького ще взимку.
«Те, що підозра погоджена тільки зараз, після конфлікту Порошенка та Авакова, посилює чутки про вплив на Холодницького з адміністрації Президента», — підкреслює Лещенко.
Коаліція тріщить по швах
Однак як бути зі спільними планами Блоку Порошенка та «Народного фронту» йти на наступні вибори разом і разом же перемагати? Розмови про ці плани нещодавно якраз вийшли на новий виток.
Як бачимо, останні події лише в черговий раз розширили прірву між двома таборами. І якщо розмови про єдину політсилу все ще тривають, то, швидше, лише за інерцією.
«Картельна партія» (коаліція Блоку Петра Порошенка і «Народного фронту») отримала серйозну пробоїну. Цього разу конфлікт вийшов за рамки керованої апаратної гри. Система стримування і противаг, яку так старанно вибудовували учасники провладних груп впливу, не спрацювала.
Затримання сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова детективами НАБУ було розцінено «фронтовиками» як неприкрита агресія з боку Банкової, — пише політолог Віталій Кулік. І додає: — Тепер сторони мають перепідписати домовленості про ненапад і розмежувати сфери впливу. Але довіри до «картельної партії» більше немає. Тому позачергові парламентські вибори можуть виявитися кращими ліками від нинішнього цуцвангу. Всі — на вибори, і помножтесь на нуль».
Про дострокові парламентські вибори говорить і політолог Віктор Таран:
«Давайте вийдемо зі світу ФБ у реальний світ і змоделюємо ситуацію. Уявімо, що протягом двох тижнів Аваков іде у відставку, коаліція розпадається й оголошуються дострокові вибори. Вибори відбуваються за чинним законодавством (!) на початку лютого наступного року. За яку партію ви голосуєте? Якою має бути перша п’ятірка? Яка нова коаліція?» — запитує він.
Якщо ж вибори не відбудуться, тоді найбільш імовірним розвитком подій стане варіант під назвою «ані миру, ані війни». Досить імовірний сценарій, який означатиме затяжний процес щодо тихого протистояння «Народного фронту» з НАБУ, але без прямої конфронтації з президентською фракцією.
