Шоу та «шоумени» на радіоканалі «Культура»

01.11.2017
Ми, слухачі радіоканала «Культура» з часу його заснування (здається, вже понад десять років), задоволені більшістю його програм, враженнями про які не раз ділилися зі своїми колегами, родичами, друзями та знайомими, радили багатьом купувати приймачі, на яких звучить цей канал.
 
А скільки пізнавальних передач мав цей канал для слухачів різних уподобань та різного віку! Канал «Культура» породила наша Незалежність — необхідно подякувати тим, хто його заснував і стояв на варті його досягнень.
 
А як збагатилися слухачі  знаннями з історії України! Варто пригадати вельми змістовні передачі за творами М. Грушевського, Д. Яворницького, М. Брайчевського, В. Сергійчука, останніми роками — В. Білінського та інших.
 
А чого варта музична редакція, якій не потрібна сьогодні ніяка реформа!
 
Варто згадати високопрофе­сійних, залюблених у свою справу ведучих цієї редакції: А. Вишневу, Г. Сабітову, Л. Кучеренко, А. Артеменко, В. Шемоніна, О. Білаш, І. Пашинську, світлої пам’яті С. Коробову та інших.
 
Та чи не найкращими знавцями та пропагандистами народної музики є К. Божко, Ю. Боровик. Нехай вибачають ті, кого ми не назвали.
 
Про кого ми тільки не наслухалися у передачах про вітчизняних та зарубіжних літераторів, про театри, музеї, традиційну українську культуру (календарні й народні звичаї та обряди, мистецтво, народних майстрів), дитячу літературу, стан наших видавництв тощо.
 
Також із програм цього канала ми довідувалися про визвольні змагання нашого народу різних періодів історії та її провідників. 
 
Упродовж тривалого часу ми сподіваємося на різні реформи. Про реформу культури також нахваляються.
 
Однак ми пересвідчилися, що «реформатори» мало знають, що таке культура й чого вона потребує.
 
Десь із місяць тому з’явилися схвильовані повідомлення й прощання зi слухачами окремих ведучих програм (наприклад, М. Наєнка, Л. Ворониної та інших).
 
Зрозуміло, що програм про мову вже не буде (І. Ющука, А. Ткаченка), окремих програм про музику.
 
І ось 1 жовтня, у День учителя, вранці (з 9-ї до 10-ї) на каналі «Культура» з’явилося шоу, на якому повідомлялося про «нововведення» в програмі канала.
 
Здається, цинічнішого не вигадаєш, як повідомляти таким чином щодо «прогресивних» нововведень у роботу канала.
 
Шоуменами цього разу були Діана Чорногуз та Андрій (прізвище не запам’ятали). Під час цієї «вистави» було представлено директора канала Олександра Володимировича Денисенка, який назвав своїм заступником Світлану (теж не запам’яталося прізвище).
 
Було пряме включення з ведучими, які залишаються працювати надалі (Л. Ворониною, О. Гусейновою, С. Короненко та М. Слабошпицьким).
 
Пан Олександр заявив, що канал потребує змін, молодих працівників, наголошував на нових технологіях підготовки й проведення передач.
 
Боляче було слухати «оцінку» праці провідних, фахових працівників: «Забронзовілі ведучі на струхлявілих п’єдесталах».
 
Отак новопредставлений директор «оцінив» вагомий внесок у культуру високоосвічених фахівців.
 
Представлення директора канала п. Де­нисенка в програмі шоу нагадує глузливі передачі про українську культуру телепрограми «95 квартал».
 
А де ж програма роботи канала, принаймні на рік? Де її обговорення громадськістю, адже сьогодні перевага надається громадським організаціям?
 
Не важко здогадатися, що на каналі «Культура» запроваджуватимуться суцільні шоу та вікторини.
 
А що вже напланувала ведуча п. Гусейнова, то тут необхідний консультант: новини літератури, програма для молодої мами, видавничі справи, кінематограф і, що б ви думали... про інфраструктуру слова.
 
Від такого «шоу» складається гнітюче враження: наголошується на якійсь абстрактній культурі та вболіванні за неї. І це в той час, як іде війна із зовнішнім агресором, гинуть люди, а «патріоти» так дбають про українську культуру!
 
Просимо Міністерство культури, Державний комітет із радіомовлення й телебачення звернути увагу на програму перебудови роботи радіоканала «Культура» й посприяти налагодженню справжньої культурологічної та пізнавальної діяльності. 
 
Лідія ОРЕЛ, заслужений працівник культури України, 
Петро ВОВЧЕНКО, старший науковий співробітник 
Національного музею архітектури та побуту
Київ
  • Поможи нам, ізбави нас вражої наруги

    Нині, через понад два століття після появи на світ Тараса Шевченка, ми розкриваємо нові подробиці з його життя і творчості — нарешті дивимося на його постать своїми, українськими, очима. >>

  • Знесення режиму аятол: що це означає для України

    Для нас це абсолютний джекпот. Іран - це ключова шестірня у машині російського терору. Вони клепають "Шахеди", які летять на наші міста, і передають Москві балістику та технології. Фізичне знищення іранського ВПК означає, що російська логістика одномоментно втрачає свого головного донора. >>

  • Атака на сенс війни: світ не засвоїв уроків ХХ століття

    19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>

  • Україна має щодня пам’ятати: її найбільшою цінністю є люди

    Вся система «Азову», починаючи від підготовки особового складу і планування операцій, закінчуючи забезпеченням своєчасної медичної допомоги пораненим та великою інфраструктурою довкола підрозділу, побудована саме за цією логікою — життя та здоров’я особового складу є нашою головною, найбільшою цінні >>