«Рамштайн»: Іспанія доєдналася до IT-коаліції
Відтак, Іспанія стала вже 13 країною-партнером, що входить до спеціальної групи з підтримки України у сфері ІТ, зв’язку та кібербезпеки. >>
Спокуса незалежністю: чи спровокує Каталонія ефект доміно в Європі
01.11.2017
Каталонія далеко не єдина в Європі прагне самостійності. (Фото з сайта from-ua.com.)
Символом Каталонії є віслюк — тварина мудра і спокійна, але яка вперто прямує до мети.
Символ Іспанії — бик — тварина потужна, але без мізків, яка досягає свого силою.
Це чудова характеристика обох народів — каталонців та іспанців.
Каталонці ніколи не мали чіткої власної державності, але поступово розвинули власну культуру, яка значно вiдрізнялася від Кастилії в минулому чи мешканців об’єднаної навколо неї держави тепер.
Каталонський феномен
Володарі Іспанії віддавна усвідомлювали відмінність Каталонії, але ніколи впродовж 300 років після її підкорення не дозволяли її мешканцям надто широку автономію.
Були заборони на вживання каталанської мови, що закінчувалися повстаннями каталонців, які, у свою чергу, криваво придушувались центральним урядом Мадрида.
Лише наприкінці ХІХ століття в Каталонії розпочали формуватися незалежницькі тенденції, з’явився місцевий уряд, який відвоював право каталонців користуватися своєю мовою.
Але ці права були брутально обмежені за часів диктатури генерала Франко.
Це була і помста диктатора за те, що каталонці під час громадянської війни переважно стали на бік противників Франко — республіканців, і намагання диктатора створити моноетнічну державу та таким чином зміцнити центральну владу в Мадриді.
За правління Франко література каталанською мовою переправлялась нелегально з сусідніх регіонів Франції, а рідною мовою каталонці відважувались вигукувати лише гасла на трибунах стадіону футбольного клубу «Барселона».
Після смерті Франко каталонці, як і баски, отримали культурну та політичну автономію.
Перший крок до незалежності було зроблено у жовтні 2015 року, коли на місцевих виборах у Каталонії більшість здобули сепаратистські рухи, а в листопаді того ж року вони проголосили декларацію незалежності.
У ній було записано, що парламент у Барселоні є «єдиним носієм національного суверенітету». Також у ній містилася обіцянка «демократичного, систематичного та мирного від’єднання від іспанської держави».
Наступні кроки каталонської влади відбувалися у відповідності до декларації незалежності, але врозріз iз Конституцією Іспанії. Референдум про незалежність 1 жовтня цього року став кульмінацією процесу відділення Каталонії від Іспанії.
Остаточна сутичка між віслюком та биком розпочалася. Центральна влада буде робити все, щоб не допустити відділення регіону, який дає 20% надходжень до центрального бюджету, від держави.
У Мадриді при цьому також занепокоєні падінням престижу держави та перспективою відділення від неї принаймні ще трьох інших регіонів. А каталонці вже не мають шляхів для відступу.
Північ Італії
Приклад Каталонії не пройде непоміченим і матиме наслідки в інших регіонах Європи.
Можливо, і світу, зазначає в своєму аналітичному матеріалі «Німецька хвиля» та низка інших європейських ЗМІ. Процес уже почався.
«УМ» повідомляла, що в італійських регіонах Ломбардія та Венето 22 жовтня відбулися референдуми щодо посилення їхньої автономії.
У 1990-х жителі північних регіонів Італії мріяли про створення власної держави, яка мала називатися Паданією. Тоді не вдалося.
Тепер, врахувавши досвід Каталонії, вирішили піти еволюційним, поступовим шляхом.
Утім північноіталійський сепаратистський рух є суто економічним.
Північ країни, яка, окрім згаданих Ломбардії та Венето, також включає такі регіони, як Аоста, П’ємонт, Лігурія та Емілія-Романья, завдяки своїм промисловим підприємствам та банкам виробляє більшу частину сукупного соціального продукту.
При цьому багато північних італійців вважають, що центр і південь країни марно витрачають тяжко зароблені гроші жителів півночі.
На сьогодні «Ліга Півночі», яка є рушійною силою сепаратизму, виступає за те, щоб північ країни могла самостійно збирати податки і розпоряджатися ними, а не направляти їх спершу до Риму.
Країна Басків
Ще один неспокійний іспанський регіон — Країна Басків. Невідомо, як баски потрапили на Іберійський півострів, але вони спромоглися до цього часу зберегти свою етнічну, мовну, культурну та генетичну відмінність від решти мешканців Іспанії.
Цікава деталь, у басків практично відсутня кров групи В (III), а натомість кров групи О (I) є найвищою в Європі — 35%, а в середньому по Європі — лише 15%.
В Іспанії центральний уряд у Мадриді збирає податки, а потім розподіляє видатки з бюджету на окремі регіони — лише не в Країні Басків та в провінції Наварра зі столицею Памплона, яка до цього регіону належить.
Країна Басків займається оподаткуванням самостійно й сплачує лише незначну суму Мадриду.
Проте іспанська Країна Басків в економічному плані набагато слабша, ніж Каталонія.
Хоча баскська самобутність і мова сьогодні не зазнають таких утисків, як за диктатури Франко, проте незначна меншість баскських націоналістів усе одно залишається войовничою.
Баскська підпільна організація ЕТА за понад 50 років свого існування вбила більше 800 людей, щоб досягти мети відділення від Мадрида.
У 2011 році ЕТА відмовилася від застосування насильства. Але ні атаки, ні політичні переговори не наблизили Країну Басків до референдуму, не кажучи вже про незалежність.
Шотландія
Уже близько 300 років існує союз між Шотландією та рештою Великої Британії, який шотландці визнали вимушено, під силою англійської зброї та зради частини місцевої еліти.
Але шотландці, які практично втратили рідну мову і перейшли на англійську, продовжують залишатися дуже відмінними етнічно та культурно від англійців і вже давно прагнуть більшої автономії.
Власний парламент у них уже є, однак правляча Шотландська національна партія вимагає повної самостійності.
У 2014 році Лондон схвалив проведення в регіоні референдуму щодо здобуття незалежності.
Хоча більшість шотландців тоді проголосували проти відділення, проте в 2016 році тема незалежності — через референдум у Великій Британії щодо перебування в ЄС та майбутній Брекзiт — знову набула популярності.
Після рішення британських виборців щодо виходу з Євросоюзу очільниця шотландського уряду Нікола Стерджен звернулася до націоналістів: через те, що шотландські виборці в більшості проголосували за подальше перебування у складі ЄС, було б неприйнятно, щоб Шотландія разом з Об’єднаним Королівством автоматично вийшла зі складу ЄС.
Восени 2018 року тут знову мають намір провести голосування щодо незалежності.
Північна Ірландія
Увесь острів перебував під пануванням британської корони від кінця ХІІ століття. Віками ірландці боролися за незалежність, але Лондон криваво придушував повстання.
Лише на початку ХХ століття після повстання на Великдень 1916 року та наступної громадянської війни Республіка Ірландія змогла проголосити 1937 року свою Конституцію, яка діє до цього часу, та стати повноцінною незалежною державою. Але не в повному обсязі.
Північна частина острова надалі перебуває під англійською окупацією. Тут Лондон планомірно проводив політику виселення місцевих католиків-ірландців та поселення на їхнє місце англійських протестантів.
Відтак Північна Ірландія залишається етнічно та релігійно поділеною, але надії місцевих католиків на возз’єднання з материнською частиною Ірландії залишаються.
Уельс
Якщо Велика Британія і розпадеться на складові частини, то останнім відійде Уельс, який перебуває під правлінням англійської корони з ХІІІ століття.
За цей час валлійці були майже повністю відучені від рідної мови, асимілювалися в англо-британське суспільство, але також мають власний парламент, в якому поступово відроджується національна свідомість.
Наразі лише три відсотки валлійців висловлюються за відділення від Великої Британії, але аж 50 відсотків опитаних висловлюються за розширення національної автономії.
Фландрія
Під час останніх виборів до бельгійського парламенту в 2014 році Новий фламандський альянс під керівництвом Барта де Вевера виявився найуспішнішою політсилою у Фландрії.
Де Вевер переконаний, що єдина бельгійська держава просто «зникне», і Фландрії, більш економічно успішній північній половині Бельгії, без Валлонії буде краще в економічному плані. Самостійності Фландрії він хоче досягти шляхом переговорів.
Фламандський сепаратизм — це особливий випадок: Бельгія й без того складається лише з нідерландськомовної Фландрії, франкомовної Валлонії (включаючи німецькомовну громаду) та офіційно двомовного Брюсселя.
Якби Фландрія відділилася, то Бельгія втратила б більше половини свого населення та економічного потенціалу. Фактично, від Бельгії мало б що лишилося.
Південний Тіроль
У Південному Тіролі поєднуються політико-економічні та історико-культурні фактори. До кінця Першої світової війни він належав до Австро-Угорщини, але потім був переданий Італії.
Після Другої світової війни Південний Тіроль отримав більше політичної та мовної автономії. Навіть більшу частину зібраних податків процвітаючий регіон може зберегти за собою.
Тривалий час Південний Тіроль був спокiйним.
Однак сепаратистські настрої знову пробудила державна боргова криза. Італія, після Греції, має найбільші борги в Єврозоні, її економіка ніяк не може знову стати на ноги.
Багато південних тірольців, яким в економічному плані добре живеться, не хочуть мати нічого спільного з проблемами усієї Італії, і тому закликають: «Геть від Риму».
Корсика
Французька держава тривалий час намагалася витіснити корсиканську мову із суспільного життя та шкіл острова, а прагнення до автономії придушувалися.
Воєнізовані групи, передусім Фронт національного звільнення Корсики (FLNC), впродовж багатьох років намагалися силою позбутися Франції за допомогою нападів на її представників чи символи французької держави.
У 2014 році організація заявила, що відмовляється від своєї боротьби у підпіллі. Але конфліктний потенціал залишається.
Гренландія
Жителі Гренландії, що входить до складу Данії з 1814 року, також хочуть самостійності. І висловились за неї позитивно на референдумі 25 листопада 2008 року.
Гренландія — найбільший острів у світі. 81% iз понад 50 тисяч його населення становлять інуіти.
Сепаратистські настрої остров’ян деякі аналітики пояснюють багатими природними ресурсами острова та питанням про те, кому належить Північний полюс. 2009 року уряд Данії у відповідь на результати референдуму постановив, що будь-які ресурси, знайдені у Гренландії, мають порівну ділитися між корінним населенням і Копенгагеном.
Що наразі цілком задовольняє місцеве населення.
А ТИМ ЧАСОМ…
Відсторонений від посади глави Каталонії Карлес Пучдемон та п’ятеро його найближчих співробітників, у тому числі відсторонений міністр внутрішніх справ Каталонії Хоакім Форн, виїхали до Бельгії.
За даними іспанських ЗМІ, з Каталонії вони дісталися автомобілем до Марселя, а звідти літаком — до Брюсселя.
У понеділок Карлес Пучдемон зустрівся в Бельгії з адвокатом Полем Бекаром, який раніше репрезентував інтереси членів баскського терористичного угруповання ЕТА.
Бекар повідомив, що буде захищати інтереси Пучдемона. Бельгійський міністр у справах міграції Тео Франкен заявив про готовність надати політичний притулок каталонським втікачам.
Втеча лідерів Каталонії була необхідною для уникнення найсуворіших покарань в Іспанії.
Генпрокурор Іспанії Хосе Мануель Мас обвинуватив їх в організації бунту, непокорі владі, розтраті (витрати на проведення референдуму), спробі державного перевороту та інших протиправних діях. За це каталонським політикам загрожує тюремне ув’язнення терміном від 30 до 40 років.
