Зі «справи лікарів» — у команду Кличка: що стоїть за призначенням одіозної Валентини Гінзбург

У Дніпрі, місті, де пані Гінзбург формувалася як особистість у царині управління медичною галуззю, таку її просто блискучу і блискавичну столичну кар’єру чиновниці від медицини сприйняли як щось із серії «очевидне — неймовірне».

 

Адже ще недавно Валентина Гінзбург тут проходила як фігурантка грандіозних скандалів, перипетії яких охоче і прискіпливо висвітлювали ЗМІ, охрестивши їх «справою лікарів». 

 

Стосувалася вона насамперед головних лікарів медичних закладів області. За все­владдя Партії регіонів, що збіглося з утвердженням на посаді керівника Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської облдержадміністрації (працювати на ній стала ще з 2007 року) Валентини Гінзбург, їхню діяльність почали оцінювати зовсім не за діловими та професійними якостями, а за тим, як люди голосували на виборчих дільницях, які зазвичай розташовують у медичних закладах. Причому, як і в сталінські часи, все вирішувала всемогутня трійка.

 

Зокрема, надбанням місцевих ЗМІ стала таблиця, в якій навпроти прізвища кожного голов­лікаря очільник облради Євген Удод, його заступник Віктор Науменко та Валентина Гінзбург ставили «хрестики», що означали можливість залишення на посаді, виходячи з результатів голосування на виборах у ввірених їм закладах.

 

Зокрема, після виборів-2012 за поданням Гінзбург рішенням обласної ради 30 «неефективних, за результатами голосувань на виборах» голов­лікарів звільнили. На їхні репутацію і колишні заслуги ніхто не зважав. 

 

Зі зміною політичної ситуації в країні вся ще недавно всемогутня «трійка» стала фігурантами гучних кримінальних проваджень.

 

І саме обвинувачення стосовно Валентини Гінзбург першим передали до суду (Кіровського районного в Дніпрі). У липні 2014 року Валентині Гінзбург було пред’явлене обвинувачення у зловживанні службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК України).

 

У справі заявили 7 потерпілих. В обвинувальному акті, проголошеному прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Олексієм Семенюком, вказувалося на те, що держслужбовець 7 рангу IV категорії Валентина Гінзбург, «користуючись своїм службовим становищем, усупереч інтересам служби, заподіюючи істотну шкоду конституційним правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам», вимагала від керівників медустанов Дніпропетровської області забезпечити більш ніж 70% голосів за кандидатів до Верховної Ради України від Партії регіонів на спецдільницях, розташованих в установах охорони здоров’я. 

 

Ті ж, хто не забезпечив потрібного результату, «не були рекомендовані Головним управлінням охорони здоров’я Дніпропетровської облдержадміністрації в особі Гінзбург на продовження контракту», — наголошувалося в обвинувальному акті.

 

Валентині Гінзбург ставили у провину й інші факти. Так, тодішній заступник прокурора Дніпропетровської області Олег Ричка на зустрічі з громадськістю 11 липня 2014 року заявив, що в результаті грубих порушень у департаменті охорони здоров’я Дніпропетровської облдержадміністрації збитки становлять майже півтора мільярда гривень. 

 

Також ЗМІ привернули увагу до того, що Гінзбург, окрім своїх навичок у виборчих технологіях, мала б зацікавитися й іншим — зокрема, аномально високим рівнем смертності немовлят у пологовому відділенні міської лікарні № 9 міста Дніпродзержинськ, де в 2009—2010 роках померло 62 малятка, з яких відразу 26 були поховані самою лікарнею, а при ексгумаціях виявили тільки одне дитяче тіло.

 

Зокрема, особливу активність у розкритті всіх обставин цього гучного скандалу виявляв нинішній нардеп від Блоку Петра Порошенка Віталій Купрій. 

 

А тодішній заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Борис Філатов, говорячи про аудит коштів, привернув увагу до того, що «Клініка сімейної медицини» закупила у компанії Toshiba апарат МРТ із програмним забезпеченням за 12 мільйонів гривень, а відомство Гінзбург придбало у цієї ж компанії такий же апарат, але без програмного забезпечення, за всі 19 мільйонів бюджетних коштів.

Зрештою, всі ці факти до логічного завершення доведені так і не були. А з обвинуваченням, що все-таки дійшло до суду, Валентина Гінзбург обійшлася справді легким переляком.

 

Адже вже 9 лютого 2015 року Кіровський районний суд Дніпропетровська задовольнив клопотання її захисту про закриття кримінального провадження.

 

Підстава ж для цього «знайшлася» просто незбагненна — набуття чинності Законом України від 13 травня 2014 року під номером 1261-7 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій з лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України».

 

Інакше, як «не приший кобилі хвіст» розцінити таке формулювання не може навіть людина геть не посвячена у тонкощі юриспруденції.

 

Адже Валентину Гінзбург, яка на своїй посаді стала по суті, як охрестили її ЗМІ, «майстром електоральних технологій», образно кажучи, звільнили від кримінальної відповідальності на підставі... європейського вибору України.

 

До речі, чи багато ви чули випадків, коли б від кримінальної відповідальності звільняли простих смертних «у зв’язку з виконанням Плану дій з лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України»? Ото ж бо й воно...

 

. Ще незбагненнішим є вердикт Кіровського райсуду Дніпропетровська з огляду на вже чисто юридичні підстави для закриття кримінального провадження стосовно Валентини Гінзбург у тому, що він заснований на «антикорупційних» змінах до деяких законодавчих актів, що набули чинності Законом від 13 травня 2014 року.

 

Адже пізніше, 14 жовтня 2014 року, Президент України Петро Порошенко підписав інший Закон «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014—2017 роки», який своєю фундаментальністю вищезазначені «зміни», за які так несамовито «зачепився» Кіровський райсуд, «не розгледівши» зовсім не голку в копиці сіна, зробив даниною минулому. 

 

Проте все це може здатися не таким уже й незбагненним, а цілком закономірним з огляду на ще одну характерну обставину.

 

Адже вищезазначене рішення про закриття кримінального провадження стосовно Валентини Гінзбург виносив ніхто інший як суддя Кіровського районного суду Дніпропетровська Геннадій Підберезний, той самий, відео з яким «крутили» всі вітчизняні телеканали.

 

На тому відео пан суддя намагався вручити пачку доларів, у сумі 50 тисяч, з обіцянкою збільшити її до 300 тисяч самому очільнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назару Холодницькому.

 

Заповзятливого суддю, який на той час став ще й головою Кіровського райсуду в Дніпрі, столичний суд по гарячих слідах вирішив узяти під варту, звільнення з-під якої визначив можливим за умови внесення застави в сумі 5 мільйонів гривень.

 

А потім збентежені дніпряни стали один одному повідомляти неабияку новину про те, що буквально за лічені дні після того скандалу бачили Геннадія Підберезного в... рідному суді.

 

Як виявилося, вмить знайшовся доброзичливець, який хутко зміг внести таку заставу. 

 

Отож, незважаючи на те, що Валентина Гінзбург могла і справді відповідати всім критеріям конкурсу на посаду очільника департаменту охорони здоров’я у самій столиці (не нам про це судити), її призначення може сприйматися не інакше як виклик усім нам і тим героям, які полягли за іншу, європейську Україну, де панує і торжествує закон. Один для всіх...