Українська економіка, яка, за деякими даними, вже пройшла дно свого падіння, відновлюється, хоча і без особливого прискорення.
Цифри статистики показують, що зростання є, але наші подальші перспективи залишаються доволі розпливчастими, а оцінки та можливі прогнози розвитку — суперечливими.
П’ятирічка Гройсмана: розгін, прорив, успіх
Повне відро оптимізму на нас днями вилив український Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
Головний вітчизняний міністр мислить глобально і бачить наші перспективи такими, що всім одразу хочеться у них вірити.
Через п’ять років ми, за Володимиром Гройсманом, станемо найдинамічнішою економікою на європейському континенті.
І заткнемо за пояс усі Німеччини з Франціями та їхню стабільність з улаштованістю.
Пана Гройсмана неабияк надихнула поліпшення позиції України на чотири позиції у рейтингу Світового банку Doing Business.
Зараз ми там 76-тi. Але очільник уряду переконаний: вже найближчим часом ми зуміємо, стиснувши зуби, вирватися із цього непрогресивного сусідства й увійти в топ-50.
Ще одна підстава для тремтливої радості і сподівань: Нацбанк днями підвищив прогноз зростання ВВП України до 2,2%. Хоча раніше вважав, що матимемо зростання 1,6%.
«Економіка демонструє зростання, — поділився власними спостереженнями Володимир Гройсман. І одразу ж заглянув у майбутнє: — 3% наступного року. Йдеться про створення нових робочих місць, про зростання зарплат... Зростання має становити 5-7%. Ми можемо це зробити».
Смілива заява, яка одразу ж викликала чимало жартів у соціальних мережах, Прем’єр-міністр прокоментував канадській журналістці, пояснивши, звідки візьмуть ці самі п’ять-сім відсотків.
За неповні два місяці в Україні, на думку Гройсмана, стартували одразу три фундаментальні реформи: освіти, охорони здоров’я і пенсійної системи.
У черзі на зміни стоять регуляторна політика, приватизація та антикорупційна політика. І ось саме в цих надрах і криються джерела прем’єрського оптимізму, які заглушують голоси значно приземленіших аналітиків.
«За п’ять років ми здатні здійснити економічний прорив і покращити показники розвитку за всіма напрямками життєдіяльності країни. Але результатом нашої роботи стануть не статистичні цифри, а зміни в демографічній динаміці. Моє бажання, аби вже за п’ять років наші співвітчизники побачили перспективи в навчанні, роботі, самореалізації, народжуванні дітей десь не на чужині, а на Батьківщині. Заради цього і працюємо вже зараз», — по-радянськи пафосно заявив Прем’єр.
Не згадавши про жодну з проблем, як, скажімо, інфляцію, що стала результатом однієї з «реформ» команди пана Гройсмана.
Наразі повільний, дуже повільний рух угору
Позитив, утім, бачить в економіці нашої країни не лише людина, яка за цю економіку відповідає.
Екс-міністр економічного розвитку Айварас Абромавічус вважає, що Україна минула дно свого падіння півтора року тому і зараз переживає момент раннього зростання економіки.
«Маємо зростання, яке нас не зовсім вдовольняє, але це класична ситуація: раннє зростання економіки. Коли ще багато суб’єктів лежать напівмертвими — бізнес, підприємці, банки. Їм потрiбне «штучне дихання», але вже невдовзі всі почнуть потроху вставати, заробляти. Існує відкладений попит за різними категоріями: роздріб, туризм, будівництво тощо. Це мені нагадує ситуацію, що склалася після кризи 2008 року, коли в 2010 році ще ніхто не вірив ні в Європі, ні в країнах Балтії, що у нас буде зростання. Звичайно, це був тільки початок», — сказав колишній чиновник.
На думку Абромавічуса, у країні і справді закладено фундамент для зростання економіки і це зростання буде. Незалежно навіть від політичної ситуації.
Позитивно оцінюють нас і в ООН. В організації вважають, що за умови залучення фінансування для реалізації проектів Україна має значний потенціал і позитивні перспективи для подальшого розвитку її економіки.
Так заявив адміністратор Програми розвитку ООН Акім Стайнер. Щоправда, в цій фразі можна побачити як «позитивні перспективи», так і тезу про фінансування. У вигляді інвестицій.
Яке Україні не вдається залучити вже впродовж усієї своєї новітньої історії. Причини: фактична відсутність судової системи та чітких правил гри, яких дотримуються і бізнесмени, і влада.
Утiм ООН готова допомагати Україні та нашим реформам. Торік організація зібрала 212,5 млн. доларів на допомогу Україні, з яких 70 млн. зібрала саме Програма розвитку.
У нинішньому році ця структура має намір вийти на цифру 269,3 млн. доларів.
Кошти будуть витрачені на чорнобильські проекти, для підтримки місцевих громад, їх стабільного розвитку та реабілітації.
Держборг бере більше, ніж армія
Водночас із хорошими новинами про майбутнє української економіки аналітики констатують і негатив. Скажімо, суттєве зростання обсягів наших боргів.
Так, сукупний державний борг України у вересні зріс на 0,62%, або на 470 млн. доларів. І нині становить 77,03 млрд. доларів.
У гривнях сума, за нинішнім курсом, становить 2 043 трлн. грн. Хоча ще місяць тому ми були винні світу 76,56 млрд. доларів, або 1 958 трлн. гривень.
Прямий державний борг становить 1 725 трлн. грн., або 65,03 млрд. доларів.
При цьому прямий зовнішній борг за місяць збільшився на 1,35 млрд. доларів — до 38,65 млрд. доларів.
А от прямий внутрішній борг зріс на 4,78 млрд. гривень і нині становить 699,72 млрд. гривень. Або 26,38 млрд. доларів.
Зростання боргів — величезна проблема для нашої держави. Вже раніше експерти застерігали: Україна набрала стільки боргів, що витрачає на їх обслуговування 5-6% свого ВВП.
Приблизно стільки, як ми, воююча країна, тратимо на армію.
Цифри величезні і пояснюються тим, що ми як нестабільна держава беремо кредити під досить великі відсотки. Скажімо, 5-8%. У той час, як стабільні США — під 0,25% річних.
Така ситуація призводить до того, що кожну 18-19-ту гривню, яку заробляє держава, ми просто віддаємо як відсотки за позичене.
Борги, а також відсутність необхідних зовнішніх інвестицій, що доповнюється відсутністю власних, внутрішніх інвестицій, та непідйомні для бізнесу умови кредитування роблять мрію Володимира Гройсмана і справді лише мрією. Переводячи її з розряду реальних планів до рубрики «Фантастика».
Скажімо, жоден з експертів не може пояснити, звідки очільник Кабміну взяв зростання ВВП на 5-8% у той час, як міжнародні рейтингові агенції, МВФ, Світовий банк не дають нам більше 3%.
Зрештою, і сьогоднішні успіхи аналітики називають легким перебільшенням. Через інфляцію.
Так, плюс 1,6% чи навіть і цілих 2,2% при темпі здешевлення грошей на 11% за рік — це несерйозно.
«Номінальний ВВП розраховують у поточних цінах. Отже, він залежить не лише від зростання виробництва, а й від інфляції. Чим вища інфляція, тим швидше зростає номінальний ВВП. Наприклад, під час криз, коли національна валюта знецінюється шаленими темпами, він узагалі дуже швидко зростає», — пояснює економіст Андрій Мартинюк.
Реструктуризація проти ВВП
Поза увагою Володимира Гройсмана залишилася і реструктуризація наших зовнішніх боргів, що відбулася у 2015 році.
Тоді, як ми пам’ятаємо, уряду вдалося списати 4 млрд. доларів боргу і перенести виплату 15,6 млрд. доларів на 4 роки.
Відтак у 2019 році нас очікує пік зовнішніх виплат, який, ймовірно, збiгатиметься з подвійними, парламентськими і президентськими, виборами.
Які самі по собі в Україні завжди є додатковим фактором економічних ризиків.
Але найцікавіше — в іншому. Умови реструктуризації, які колишня міністр фінансів Наталія Яресько назвала величезною перемогою, були виписані так, що значне зростання ВВП завдасть Україні... суттєвих фінансових збитків.
Так, починаючи з 2021 року при зростанні ВВП на понад 3%, але не більше 4%, наші кредитори отримають від України 15% від номінальної суми ВВП, що перевищує 3%.
Якщо українська економіка виросте більш ніж на 4%, розміри виплат збільшаться: до попередніх 15% додадуться 40% від суми, яка буде вищою за 4%.
Україна має лише одну можливість не залишитися голою: з 2021 до 2025 року розмір виплат за зовнішніми боргами не може перевищувати 1% від нашого ВВП.
Саме тому економісти вважають зростання ВВП у 5-7% нереальним. Тому що воно буде насамперед невигідним з фінансової точки зору. Як би абсурдно не звучала ця фраза.
А ТИМ ЧАСОМ...
50 мільйонів на повернення «ДНР»
Саме таку суму в євро отримає наша держава від Єврокомісії за Програмою дій із підтримки сходу України.
В Євросоюзі вважають, що така сума зуміє повернути самопроголошені «республіки», так звані «ДНР» і «ЛНР», у склад України.
«За належного фінансування програми регенерації, а також ефективних методiв інформування про неї можна знизити загрозу розповсюдження нестабільності, яка виходить із регіону. Існує ймовірність, що це стане прикладом, який одного разу посприяє реінтеграції у склад України районів, що перебувають під контролем сепаратистів», — йдеться у звіті Єврокомісії.
Раніше Євросоюз уже схвалив виділення 600 млн. євро, які мають надійти на наші рахунки в січні 2018 року.
Один мільярд євро, який нам також виділив Брюссель, чекає своєї дати надходження до Києва.
ДО РЕЧІ
Українці стають пасажирами
Один із найважливіших показників відновлення економіки — зростання платоспроможного попиту і, зокрема, мобільності населення.
За цим показником можна сказати, що бізнес в Україну вірить: сьогодні ми спостерігаємо значне підвищення активності авіакомпаній, які здійснюють рейси до нашої держави.
Днями стало відомо, що до України після п’ятирічної перерви повернулася словенська компанія «Адрія Ейрвес».
Минулої неділі, вже після завершення туристичного сезону, перевізник почав літати за маршрутом Київ—Любляна—Київ.
Рейси здійснюються невеликим літаком Bombardier CRJ-900LR на 86 пасажирів тричі на тиждень. Вартість квитка в один бік стартує від 108 євро.
Тим часом один із близькосхідних флагманських перевізників, «Катар Ейрвейс», оголосив, що із 14 грудня подвоює кількість рейсів за маршрутом Київ—Доха—Київ.
Новий рейс — ранковий, приземлятиметься у Києві об 11.50 і злітатиме о 12.50.
«Катари», як відомо, пропонують п’ятизірковий сервіс і зручні стиковки до Індії, держав Південно-Східної Азії: Таїланду, В’єтнаму, Малайзії, а також Китаю. Всього — 150 напрямків.
Тепер кількість рейсів «Катар Ейрвейс» зросте з 7 до 14 на тиждень.
Тижнем раніше на український ринок вийшов італійський лоукост «Ернест Ейрлайнс», який пообіцяв уже до кінця нинішнього року здійснити 116 рейсів і перевезти 15,5 тис. пасажирів.
А вже наступного року кількість перевезених українців до Італії та італійців до нашої держави має перевищити 200 тисяч.
Літатиме «Ернест» між Львовом, Києвом і містами Італії, зокрема Міланом i Неаполем.
Утiм ці рейси, на відміну від катарських, експерти оцінюють як «заробітчанські»: саме в цих регіонах мешкає чи не найбільше трудових емігрантів, передусім із західних регіонів держави.
