Мрії про 7 відсотків: чому уряд не зможе забезпечити шалені темпи зростання ВВП

Повне відро оптимізму на нас днями вилив український Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

 

Головний вітчизняний міністр мислить глобально і бачить наші перспективи такими, що всім одразу хочеться у них вірити.

 

Через п’ять років ми, за Володимиром Гройсманом, станемо найдинамічнішою економікою на європейському континенті.

 

І заткнемо за пояс усі Німеччини з Франціями та їхню стабільність з улаштованістю. 

 

Пана Гройсмана неабияк надихнула поліпшення позиції України на чотири позиції у рейтингу Світового банку Doing Business.

 

Зараз ми там 76-тi. Але очільник уряду переконаний: вже найближчим часом ми зуміємо, стиснувши зуби, вирватися із цього непрогресивного сусідства й увійти в топ-50.

 

Ще одна підстава для тремтливої радості і сподівань: Нацбанк днями підвищив прогноз зростання ВВП України до 2,2%. Хоча раніше вважав, що матимемо зростання 1,6%. 

 

«Економіка демонструє зростання, — поділився власними спостереженнями Володимир Гройсман. І одразу ж заглянув у майбутнє: — 3% наступного року. Йдеться про створення нових робочих місць, про зростання зарплат... Зростання має становити 5-7%. Ми можемо це зробити». 

 

Смілива заява, яка одразу ж викликала чимало жартів у соціальних мережах, Прем’єр-міністр прокоментував канадській журналістці, пояснивши, звідки візьмуть ці самі п’ять-сім відсотків.

 

За неповні два місяці в Україні, на думку Гройсмана, стартували одразу три фундаментальні реформи: освіти, охорони здоров’я і пенсійної системи.

 

У черзі на зміни стоять регуляторна політика, приватизація та антикорупційна політика. І ось саме в цих надрах і криються джерела прем’єрського оптимізму, які заглушують голоси значно приземленіших аналітиків. 

 

«За п’ять років ми здатні здійснити економічний прорив і покращити показники розвитку за всіма напрямками життєдіяльності країни. Але результатом нашої роботи стануть не статистичні цифри, а зміни в демографічній динаміці. Моє бажання, аби вже за п’ять років наші співвітчизники побачили перспективи в навчанні, роботі, самореалізації, народжуванні дітей десь не на чужині, а на Батьківщині. Заради цього і працюємо вже зараз», — по-радянськи пафосно заявив Прем’єр.

 

Не згадавши про жодну з проблем, як, скажімо, інфляцію, що стала результатом однієї з «реформ» команди пана Гройсмана.  

Позитив, утім, бачить в економіці нашої країни не лише людина, яка за цю економіку відповідає.

 

Екс-міністр економічного розвитку Айварас Абромавічус вважає, що Україна минула дно свого падіння півтора року тому і зараз переживає момент раннього зростання економіки. 

 

«Маємо зростання, яке нас не зовсім вдовольняє, але це класична ситуація: раннє зростання економіки. Коли ще багато суб’єктів лежать напівмертвими — бізнес, підприємці, банки. Їм потрiбне «штучне дихання», але вже невдовзі всі почнуть потроху вставати, заробляти. Існує відкладений попит за різними категоріями: роздріб, туризм, будівництво тощо. Це мені нагадує ситуацію, що склалася після кризи 2008 року, коли в 2010 році ще ніхто не вірив ні в Європі, ні в країнах Балтії, що у нас буде зростання. Звичайно, це був тільки початок», — сказав колишній чиновник. 

 

На думку Абромавічуса, у країні і справді закладено фундамент для зростання економіки і це зростання буде. Незалежно навіть від політичної ситуації. 

 

Позитивно оцінюють нас і в ООН. В організації вважають, що за умови залучення фінансування для реалізації проектів Україна має значний потенціал і позитивні перспективи для подальшого розвитку її економіки.

 

Так заявив адміністратор Програми розвитку ООН Акім Стайнер. Щоправда, в цій фразі можна побачити як «позитивні перспективи», так і тезу про фінансування. У вигляді інвестицій.

 

Яке Україні не вдається залучити вже впродовж усієї своєї новітньої історії. Причини: фактична відсутність судової системи та чітких правил гри, яких дотримуються і бізнесмени, і влада. 

 

Утiм ООН готова допомагати Україні та нашим реформам. Торік організація зібрала 212,5 млн. доларів на допомогу Україні, з яких 70 млн. зібрала саме Програма розвитку.

 

У нинішньому році ця структура має намір вийти на цифру 269,3 млн. доларів.

 

Кошти будуть витрачені на чорнобильські проекти, для підтримки місцевих громад, їх стабільного розвитку та реабілітації. 

Водночас із хорошими новинами про майбутнє української економіки аналітики констатують і негатив. Скажімо, суттєве зростання обсягів наших боргів.

 

Так, сукупний державний борг України у вересні зріс на 0,62%, або на 470 млн. доларів. І нині становить 77,03 млрд. доларів. 

 

У гривнях сума, за нинішнім курсом, становить 2 043 трлн. грн. Хоча ще місяць тому ми були винні світу 76,56 млрд. доларів, або 1 958 трлн. гривень.

 

Прямий державний борг становить 1 725 трлн. грн., або 65,03 млрд. доларів.

 

При цьому прямий зовнішній борг за місяць збільшився на 1,35 млрд. доларів — до 38,65 млрд. доларів.

 

А от прямий внутрішній борг зріс на 4,78 млрд. гривень і нині становить 699,72 млрд. гривень. Або 26,38 млрд. доларів. 

 

Зростання боргів — величезна проб­лема для нашої держави. Вже раніше експерти застерігали: Україна набрала стільки боргів, що витрачає на їх обслуговування 5-6% свого ВВП.

 

Приблизно стільки, як ми, воююча країна, тратимо на армію. 

 

Цифри величезні і пояснюються тим, що ми як нестабільна держава беремо кредити під досить великі відсот­ки. Скажімо, 5-8%. У той час, як стабільні США — під 0,25% річних.

 

Така ситуація призводить до того, що кожну 18-19-ту гривню, яку заробляє держава, ми просто віддаємо як відсотки за позичене. 

 

Борги, а також відсутність необхідних зовнішніх інвестицій, що доповнюється відсутністю власних, внутрішніх інвестицій, та непідйомні для бізнесу умови кредитування роблять мрію Володимира Гройсмана і справді лише мрією. Переводячи її з розряду реальних планів до рубрики «Фантастика». 

 

Скажімо, жоден з експертів не може пояснити, звідки очільник Кабміну взяв зростання ВВП на 5-8% у той час, як міжнародні рейтингові агенції, МВФ, Світовий банк не дають нам більше 3%.

 

Зрештою, і сьогоднішні успіхи аналітики називають легким перебільшенням. Через інфляцію.

 

Так, плюс 1,6% чи навіть і цілих 2,2% при темпі здешевлення грошей на 11% за рік — це несерйозно.

 

«Номінальний ВВП розраховують у поточних цінах. Отже, він залежить не лише від зростання виробництва, а й від інфляції. Чим вища інфляція, тим швидше зростає номінальний ВВП. Наприклад, під час криз, коли національна валюта знецінюється шаленими темпами, він узагалі дуже швидко зростає», — пояснює економіст Андрій Мартинюк. 

Поза увагою Володимира Гройсмана залишилася і реструктуризація наших зовнішніх боргів, що відбулася у 2015 році.

 

Тоді, як ми пам’ятаємо, уряду вдалося списати 4 млрд. доларів боргу і перенести виплату 15,6 млрд. доларів на 4 роки.

 

Відтак у 2019 році нас очікує пік зовнішніх виплат, який, ймовірно, збiгатиметься з подвійними, парламентськими і президентськими, виборами.

 

Які самі по собі в Україні завжди є додатковим фактором економічних ризиків.  

 

Але найцікавіше — в іншому. Умови реструктуризації, які колишня міністр фінансів Наталія Яресько назвала величезною перемогою, були виписані так, що значне зростання ВВП завдасть Україні... суттєвих фінансових збитків.

 

Так, починаючи з 2021 року при зростанні ВВП на понад 3%, але не більше 4%, наші кредитори отримають від України 15% від номінальної суми ВВП, що перевищує 3%.

 

Якщо українська економіка виросте більш ніж на 4%, розміри виплат збільшаться: до попередніх 15% додадуться 40% від суми, яка буде вищою за 4%.

 

Україна має лише одну можливість не залишитися голою: з 2021 до 2025 року розмір виплат за зовнішніми боргами не може перевищувати 1% від нашого ВВП. 

 

Саме тому економісти вважають зростання ВВП у 5-7% нереальним. Тому що воно буде насамперед невигідним з фінансової точки зору. Як би абсурдно не звучала ця фраза. 

 

А ТИМ ЧАСОМ...