Опір агресорам на Сході заморожується — доброволець

«Мого друга росіяни вбили під Мар’їнкою. У нього залишилась дружина і трирічна донечка. Хто їм тепер допоможе? Як пояснити дитині, де її тато? Адже ніхто не скаже, що він загинув на війні. Її в нашій країні немає. Навпаки, офіційно триває перемир’я», — каже про ситуацію на сході України, боєць 92-ї бригади ЗСУ  Сергій із Харкова.

 

Хлопці гинуть, багато поранених, але це давно відійшло на задній план на мирних територіях.

 

Принаймні у цьому переконані ті, хто зараз в окопах, — удень і вночі, коли стопчики термометрів уже опускаються нижче нуля градусів.

 

Війна на Донбасі, уже не зачіпає серця більшості людей. Влада зробила все, щоб мирне населення не брало активної участі у бойових діях.

 

Ситуація просто заморожується, і багато чого з фронту залишається невідомим для більшості населення України.

 

Час від часу в окопи до хлопців приїжджають різні «чинуші» зі штабу. І забороняють хлопцям на передовій воювати.

 

Навіть більше, погрожують їм розправою, обзивають негарними словами, як це зробив так званий генерал Нікітенко.

 

Обкладають хлопців штрафами, якщо вони  відкривають вогонь у бік росіян.

 

Зовсім недавно в одному з підрозділів ЗСУ, який базується в районі ДАП, забрали «важкі» кулемети, міномети, щоб ті не «провокували» московських найманців.

 

Це все деморалізує бійців. Багато з них втрачає інтерес воювати, стають просто заробітчанами. Місяць пройшов — отримали мінімум 15 тисяч гривень.

 

У мирному житті такі гроші важко заробити. Вояки сидять в окопах, а війна їм не потрібна... Багато солдатів спиваються від безвиході. Особливо ті, які пройшли Дебальцеве, Іловайськ.

 

Які бачили смерть побратимів. Тепер їх тримають на прив’язі. Їм не дозволяють робити те, для чого їх призивали. 

 

А російські військові все більше окопуються. Потроху наближаються до наших позицій. Їхні диверсійно розвідувальні групи нахабно шастають по фронту.

 

Бойовики ведуть обстріли з усіх видів зброї і просто насміхаються, що наші бійці нічого не роблять.

 

Українська влада, свідомо чи несвідомо, своїми діями породжує новий вибух, нову революцію. Адже прийде час, терпіння у 93 відсотків бійців ЗСУ урветься і вони підуть уперед. 

 

Не потрібно забувати, що є на фронті вмотивовані добровольчі батальйони, які підтримають побратимів із ЗСУ. Тільки який це буде вектор наступу — східний чи західний — невідомо.