Не злим тихим словом вранці у вівторок згадували пасажири, що були в цей час на Київському центральному залізничному вокзалі, «мінувальників», через яких людей попросили залишити приміщення у зв’язку із загрозою вибуху, про що оголосили в гучномовці близько 7-ї ранку.
Сонних людей практично силоміць вигнали на платформи очікувати своїх потягів, які, до слова, ходили за графіком.
Уже вкотре доводиться чути подібні повідомлення про, як правило, псевдомінування залізничних та автовокзалів, метро, судів, шкіл і т.д. недолугими жартівниками.
І якщо телефонні «пустощі» дітей-мінувальників ще якось можна зрозуміти, то щодо дорослих — явно ні, адже вони не можуть не знати, що неправдиве повідомлення про мінування — умисний злочин, який тягне за собою дестабілізацію роботи підприємств, відомств, метрополітену.
Згідно з поліцейською статистикою, за останні п’ять-шість років кількість повідомлень про мінування значно зросла: якщо в 2012—2013 роках їх надходило близько 200 на рік, то в 2014—2016 роках — понад 800.
Причому «мінування» фіксуються по всій країні, але найбільше — в Києві, а також Одеській, Дніпропетровській, Харківській, Львівській та Херсонській областях. Найчастіше об’єктами «диверсантів» стають адміністративні будівлі органів влади, приміщення транспортної інфраструктури та заклади торгівлі.
За словами першого заступника голови Нацполіції В’ячеслава Аброськіна, небезпека таких злочинів полягає в тому, що для реагування використовують значні ресурси поліції і ДСНС, а робота самих установ (транспорту) припиняється, й підкреслив, що через лояльне чинне законодавство за такі злочини кількість помилкових повідомлень про замінування залишається дуже високою.
Тож і не дивно, що Нацполіція пропонує посилити покарання за повідомлення про мінування.
Нагадаємо, що 2012 року були внесені зміни до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу та інших дій, що загрожують безпеці громадян, — за це закон карає позбавленням волі від 2 до 6 років, а дії, які спровокували тяжкі наслідки, або дії, вчинені повторно, караються позбавленням волі на термін від 4 до 8 років.
