У січні цього року права французька газета «Фігаро» подала до інавгурації президента США Дональда Трампа цікавий аналітичний матеріал про мільярдерів у політиці.
Газета зазначає, що в останні 30 років до настання правління Трампа у світі лише п’ять мільярдерів ставали главами своїх країн: Сільвіо Берлусконі в Італії, Себастьян Піньєра в Чилі, Таксін Чінават у Таїланді, Бідзіна Іванішвілі в Грузії та Петро Порошенко в Україні.
На цей час у цьому закритому клубі мільярдерів, які стали главами держав, лише два члени — Трамп і Порошенко, якого називають «шоколадним королем», нагадує газета. Їхні статки становили на початок цього року 3,7 млрд. доларів і 1,3 млрд. доларів, відповідно.
Самі збитки від того президентства
«Двоє — це і багато, і мало одночасно. Журнал «Форбс» подав, що на цей час на планеті нараховується 1810 мільярдерів», -— зазначає «Фігаро».
«Незважаючи на те, що США часто представляють як країну олігархів, мільярдер у Білому домі — все ж прем’єра», — пише видання.
Французька газета підрахувала, що статки Дональда Трампа на момент його вступу на президентську посаду були більшими, ніж усіх попередніх 44-х президентів США разом узятих.
Та й його кабінет міністрів також не з бідних — тягне на «приблизно 30 млрд. доларів».
Мільярдери приваблюють своїми грошима, своєю свободою та «природним авторитетом», пише «Фігаро».
Але зазначає при цьому, що попередній досвід (Берлусконі, Піньєра, Іванішвілі, Порошенка) не завжди був вдалим.
Політологи наголошують на очевидному популістському характері політичних лідерів-багатіїв. І влада не завжди сприяла примноженню їхнього багатства, за винятком Порошенка.
Водночас немає жодного випадку, коли б мільярди глав держав сприяли їхньому політичному успіху.
Усе це стосується й Дональда Трампа. У щойно поданому журналом «Форбс» рейтингу 400 найбагатших американців президент-мільярдер США «сповз» униз на 92 позиції: з 156-го місця у 2016 році до 248-го цього року (3,1 млрд. доларів).
Експерти підрахували, що статки Трампа впродовж року зменшилися на 600 млн. доларів.
А три найвищі позиції у цьогорічному списку американського журналу надалі посідають всім добре відомі бізнесмени.
На першому — співзасновник корпорації «Майкрософт» Білл Гейтс (89 млрд. доларів).
На другому — засновник платформи інтернет-торгівлі «Амазон» Джефф Безос (81,5 млрд. доларів), його Трамп люто ненавидить, бо Безос також є власником газети «Вашингтон Пост», яка немилосердно критикує чинного президента.
На третьому — біржовий інвестор і спекулянт Уоррен Баффетт (78 млрд. доларів).
Аналітики журналу «Форбс» пояснюють фінансові збитки Трампа коливанням на ринку нерухомості у Нью-Йорку, на чому він втратив 400 млн. доларів, та відшкодуваннями, які Трамп, колишній будівельний підприємець та телепродюсер, змушений був виплатити внаслідок позасудового вирішення цивільних процесів.
Також Трамп виклав iз власної кишені 66 млн. доларів на ведення своєї виборчої кампанії.
А загалом його виборча кампанія, за даними Федеральної виборчої комісії, коштувала 646,8 млн. доларів.
Це при тому, що Хілларі Клінтон витратила на свою виборчу кампанію лише 1,2 млн. доларів.
На радість Китаю
Дональд Трам, який через «Твіттер» коментує і дрібніші події, промовчав стосовно оприлюднених «Форбсом» негативних результатів його фінансової діяльності.
Не відреагував він і на оприлюднені у вівторок газетою «Нью-Йорк Таймс» свої «успіхи» на зовнішньополітичній арені.
Видання пише, що під керівництвом Дональда Трампа США здають свої позиції на міжнародній арені.
У редакційній статті газета зауважує, що керівник Білого дому поступово руйнує налагоджену його попередниками систему, яка дозволяла Вашингтону співпрацювати iз союзниками та ефективно вирішувати глобальні проблеми.
Зокрема, видання вказує на заяви пана Трампа щодо відмови від угоди про ядерну програму з Іраном, виходу з ЮНЕСКО та Північноамериканської угоди про вільну торгівлю.
З його аргументами про те, що США задовго залишалися «у програші», видання не погоджується.
«Він обіцяє досягти більшого та водночас економити. Він обіцяє «поставити Америку понад усе» та водночас прирікає її на другорядну роль у глобальних рішеннях», — наголошує газета. Таким чином президент намагається потішити своїх виборців, занепокоєних через економічні труднощі. Саме дня них він обіцяє збудувати стіну — і не лише проти мігрантів, а й проти «економічної конкуренції та залучення до міжнародних подій», пише видання.
«Але у світі, де всі економічно залежать один від одного, це хибна обіцянка. Вона також ставить під загрозу дуже важливі глобальні партнерства, підриває довіру до Америки та поступається впливом та можливостями для інвестицій іншим амбіційним країнам (зокрема Китаю), які лише радіють такій ролі», — резюмує «Нью-Йорк Таймс».
А загальний висновок — політикою повинні займатися політики, а бізнесмени — бізнесом. Так для всіх буде краще.
