Позаминулої середи Кабінет Міністрів так і не визначився на своєму засіданні з приводу ціни на газ для населення.
Хоча озвучити її мав ще 1 липня. Питання відкладене на невизначений термін. Причина — відсутність порозуміння з нашими закордонними партнерами.
Як повідомляється в офіційних колах, наразі український уряд продовжує переговори з Міжнародним валютним фондом щодо формули ціни на газ, яка зараз не є ринковою.
Про це заявляє міністр фінансів Олександр Данилюк, за словами якого український споживач лише виграє від того, що ціна стане ринковою.
У чому саме полягатиме такий «виграш», урядовець не пояснює.
Проте дехто, очевидно, таки буде в програші — міністерство енергетики та міністерство соцполітики вже зараз беруться за голову, уявляючи, наскільки виростуть державні витрати на субсидії при новій ціні на газ.
«Підсадити» країну на субсидії
Утім, з іншого боку, відомо про те, що обсяги субсидій буде скорочено.
По-перше, через збільшення мінімальної зарплати (яка потягне вгору інфляцію, але Прем’єра Гройсмана це мало турбує).
По-друге, через зменшення нормативів споживання енергоресурсів.
По-третє, через скорочення (на місяць) опалювального сезону.
По-четверте, у субсидіях відмовлятимуть боржникам, які мають борг за послуги ЖКГ від 340 гривень.
Тож хоч би про що не домовився міністр фінансів Данилюк у Вашингтоні (під час зустрічей із представниками Міжнародного валютного фонду), для українського обивателя це не матиме великого значення.
Його гаманець все одно зазнає збитків. Тож мову наразі доцільно вести лише про розмір цих збитків, а він напряму залежатиме від ціни на газ, яка наразі ще не визначена.
Вартість же палива залежить, зокрема, й від вербальних здібностей міністра Данилюка та від схильності партнерів з МВФ шукати компроміс.
Наразі ж iдеться про те, що ціна на газ для населення може вирости на цілих 18%. Точніше, на 17,6%.
З урахуванням усіх податків, націнок постачальників і транспортних витрат кінцева ціна може становити 8,032 тисячі гривень при нинішньому тарифі в 6,937 тис. за тисячу «кубів».
Це — якщо діяти згідно з сумновідомою постановою Кабміну №187, яка прив’язує ціну на газ до формули «німецький хаб+».
Ця формула розраховується на базі імпортного паритету (тобто середньої вартості газу за певний період часу).
І якщо такий паритет зростає мінімум на 10%, ціна газу на наступний опалювальний сезон має переглядатися.
Паритет зріс, а відтак і українська ціна на український же газ мусить його наздоганяти. Бо інакше це не сподобається тим, хто зараз нас спонсорує.
Але уряд визнає: через низьку платоспроможність населення це майже неможливо. Борги за комунальні послуги в українців й так є значними.
Новий тариф зробить виплати просто непідйомними.
Як порахували в Міністерстві енергетики, вже зараз 60% українських сімей отримують субсидії. За нових умов цифра може зрости до 90%.
А це вже буде не просто погано, а катастрофічно. Але, як каже заступник міністра енергетики Ігор Прокопів, ціна на газ усе одно «повинна бути максимально наближеною до ринкової», бо «цей пункт є в меморандумі з МВФ», і ми «зобов’язані ці питання узгоджувати з Фондом».
Проте є ще один неприємний сюрприз. Мінсоцполітики порахувало, що навіть без збільшення видатків на послуги ЖКГ у бюджеті утворилася діра у 10 мільярдів гривень — саме такої «дрібнички» не вистачає на те, аби завершити нарахування субсидій у поточному році. Тому уряд проситиме у Верховної Ради підкинути йому грошенят.
У виграші — монополіст
Утім можна й не підкидати. Але тоді цей «субсидіальний» борг перейде на наступний фінансовий рік.
Що теж є поганим варіантом. Держказначейство констатує, що станом на 9 жовтня субсидії профінансували на 54 млрд. гривень, а загалом до сплати потрібні 63,4 млрд. гривень.
До речі, ця цифра надто стрімко росте: наприклад, якщо у 2015-му на субсидії витратили 19,88 млрд. гривень, у 2016-му — 47,08, то в поточному році витрати зросли ще на третину.
І навіть якщо відсіяти всіх «ощасливлених» новою мінімальною зарплатою, всіх, хто перевищує нормативи споживання, а також боржників, це не вирішить проблеми.
Бо проблема насправді вирішується в інший спосіб. Якщо говорити про ціну на газ, то очевидно, що від формули «німецький хаб+» слід відмовлятися.
А якщо говорити про нарахування субсидій, то в даній сфері слід відмовитися від цілого ряду речей.
Передусім, варто замислитися над тим, чому субсидії в Україні є виключно безготівковими та спрямованими лише на сферу ЖКГ? (Чому, наприклад, в нашій країні не передбачені субсидії на отримання медичної допомоги, яка лише суто номінально залишається безплатною?).
Власне, відповідь на це питання лежить на поверхні. Тому що вся фінансова допомога від держави «крапає» на рахунки енергетичних компаній-монополістів, для яких державні дотації перетворилися на так звані субсидії для населення, кінцевим одержувачем яких є якраз не населення, а згадані енергетики-монополісти.
Джерелом покриття всього цього є держбюджет. Замість того щоб направити кошти на школи, лікарні і хоч якось компенсувати катастрофічне падіння рівня життя населення, ми витрачаємо їх на дотації для «Нафтогазу», видобувних компаній і на заходи з нарахування субсидій.
Як би мала функціонувати система натомість? Натомість отримання субсидії мало б надихати одержувача на економне використання енергоресурсів, перехід на альтернативні види палива, купівлю енергозберігаючої техніки.
Наразі ж чинна система субсидій не створює жодних стимулів для економії.
«Живі гроші», отримані на руки, можуть стати таким стимулом.
Тоді принаймні виникне можливість вибору — зекономити на тій чи іншій послузі ЖКГ і купити трохи товарів першої необхідності чи не економити й все отримане віддати за газ, світло та опалення.
Такий підхід називається монетизацією субсидій, яку Кабмін обіцяє давно, проте й досі зависає на стадії анонсів. Можливо, й ця схема не ідеальна також. Але починати з чогось треба.
А якщо повернутися до ціни на газ, то тут iз великою вірогіднiстю можна прогнозувати її збільшення. Ймовірно, в України не буде іншого виходу, як тільки пристати на вимоги, які нам висувають.
Адже для МВФ є важливим «системне коригування внутрішніх тарифів на газ. З усуненням існуючих раніше дотацій тарифи повинні змінюватися відповідно до міжнародних цін на газ: якщо ціни йдуть угору — тарифи зростають, якщо падають — знижуються і тарифи.
З цією метою узгоджена певна формула», — заявив за підсумками переговорів з українським міністром перший заступник глави МВФ Девід Ліптон.
На даному етапі спроби схилити міжнародних кредиторів на свій бік завершилися для України провалом. МВФ, як і раніше, наполягає на виконанні Україною взятих ще в березні зобов’язань щодо формування ціни газу для населення і підприємств теплокомуненерго.
Ситуація зайшла у глухий кут, з якого поки що не видно виходу.
