Мінприроди вчергове ініціює наукові дослідження популяції лося в Україні

Мораторій на відстріл українських лосів ввели більш ніж півроку тому.

 

Третього лютого міністр екології Остап Семерак гордо відзвітував: «Від сьогодні полювання на цих тварин упродовж 25 найближчих років на території України ЗАБОРОНЕНО. Щойно підписав відповідний наказ. Наказ передбачає встановлення заборони полювати на лося європейського (Alces alces) на всій території України строком на 25 років. Зобов’язує Державну екологічну інспекцію України здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням режиму цієї заборони. А ще документом передбачено розробку програми відтворення популяції лося європейського та забезпечення проведення необхідних досліджень і моніторингу стану його популяції за участі науковців». 

 

Тоді ж очільник природоохоронного міністерства довірливо визнав, що з мораторієм ми запізнилися щонайменше на кілька десятків років.

 

«Останні події з кривавого полювання на Чернігівщині, де потерпіло ціле стадо, і загалом збільшення таких повідомлень від громадян стали останнім попереджувальним сигналом, що зволікати нікуди.

 

Зараз, за різними підрахунками, популяція лосів в Україні нараховує від 2 до 6, 5 тисячі особин, тоді як у ­Білорусі й Польщі — близько 30 тисяч.

 

Польщу теж свого часу спіткала подібна історія з масовим відстрілом цих тварин. Із 2001 року там запроваджено мораторій, і популяція лося за цей час зросла у кілька разів», — пояснював Остап Семерак.

 

До речі, перед тим як розробити відповідний наказ, Мінприроди консультувалося з Інститутом зоології ім. І. І. Шмальгаузена Національної академії наук України.

 

Висновки про стан популяції лося були критичними. Вони офіційно підтвердили побоювання громадських екологів, що тварина зникає в Україні.

 

«Вважаю, що робити вигляд, ніби флора і фауна не українське національне багатство і з його захистом можна почекати до кращих часів, — злочин і бездіяльність. Підписав наказ, щоб Україна зберегла і відновила популяцію цих прекрасних тварин. Щоб наші діти і внуки змогли їх бачити не лише в зоопарках, а й у природних умовах. Екологам дякую за активну позицію у цій історії, а мисливцям все роз’яснено в тексті наказу на сайті Мінприроди», — запевнив у лютому стурбовану громадськість міністр. 

 

Та не так сталося, як писалося. Дикі лісові корівки отримали перепочинок від азартних українських мисливців рівнісінько до початку осіннього сезону полювання.

 

Напередодні його відкриття висновки вчених-екологів переважило бажання мисливського бомонду повернути кастове право на вбивство.

 

І керівництво двох профільних міністерств цієї осені розвернуло тональність офіційних коментарів на 180 градусів.

 

Виявляється, вчені дивилися і рахували не надто переконливо.

 

Треба повернути все «на круги своя».

 

А щоб ситуація не виглядала відверто живодерською, взялися переконувати громадськість, що йдеться про компроміс.

 

І ось уже прес-служба Мінекології готує нову аргументацію і розмірковує, що «проведення термінового об’єктивного наукового дослідження чисельності популяції лося в Україні надасть можливість прийняти виважене рішення щодо подальшого розвитку його популяції». 

«Дискусія щодо заборони полювання на лося не завершена. Ми продовжуємо обговорювати це питання на рівні вчених, зоозахисників та двох міністерств — Мінекології та Мінагрополітики. На даному етапі знайдено компромісне рішення щодо зменшення лімітів на п’ятдесят відсотків. Мін­агрополітики вперше за десять років пішло на такий компроміс. Цьому передували десятки дискусій i подання від Мін­природи зауважень щодо погодження лімітів»,— повідомив Остап Семерак під час спільної прес-конференції Мінприроди та Мінагрополітики. 

 

За поданням Мінприроди Кабінет Міністрів навіть терміново виділив кошти  на проведення оцінки чисельності популяції лося європейського вже цього року.

 

Щоправда, об’єктивний підрахунок з природних причин можливий лише в осінньо-зимовий період, тому плавно перейде як мінімум ще й на 2018 рік.

 

Наступним кроком заплановано провести чергові наукові дослідження за участi науковців НАНУ, волонтерів, представників Мінприроди.

 

Це дозволить вкотре оцінити реальний стан популяції цих тварин.

 

Тим часом мисливський «бомонд» зможе вгамувати снайперську сверблячку (чому б не в зоні АТО, щодо звірини, яка фізично нищить там мирне населення?..)

 

«Якщо інформація про загрозу для існування лосів підтвердиться, ми повернемося до діалогу про  заборону полювання», — сказав Остап Семерак. До слова, підкомісія зоології Національної Академії наук все-таки готує документи для внесення лося європейського до Червоної книги. Мінприроди, попри тимчасову капітуляцію перед власниками елітних рушниць, таки взялося довести цю процедуру до логічного завершення, а також активно працює з Міністерством аграрної політики та продовольства над розширенням меж природно-заповідного фонду України.

 

«Громадська екологічна спільнота активно підтримує позицію Мінприроди щодо захисту диких тварин. Нинішнє керівництво міністерства вперше за багато років винесло цю проблему на такий рівень. У 1991 році в Україні налічувалося майже 15 тисяч голів лося. Наразі їх лишилося 6,5 тисячі. Цифри свідчать, що популяція лосів перебуває в критичному стані, тому занесення до Червоної книги — це питання подальшого збереження їх в Україні», — зазначає голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. Голова громадської еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ» Борис Васильківський підкреслює, що збереження популяції лося дає можливість залишатися у рівновазі екосистемі України загалом. 

«На жаль, чисельність тваринного світу скорочується, тому сьогодні дуже важлива зміна екологічної свідомості кожного з нас. Ми сприймаємо навколишній світ як ресурс для добування, й лише зміна ставлення до довкілля може врятувати природно-заповідний фонд України», — каже Борис Васильківський. 

Лось — другий найбільший після зубра за вагою ссавець у дикій природі України.

 

За даними зоологів, які розмістили інформацію в українській Вікіпедії, у період з кінця XIX до середини XX століття лось в Україні фігурував у зведенні фауни України як «звір колишньої фауни, про що свідчать численні знахідки на торфовищах».

 

Вид відновився шляхом природного розселення з території Білорусі й до кінця XX століття заселив лісову і лісостепову смугу на південь до Карпат, Середнього Подніпров’я та Дінця.

 

Але останніми роками відбувається зворотне скорочення південних меж видового ареалу.

 

Площі соснових посадок, які виконували захисні функції та були незамінним кормовим біотопом, значно скоротилися, а рівень незаконного полювання суттєво зріс.

 

З такою динамікою у найближчі два-три десятиліття вид може остаточно зникнути в Україні та південній частині Білорусі.

 

За розрахунками експертів, відбуватиметься це практично без участі людини, відповідно до динаміки самого виду та завдяки глобальним кліматичним змінам.

 

Лося планували включити до Червоної книги України ще вісім років тому, але вид досі так і не отримав цього охоронного статусу.

 

Останніми роками популяція лося в Україні зменшилася як мінімум утричі і продовжує скорочуватися, незважаючи на повну заборону полювання на нього.

 

При цьому (сюрприз!) трупів тварин у лісах не знаходять, отже, це не пов’язано з природною загибеллю звірів.

 

Лось, за свідченням зоологів, підпускає до себе людей дуже близько, тому стає легкою здобиччю браконьєрів.

 

Любительське полювання, яке часто «перетікає» у браконьєрство, є одним iз головних чинників знищення лосів у нашій країні.

 

Тільки за даними інтернету, в 2010—2016 роках випадки відстрілу браконьєрами лося в Україні сталися в національних парках Ічнянський, Прип’ять-Стохід, а також в Коростишівському і Житомирському районах Житомирської області, в Новгород-Сіверському і Менському районах Чернігівської області, Ковельському районі Волинської області, Чигиринському районі Черкаської області. І це далеко не повний перелік.

 

А сучасне законне полювання на лося полягає в тому, що мисливці шукають кращих, доросліших лосів iз добре розвиненими рогами, і в результаті такого відстрілу відбувається зворотна селекція.

 

По суті, українські мисливці винищували і продовжують винищувати репродуктивне ядро популяцій лося.

 

Окрім того, в Україні дозволений відстріл самиць лося, що значно скорочує можливість відтворення.

 

Ще одна проблема полягає в тому, що самці лося скидають свої роги в листопаді — на початку січня.

 

У січні у лосих уже є добре виражені ембріони.

 

Тому полювання в січні на лосих в Україні заборонено.

 

Проте на самців лося полювання дозволене до кінця січня.

 

Але, скинувши роги, в січні самці вже нічим не відрізняються від самиць, внаслідок чого вагітні самиці лося потрапляють під постріл мисливця.

 

Коли вибивають самиць, залишаються дитинчата, що без матерів приречені на загибель.

 

При відстрілі дорослої самиці неминуче знищується 1-2 ембріони і гине значна кількість телят-сиріт. Ще один нюанс — тривалий сезон полювання на цей вид дичини: з серпня по січень!

 

Тобто, мисливці ганяють лося впродовж усього мисливського сезону, закриваючи ліцензії на лося аж наприкінці, що сприяє браконьєрству. Бо ні для кого не секрет, що на одну ліцензію мисливцями відстрілюється в Україні кілька лосів.

 

Якщо на сезон 2015/2016 років в Україні було видано 237 бланків ліцензій на лося, то можна припустити, що реально було відстрелено близько шести сотень лосів.

 

А якщо взяти до уваги той факт, що не всіх підранків лося мисливці ліцензії добивають (за даними Н. Н. Євтушевського, кожен третій лось був підранком і тікав, потім часто гинучи), то чисельність убитих при офіційному полюванні лосів в Україні може досягати 700—800 тварин. 

У 2001 році Польща ввела безстроковий мораторій на відстріл лося, заборонивши полювання на нього наказом міні­стра охорони природи.

 

Вже у 2009 році результати перевершили всі очікування: із двох тисяч голів iз початку мораторію популяція виросла до 7,5 тисячі. Тобто за вісім років його чисельність, завдяки забороні полювання, збільшилася майже вчетверо.

 

Так, лось, на свою біду, є улюбленою мисливською твариною багатих і впливових українських мисливців. Вони заради продовження за всяку ціну власного задоволення від убивства цих тварин чинять опір введенню заборони полювання на лося.

 

А головна небезпека повернення офіційного полювання на лося полягає в тому, що відбувається відстріл декількох тварин на одну законну ліцензію.

 

Екологи кажуть, що зацікавлене у продовженні полювання на лося... Держ­лісагентство України.

 

Припускають, що воно залучає до торпедування мораторію на полювання на лося деяких учених-зоологів, що мають iз Держ­лісагентством госпдоговірну тематику або працюють у підвідомчих цій структурі наукових установах.

 

Тим часом як досвід самої України в 1930—1950-х роках, так і свіжий досвід Польщі із введенням тривалої заборони полювання показав, що мораторій є єдиним ефективним засобом збереження популяції лося.