Ще з минулого року, коли стартувала судова реформа, постало питання створення Вищого антикорупційного суду — суду першої інстанції, де б розглядали окрему категорію справ. За попередніми планами і міжнародними зобов’язаннями, його б мали створити в Україні щонайпізніше ще влітку цього року. Для початку функціонування Вищого антикорупційного суду потрібне прийняття ще одного закону. Чому і хто зволікає, кому це вигідно? У бліц-інтерв’ю «Україні молодій» на ці питання відповідає екс-заступник Генпрокурора Віталій Касько.
— Віталію, до чого може призвести заміщення Антикорупційного суду Антикорупційною палатою, створення якої лобіює Президент Порошенко?
— Важлива не назва, а зміст. Як на мене, якою би назвою не позначалася ця інституція, її створення не вирішить проблеми відсутності в Україні справедливого суду. За браком політичної волі склад цього органу буде сформовано з підконтрольних суддів, унаслідок чого такий «суд» чи «палата» будуть позбавлені своєї найважливішої риси – незалежності.
— Можливо, громадським активістам та міжнародним партнерам України все ж вдасться «дотиснути» владу — і створять Антикорупційний суд?
— Знову ж таки, а що це змінить? Уявімо собі, «дотиснули», створили. Ви вірите в те, що такий суд буде вершити в Україні правосуддя, яким воно мало би бути? Я слабо в це вірю. І питання не лише в тому, яким чином він буде сформований. Приклад формування «оновленого» Верховного Суду добре відомий. Питання в тому, що існуюча система влади не дозволить цьому суду діяти незалежно і неупереджено. І ми отримаємо ще одну судову інституцію, яка не викликатиме довіри в суспільстві. Без зміни судової системи в цілому справедливого суду в Україні не буде. Переконаний, що не можна створити чистий потічок у болоті.
— Аморфність судової реформи — це опір системи чи свідоме зволікання керівництва держави?
— Нинішня політична еліта протягом 25 років звикла «керувати» судом. Їй навіть у страшному сні не може наснитися ситуація, коли суд починає діяти незалежно і ухвалює рішення, керуючись духом закону. Їй потрібні перелякані, залежні судді, які кожного разу по зміні влади починають шукати «політичний дах». А для громадян і бізнесу все це завершується дуже прикро – люди просто не можуть знайти справедливості в суді, не розглядають його як арбітра у спорах поміж собою, не вірять у можливість захистити свою власність у судовому порядку і так далі.
Тому, на мою думку, це і опір самої судової системи, і небажання влади її змінювати, адже ці гравці на сьогодні грають за одну команду, тоді як з другого боку – ми з вами, звичайні громадяни, яких така судова система за рахунок наших iз вами податків явно не влаштовує.
