Хоч би яким контраверсійним не було подібне порівняння, але інколи здається, що імперські звички демонструє не лише Росія.
Ряду країн — Угорщині, Румунії, Молдові — вкрай не сподобався новий український закон про освіту.
Камінь спотикання — стаття 7 цього документа, котра розширює сферу вживання української мови.
Позиція України
У понеділок, 25 вересня, Президент України підписав закони про освіту, що був проголосований у стінах парламенту за три тижні до цього.
«Це — одна з найголовніших реформ, бо від жодної іншої реформи майбутнє країни не залежить так, як від освітньої», — зазначив Порошенко.
Він також додав: «Україна демонструвала й надалі демонструватиме таке ставлення до прав національних меншин, яке відповідає нашим міжнародним зобов’язанням, перебуває в гармонії з європейськими стандартами і є взірцем для сусідніх країн».
Власне, все так і є: закон дозволяє національним меншинам навчатися їхньою мовою. Але частина предметів викладатиметься українською мовою.
У старшій школі українською викладатимуть майже все. Це передбачено і для шкіл з російською мовою навчання.
Ще на етапі розгляду закону міністр освіти Лілія Гриневич попереджала, що стаття про мову буде найконфліктнішою. І — як у воду дивилася. Конфліктів дійсно не бракує.
Позиція інших країн
Передусім, закон про освіту викликав невдоволення у МЗС Румунії.
«Міністерство закордонних справ стурбоване прийнятим 5 вересня Верховною Радою законом про освіту, зокрема, статтею 7, яка стосується навчання мовами національних меншин», — заявило відомство.
І додало: згідно з Конвенцією із захисту нацменшин, держава повинна визнавати право представника нацменшин на навчання рідною мовою.
11 вересня на українську освітню реформу звернув увагу і президент Молдови Ігор Додон.
«Висловлюю занепокоєння долею широкої спільноти румунів і молдаван, які проживають на території України», — написав він на сторінці в Facebook.
«Розумію їхню стурбованість і, будучи президентом Республіки Молдова, звертаюся до київської влади із закликом переглянути свою нову політику щодо етнокультурних меншин. Нагадую їм, що в Молдові права української громади дотримуються. Тут є низка шкіл з викладанням українською мовою», — заявив президент Молдови.
Та найгостріше з усіх відреагувала Угорщина. Очільник її зовнішньополітичного відомства Петер Сіджарто заявив, що «Україна вдарила Угорщину ножем у спину».
«Ганебно, що країна, яка прагне стати ближче до Євросоюзу, прийняла рішення, яке повністю суперечить європейським цінностям», — сказав він.
11 вересня Сіджарто викликав до МЗС українського посла. Плюс наказав угорським дипломатам призупинити підтримку України в міжнародних організаціях.
«Сіджарто розпорядився, щоб угорські дипломати не підтримували жодної української ініціативи, а ще додав, що Угорщина відтепер не підтримуватиме важливі для України рішення. На всіх форумах ООН, ОБСЄ та Європейського союзу Будапешт ставитиме питання про внесення поправок у мовну статтю закону України про освіту», — заявив прес-секретар МЗС Угорщини Тамаш Менцер.
«Реформа унеможливлює отримання нацменшинами України, включно зі 150-тисячною угорською нацменшиною, освіти рідною мовою», — вважають у Будапешті.
Щодо Польщі, то тамтешня влада поки не визначились остаточно зі своєю позицією відносно української освітньої реформи.
Так, посол Польщі в Україні Ян Пєкло зазначив таке: «Польща не приєднувалася до листа країн, які висловилися проти закону. Ми чекаємо зустрічі з Гриневич, на якій хочемо почути її думку».
Пєкло додав, що така зустріч повинна відбутися днями. У свою чергу екс-міністр освіти Польщі Кшиштоф Становські сказав, що він розуміє українську сторону.
Це правильно, що ті, хто проживає в іншій країні, повинні знати її мову. За його словами, всі, хто живе в Польщі, складають іспити з точних наук винятково польською.
«І кожен має підручник польської мови», — додав він.
Тим часом у Росії заявили, що закон жорстко обмежує використання мов національних меншин. Ба, навіть передбачає їх повне вимивання з освітньої системи України до 2020 року.
«Очевидно, що головною метою нинішніх українських законотворців є максимальне обмеження інтересів мільйонів російськомовних громадян України, насильницьке встановлення в багатонаціональній державі моноетнічної мовного режиму. Розглядаємо цей крок як спробу влади здійснити повну українізацію освітнього простору країни, що прямо суперечить як її Конституції, так і взятим Києвом на себе міжнародним зобов’язанням у гуманітарній сфері», — заявили у МЗС РФ.
Власне, повна українізація — то було б зовсім непогано для нашої держави. (Безвідносно до того, що думають про це за кордоном — хоч за східним, хоч за західним).
Але до цього, на жаль, ще далеко. Адже навіть в Україні далеко не всі підтримують освітню реформу в частині мовних новацій.
А Москаль — проти
Зокрема, голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль на своєму офіційному сайті закликав ветувати закон про освіту.
На його думку, закон суперечить Європейській хартії регіональних мов, закону про національні меншини в Україні та міжнародним договорам, які Україна уклала із сусідніми країнами.
«Захищати українську мову треба і необхідно, але не обмежуючи при цьому мови національних меншин», — заявив Москаль. Він переконаний, що депутати, які голосували за реформу освіти, не є вихідцями з багатонаціональних регіонів і не розуміють їхньої специфіки.
Москалеві відповіла профільний міністр Лілія Гриневич.
«З 2016 року понад 36 відсотків випускників Закарпаття склали ЗНО з української мови з результатом від 1 до 3 балів, тобто у них не було шансів вступити до вищих навчальних закладів. А в Берегівському районі, де компактно проживає угорська громада, 75 відсотків випускників цього району отримали від 1 до 3 балів», — заявила Гриневич, аргументуючи необхідність поширення української мови.
Свій голос «за» додав і глава МЗС України Павло Клімкін. «Ми хочемо додати освіту українською, а не забрати освіту мовами національних меншин. І ми послідовно діятимемо в цьому напрямку», — заявив він на форумі YES.
«Я дуже детально обговорював реалізацію цього закону з Лілією Гриневич. Те, що ми пропонуємо, — це, звичайно, збереження освіти мовами нацменшин, це наші міжнародні зобов’язання, це потрібно нам. Але ми повинні забезпечити, щоб наші громадяни в повному обсязі володіли українською. І щоб вони мали майбутнє тут, в Україні: вчитися в університеті, обіймати посади», — зазначив міністр.
Хай там як, а з моменту, коли закон підписав Президент, його доля вирішена. І — «нам своє робить», не дивлячись на всі сусідські істерики та численні петиції.
