Цьогорічний ювілейний і, можливо, останній Міжнародний мультидисциплінарний фестиваль iще до відкриття почався зі скандалу.
Запланована організаторами зарубіжна програма (вистави, концерти, балети) на новій сцені Театру на Подолі змушена була у стислі терміни переїхати на інші локації форуму.
Через що деякі покази вистав українських постановників довелося просто відмінити.
А причиною цих пертурбацій стала незгасаюча активність «Громади Андріївського узвозу», яка прагне своїми протестами знесення приміщення новоспорудженого театру.
Потоп і ковчег
Зміни у програмі дуже засмутили засновника і президента фестивалю Влада Троїцького, тому він заявив, що це, очевидно, останній Гогольfest.
Проте схожа заява від режисера лунала не вперше, тому хочеться вірити, що історія широкомасштабного мистецького форуму наступного року продовжиться.
Тим більше що цього літа Гогольfest отримав міжнародний сертифікат знаку європейської якості EFFE 2017—2018 рр. — Europe for Festival, For Europe.
Така почесна відзнака підтверджує міжнародне визнання фестивалю як однієї з найкращих подій у Європі і дає можливість встановлювати тіснішi зв’язки з іншими країнами й фестивалями, створювати міжнародні колабораційні проекти, шукати партнерів за кордоном.
Темою цьогорічного форуму став «Ковчег», і кожен iз його учасників намагався розшифрувати його значення сьогодні, надати йому нових смислів і тлумачень.
У будь-якому мистецькому прояві (чи у виставах, балетах, операх, перформансах, чи на виставці інсталяцій, фотографій, скульптур) відчувався пошук порятунку — острова-спасіння в океані інформаційного сміття і безупинності подій.
Або ж виникали алюзії зі спільною мандрівкою, в якій кожен намагається віднайти себе, самоідентифікуватися, а також знайти універсальну мову порозуміння з іншими.
Деякі роботи мали менш глибокий смисл і створені були в наративі «кожній тварі по парі».
Влад Троїцький не раз наголошував, що для нього сучасним «потопом» є величезна кількість трешової фейкової інформації, через яку люди розгублено очікують нового дня.
А порятунком — оливковою гілкою — він називає любов і творчість, яка допомагає віднайти внутрішню свободу і отримати нове життя.
«За допомогою мистецтва ми пропонуємо шукати шляхи вирішення особистих і спільних проблем, — переконаний Влад Троїцький. — Можна ковчег бачити і в перегляді телевізора, гортанні сторінок «Фейсбука». Але це все — симуляція. Гогольfest пропонує вийти із симулятивного простору в реальний».
Палуби-локації
«Ковчег» цьогорічного фестивалю мав дві палуби-локації: Національний центр Олександра Довженка і Національний комплекс «Експоцентр України» (ВДНГ).
На першій був побудований Театральний цент «Сцена6» (iз хорошим технічним оснащенням та інфраструктурою на 300-350 місць), на якому були показані вистави гостей з Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Литви, Італії та Швейцарії.
Цей майданчик відкрився виставою «ДПЮ» Харківського недержавного професійного театру «Прекрасные цветы» і громадської організації «Лінія Згоди» (Україна).
Постановка створена у межах проекту «Розповідаючи історії ветеранів» за участі чотирьох акторів і двох ветеранів АТО.
Її драматургічною основою стали реальні історії з життя бійців АТО, а також самих акторів.
Спільно з глядачем учасники вистави намагалися поговорити на досить важкі теми (осмислення нинішньої війни, проблеми шкільного виховання і військової підготовки), розібратися, хто ворог, а хто друг, визначити риси сучасного українського патріота.
Також на «Сцені6» проходили покази проекту «Резиденція» (європейські режисери ставили з українськими акторами й художниками замальовки до майбутніх постановок), започаткованого на минулому фестивалі за підтримки Європейської театральної конвенції (ЕТС).
На інших поверхах Центру Довженка були зали з художніми і фотовиставками, а також Кінолекторій, на якому відбувалися перегляди стрічок і розмови з провідними творцями кіномистецтва.
Своєрідним барвистим вітрилом ковчега Гогольfestу став ArkSquat. Він розмістився поруч iз Центром Довженка у покинутому чотириповерховому приміщенні.
За місяць до початку фестивалю до нього впустили багато українських і зарубіжних митців (художників, акторів, музикантів та інших) для створення зовнішнього муралу.
Окрім того, всередині вони намагалися оживити кожен куточок настінним живописом, різноманітними інсталяціями, перформансами, концертами, читками творів.
На другому поверсі був невеличкий кінотеатр, у якому показували фільми, виступали музичні гурти, відбувалися дискусії та обговорення.
У дворі ArkSquat побудували вуличну сцену, на якій запальним перформансом «ЦеШо?» Влада Троїцького за участі молодих акторів з «Театру-Пральні» відбулося передвідкриття форуму.
Офіційне ж відкриття Гогольfestу проходило на території Виставкового центру.
На сцені Концерт-холу була презентована прем’єра українсько-американського проекту A Celebration Service (Святкова служба).
Перформанс створений американською композиторкою, співачкою, хореографом, театральним та кінорежисером — Мередіт Монк.
На постановку української версії A Celebration Service на 10 днів приїжджали режисер і вокаліст Том Богдан та хореограф Елісон Істер.
Ініціатором та учасником проекту став вокальний ансамбль сучасної музики Alter Ratio (керівник — Ольга Приходько).
Також до створення постановки були запрошені танцівники колективу Totem Dance (керівник — Крістіна Шишкарьова), двоє музикантів (органістів) з ансамблю Sed Contra (керівник — Андрій Мерхель), джазова співачка Назгуль Шукаєву, актори Дмитро Ярошенко та Олександра Олійник, сценограф Дмитро Костюмінський.
Разом вони створили музично-пластичну літургію-концерт, спробували через спів, танець, гру кольорів, світла й тіней поєднати вищий (духовний) і земний (фізичний) світи, традиції і вірування різних культур.
Опера-балет Влада Троїцького і не тільки
Яскравою подією Гогольfestу став виступ на вуличній (чотирирівневій) сцені ВДНГ гурту «Дахабраха» з шоу Dreams OFF (режисер — Влад Троїцький), з яким він об’їхав майже увесь світ.
Публіка поринала то в меланхолійно-медитативну, то в драйвово-запальну атмосферу мрій під композиції улюбленого етно-гурту.
Неймовірна яскрава гра світла та відеоарту на прозорій завісі і заднику створювали ефект візуального польоту фантазії, спогадів, думок.
На цій сцені презентував свою нову програму uTopia музичний колектив Dakh Daughters.
Окрім того, за підтримки Французького культурного центру в Україні фрік-кабаре показало театрально-цирковий перформанс-кабаре Terabak de Kyiv, яке поставив французький режисер Стефан Рікодель (Stephane Ricordel).
Музика Dakh Daughters стала оригінальним саундом до номерів циркових артистів із паризького театру Le Monfort, а актриса Марічка Штирбулова у ролі ведучої-конферансьє з українським колоритом і гумором заповнювала паузи між номерами (ставши невід’ємною частиною перформансу).
Перформанс Terabak de Kyiv минулого Різдва в Парижі з успіхом був показаний 21 раз поспіль, а наступного літа на Єлисейських полях заплановано 25 його показів.
У певному сенсі кульмінацією Гогольfestу-2017 стала опера-балет Влада Троїцького Аrk (із латинської — «ковчег»).
Це спільний українсько-швейцарський проект, хореографію до якого створював Оскар Шакон (Швейцарія), а музику — команда Nova opera (Україна).
Це третя частина біблійної оперної трилогії (після опери-реквієму Iyov та опери-цирку Babylon), створеної композиторами Романом Григорівим та Іллею Разумейком спільно з режисером Владом Троїцьким та музикантами формації Nova opera.
Це епічна вокально-пластична постановка про кризу (читай — роздоріжжя, зміну, переоцінку), яка неодмінно з’являється у житті кожної людини.
А також про нашу обмеженість і залежність від речей, обставин, подій, людей, яка символічно зображена у вигляді картонних коробок.
Вони стають і мушлями-будинками для порятунку героїнь, і оборонною стіною, і бар’єром-перепоною, і вавилонською вежею, і використаним непотребом-сміттям.
Окрім цікавого сюжету, оригінальної хореографії у стилі модерн і контемп, особливої уваги заслуговує музичне рішення.
Воно поєднало в собі варіації-алюзії на класичні музичні композиції, а також безліч експериментів зі звуками, шумами, вокальними техніками.
За 10 років існування Гогольfest перетворився на унікальну територію творчості, запустив сотні нових арт-проектів, провів тисячі культурних подій, залучив десятки тисяч майстрів у всіх мистецьких напрямах.
Фестиваль став місцем зустрічі і спілкування для мільйонів людей різного віку. Тож варто сподіватися, що наступного року він знову причалить до берегів Києва і дивуватиме новими іменами й мистецькими полотнами.
