"Модна тема - гра в демократію"

Як знайти друзів і соратників далеко за межами своєї батьківщини, знає будь-який дисидент, особливо якщо він тікає з країни за вчинення злочинів «національного характеру».

 

 

Більшість iз тих, хто сьогодні живе в Європі, займаються активною діяльністю щодо захисту прав людини і конституційної законності, хоч кілька років тому і подумати про це не могли, адже два цi пункти вони порушували на своїй батьківщині.

 

 

Ховаючись від правосуддя, їм iще й вдається заробляти собі на хліб, вони — як зграя вовків на чолі з ватажком, який, по суті, є «головним».

 

 

Але, як кажуть, подивившись на оточення і соратників, можна визначити характер, і не тільки, «найголовнішого».

 

 

Наприклад, Мухтар Аблязов, казахстанський банкір-утiкач, якому в трьох країнах пред’явлено звинувачення в розкраданнi 7,5 млрд. доларів із БТА банку, і в чотирьох — у відмиванні грошей. Соратники у нього підібралися дуже колоритні.

 

Журналіст Ігор Вінярський критикував у грубій формі владу Казахстану.

 

Людина освічена, захисник прав людини, демо­крат, працює в опозиційній газеті, дозволяв собі займатися непристойними речами — у вільний від роботи час знімався у фільмах «для дорослих» зі своєю дружиною.

 

Мабуть, фінансування з боку Аблязова за критику влади не вистачало — вирішив підзаробити зйомками у фільмах 18+.

 

Ще одне «вовченя» з великої зграї — Муратбек Кетебай, так би мовити, «золота молодь» у юності (він народився в сім’ї міністра побутової промисловості КазРСР), за часів здобуття Казахстаном незалежності виявився поза політичними справами.

 

І єдине, де він зміг себе проявити, — це опозиція, добре оплачувана. Причому Муратбек виявився природженим піроманом — він одного разу підпалив офіс, що належав газеті «Республіка».

 

В чому, втім, звинуватив казахстанську владу.

 

Найбільше Муратбек Кетебай досяг успіху в провокаціях iз людськими жертвами — під час трагічних подій у казахстанському місті Жанаозені, де загинуло понад 100 мирних жителів, саме він виступав головним агітатором і провокатором.

 

Одного разу він був затриманий в Іспанії за запитом «Інтерполу», але відпустили дуже швидко, навіть без традиційної застави — екстраординарне рішення суду для Мадрида.

 

Серед прихильників Мухтара Аблязова є, зрозуміло, і родичі.

 

Віктор Храпунов — колишній мер Алмати, найближчий родич Аблязова (їхні діти одружилися). В. Храпунов і його сім’я живуть у Швейцарії.

 

Тим часом Україна робить запит на екстрадицію Ільяса Храпунова, сина Віктора, за організацію хакерського злому бази даних юридичної фірми, що представляє інтереси БТА банку, який раніше належав Мухтару Аблязову і з яким пов’язані його правові проблеми.

 

Сам В. Храпунов — під слідством у американської Феміди, яка розслідує справу про відмивання грошей, вкрадених М. Аблязовим з Казахстану, через підставні компанії, відкриті В. Храпуновим у США і якi активно скуповували там нерухомість.

 

І. Храпунов із дружиною — дочкою М. Аблязова, Мадіною, «отримали незвичайні дипломатичні посади в якості представників Центрально-Африканської Республіки в Женеві». Такий же паспорт і у дружини М. Аблязова.

 

А ось інший родич — Сирим Шалабаєв — брат дружини М. Абля­зова, під час розгляду в Лондоні втік до Литви.

 

Влада Литви його затримала за запитом «Інтерполу» (його звинувачують у тому, що він разом з М. Аблязовим та іншими особами привласнив майно на суму в кілька мільярдів доларів у Казахстані, Україні і Росії), а потім відпустили і навіть надали йому притулок від переслідування.

 

Претензій до С. Шалабаєва ніяких у них не виявилося. І це при тому, що чотири країни (Казахстан, Росія, Україна і Великобританія) шукають його для суду. В останній, до речі, він засуджений Високим судом Лондона до 18 місяців позбавлення волі за неповагу до суду.

 

Польща — країна, яку люблять соратники банкіра-втiкача, а все тому, що у Варшаві базується фонд, що спеціалізується на захисті його від «несправедливих звинувачень» через розгойдування човна політичної стабільності в усіх пострадянських країнах.

 

Керує цим фондом українка — Людмила Козловська, людина з дивним демонструванням своєї позиції.

 

У 2004 році вона була активною учасницею Помаранчевої революції і лідером кампанії на підтримку виведення Чорноморського флоту РФ iз Севастополя.

 

Її неадекватна поведінка по відношенню до кандидата на посаду президента Польщі Баллі Мажец змушує задуматися про її психічний стан.

 

Сьогодні в числі прихильників М. Аблязова з раніше численного натовпу залишилися одиниці. Банкір-утiкач не особливо замислюється про долю тих, хто захищав його і хто постраждав за нього.

 

Коли відомий у Казахстані громадський діяч В. Козлов був засуджений за те, що на замовлення і за гроші М. Аблязова організовував мітинги, які переросли в зіткнення з поліцією в казахстанському Жанаозені, замовник просто відвернувся від нього.

 

Ніякої допомоги ні засу­джений В. Козлов, ні його родина не отримали. Так само, як і інші колишні друзі, які стали сьогодні більше не потрібні.

 

Як, наприклад, Айдос Садиков, визнаний «божевільним» лікарями, але оплачуваний М. Аблязовим як «захисник демократії».

 

Короля робить почет. Почет у Мухтара Аблязова вельми специфічний. Серед нього немає людей, які коли-небудь прославилися чесністю і непідкупністю, зате багато заробляють на модній темі гри в демократію.

 

Шкода тільки, що європейські політики з радістю заковтують будь-яку наживку з правильним контентом, не замислюючись про те, ким є насправді  любителі «боротьби з режимом».