Бути чи не бути візам із Росією? З огляду на те, що в країні четвертий рік iде війна з РФ, таке питання виглядає риторичним. І — водночас — дещо перезрілим.
Хоча це й не єдина нерозв’язана проблема подібного ґатунку.
Так само на четвертому році війни Україна підтримує дипломатичні стосунки з Росією, так само називає події на сході «антитерористичною операцією», тобто своєю внутрішньою проблемою, а не повномасштабним двостороннім конфліктом.
Однак повернемося до віз. Тема контролю за пересуванням громадян РФ через спільний з Україною кордон віднедавна знову актуалізована.
2 вересня в газеті «Урядовий кур’єр» був надрукований (а відтак і набув чинності) указ Президента Петра Порошенка про запровадження з 2018 року біометричного контролю для в’їзду в державу іноземців, зокрема й російських громадян.
Про що говорить президентський указ
Указ Порошенка вводить у дію рішення РНБО від 10 липня 2017 року «Про посилення контролю за в’їздом в Україну, виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, додержанням ними правил перебування на території України». Які події супроводжуватимуть впровадження цього указу?
Передусім, від уряду очікується, що той візьметься за вдосконалення законодавства про порядок перебування в державі іноземців.
Крім цього, на Кабмін покладається обов’язок опрацювати впровадження процедури в’їзду та виїзду іноземців за закордонними паспортами, які містять безконтактний електронний носій.
Уряду також доручено оновити список держав міграційного ризику, зокрема включити в нього Російську Федерацію.
У свою чергу, СБУ має окреме завдання: забезпечити заходи з посилення контролю в’їзду та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства, вдосконалити законодавство щодо реєстрації місця проживання чи перебування в Україні іноземців, а також осіб без громадянства, які походять із держав міграційного ризику або в’їхали в Україну з території таких держав.
Нарешті, до 1 січня 2018 року має бути забезпечено функціонування національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства.
У зв’язку з цим заплановане необхідне ресурсне забезпечення фіксації біометричних даних іноземців при здійсненні прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та в контрольних пунктах в’їзду-виїзду.
Отже, поки, як бачимо, йдеться про те, що з 1 січня 2018 року жителі Росії та деяких інших держав зможуть потрапити в Україну лише після зняття біометричних даних на кордоні. Та цим справа не обмежиться.
Як зазначив спікер ВР Андрій Парубій, питання біометрики «не знімає актуальність впровадження повноцінних віз для громадян Російської Федерації. Я і далі буду тримати це питання на контролі, і далі буду шукати прихильників такого рішення», — заявляв Парубій на брифінгу у Верховній Раді.
З історії питання
Як саме діятиме нова пропускна система, повною мірою ще незрозуміло, проте відомо, що росіянам доведеться не тільки здавати відбитки пальців на кордоні, а й заздалегідь повідомляти українську владу про намір відвідати нашу територію.
Думка контролювати потік росіян вперше була озвучена в березні 2014-го: після анексії Криму політикум почав обговорювати дзеркальні заходи, серед яких, зокрема, був і візовий режим з РФ (або ж певні варіації на цю тему).
Але ідея застрягла на стадії планування: контраргументи щодо віз для росіян полягали у високій вартості проекту та у негативнім впливі на фінансовий стан численних українських заробітчан, які перебували (та перебувають) на території Росії.
Деякі зрушення в цьому напрямі почалися вже у 2015 році. У січні депутати Верховної Ради проголосили Росію «державою-агресором», а з 1 березня росіянам був заборонений в’їзд в Україну за внутрішніми документами.
Завітати на наші терени їм дозволялося лише з закордонним паспортом. Тоді ж було припинено й авіасполучення з Росією.
Через два роки, у 2017-му, прозвучала пропозиція повністю скасувати всі можливі рейси до РФ. Але, як відзначив керівник міністерства інфраструктури Володимир Омелян, уряд не планує припинення залізничного та автобусного сполучення з Росією. Хоча сам міністр і вважає це цілком доцільним.
Що ж стосується віз, то одностайності немає і тут. Очільник МЗС Павло Клімкін зазначив, що «ефекту, якого ми прагнемо», від введення візового режиму з РФ Україна не отримає.
Навіть навпаки: цей крок принесе нашій державі «значні проблеми», і «Росія ними скористається».
А відтак, на думку Клімкіна, найкращим рішенням було і лишається зняття біометричних даних з іноземців. Плюс, звичайно, покладений на них обов’язок пояснювати мету візиту.
Але річ у тім, що для реалізації такої схеми готове далеко не все. Наприклад, згідно із задумом ініціаторів, іноземці мають ставити владу до відома про свій приїзд за допомогою спеціального iнтернет-ресурсу, але його навіть не почали розробляти.
Як не призначили й відповідальних за збір та опрацювання подібних даних. Тому незрозуміло, які саме відомства та у який спосіб визначатимуть, становить небезпеку певна особа чи не становить.
Утім, до 1 січня 2018 року ще є досить часу. Хоча, як показує досвід оформлення електронних декларацій, навіть достатні часові терміни для розробки того чи іншого програмного забезпечення в українських реаліях виявляються закороткими.
«За» і «проти»
Недавній «прорив» українського кордону Міхеїлом Саакашвілі заклав бомбу уповільненої дії: оглядачі почали говорити про те, що досвід Міхо може повторити хтось на кшталт Віктора Януковича, котрого «група прихильників» із такою самою легкістю «проведе» через пропускний пункт.
Це, звісно, в теорії, бо на практиці колишні українські високопосадовці, які отаборилися в Росії, не прагнуть потрапити на історичну Батьківщину.
Але провокації можуть бути найрізноманітнішого штибу. Благо, їхнім потенційним учасникам вже показали, як це робиться. Тому проблема охорони та безпеки кордону є актуальною як ніколи.
Другий момент пов’язаний iз нещодавно отриманим Україною безвізовим режимом із країнами Європейського Союзу. Посол ЄС в Україні Х’юг Мінгареллі вже окреслив підстави, на яких омріяний українцями «безвіз» може бути припинено.
Підстави полягають, зокрема, у значному зростанні кількості незаконних мігрантів, а також відчутному збільшенні шукачів притулку. Однак не тільки.
Мінгареллі зазначив, що «безвіз» може бути «відкликано» і в тому випадку, якщо «почнеться рух назад по відношенню до тих реформ, які передбачалися для його надання. Наприклад, якщо так станеться з антикорупційними реформами».
Це — досить серйозне попередження, і якщо один Саакашвілі ще не створює натовпу мігрантів на кордоні, то відсутність просувань у боротьбі з корупцією може вартувати українській владі серйозних репутаційних втрат, а Україні в цілому — скасування безвізового режиму.
Розчарування від останнього, ймовірно, буде таким потужним, що поставить хрест на амбіціях деяких політиків вдруге потрапити у президентське крісло або вже вкотре — у крісло парламентське.
Тому задля перемикання уваги тема візового режиму з Росією нагодилася б якраз вчасно. На щастя, антиросійські настрої в нашому соціумі досить усталені, а це означає, що набрати на них електоральні бали не є проблемою.
Чим, власне, і займається, зокрема, «Народний фронт». 12 квітня 2017 року лідер фракції Максим Бурбак порушив питання про введення візового режиму з Росією на засіданні Верховної Ради.
«Це убезпечить Європу від навали російських шпигунів», — прокоментував він. І — «переключився» на отриманий Україною безвіз.
«Я звертаюся до уряду з тим, щоб передбачили збільшення фінансування Державної міграційної служби на понад 200 мільйонів гривень для того, щоб було встановлено додаткові пункти видачі біометричних паспортів. Треба обладнати ще 470 таких автономних станцій, щоб ми змогли імплементувати рішення Європарламенту», — сказав Бурбак.
При цьому депутат ані словом не прохопився про те, скільки коштів знадобиться для фінансового забезпечення візового режиму з РФ.
Адже такий крок потребуватиме збільшення дипмісій України в Росії. Плюс — купівлю відповідної техніки.
Власне, потребу в чималих грошах називають головним каменем спотикання на шляху до візового режиму.
Головним, та не єдиним. Важливо також заручитися підтримкою парламентської більшості — якщо відповідне питання буде винесене на розгляд ВР.
Адже зрозуміло, що фракції та групи реваншистського штибу за візи для РФ голосувати не стануть.
Втім, серед однієї з найбільших структур Верховної Ради — Блоку Петра Порошенка — також не бракує тих, хто доволі скептично налаштований щодо візового режиму з РФ.
Хоча цю проблему, як стверджують, можна обійти. Замість голосування у парламенті достатньо рішення МЗС, узгодженого з Президентом.
Але і тут є складність: з 1997 року між Україною та Росією діє угода щодо взаємних безвізових поїздок, яка поки що не денонсована.
Та навіть якщо ця колізія буде розв’язана, Кабмін окремою постановою має сповістити уряд Росії про зміни, що відбулися. Відтак мине півроку, і лише тоді угода втратить чинність.
Тим часом у Росії
На теренах РФ ініціативу України хоча й називають «недружньою», проте до дзеркальних заходів не вдаються.
Навіть навпаки: українці не тільки можуть перетинати кордон із Росією із внутрішніми паспортами, а й мають віднедавна преференцію — право на пролонговане перебування в РФ. Прикметно, що цю норму впровадив особисто президент РФ Путін.
А от представник комісії з інформаційної політики при Раді Федерації РФ Олексій Пушков підкреслив: головною жертвою візового режиму стануть «кілька мільйонів українців, які заробляють гроші в Росії», тоді як для Москви «збитки — нульові».
Дійсно, за статистикою, минулоріч у Росію в’їхало близько 4 мільйонів українців, а з Росії до нас — приблизно третина від цієї кількості.
Попри твердження про те, що від віз програє передусім Київ, у Кремлі не хочуть втрачати приїжджих з України.
Їх готові приймати не тільки як гостей і заробітчан, а й як повноправних громадян Російської Федерації. Російська Держдума вже спростила порядок оформлення російського громадянства для українців.
Для отримання паспорта з двоглавим орлом достатньо лише звернутися в МВС Росії з заявою про відмову від громадянства України.
Такою можливістю скористалося небагато людей — лише 41 тисяча осіб з початку 2017 року виявила бажання змінити українське громадянство на російське.
У масштабах країни це, звичайно, мізер. Але прикро те, що можливе впровадження візового режиму з Росією підтримує лише 33% українців.
Це засвідчило опитування, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центром Разумкова.
При цьому 51% респондентів виступає проти візового режиму з РФ, а ще 16% свого ставлення не визначили.
«Негативне ставлення до впровадження візового режиму з Росією, очевидно, пов’язане з тим, що 51% жителів України мають родичів, друзів чи близьких знайомих, що проживають у Росії», — говориться у прес-релізі соціологів.
Однак річ у тім, що ще рік тому кількість прихильників візового режиму дорівнювала 40%, а отже, справа не лише в родичах, а й, можливо, у недостатній інформаційній кампанії з цього приводу.
А відтак зрозуміло, що кампанію слід провадити, роз’яснюючи громадянам одну просту істину, озвучену нардепом Олегом Березюком: чим далі ми від агресора, тим краще. І якщо рів iз крокодилами викопати на спільному кордоні нереально, діяти доводиться більш традиційними методами. Візовий режим — один iз них.
