Навпаки
Застрайкували дружно лікарі:
«Як лікувать? — нема до ручок стержнів.
До того ще збідніли хабарі…
Ось вам, панове, ваша незалежність!»
Двадцятий рік пенсіонер Панас
До праці заклика синочків-лежнів:
«Немає батька Сталіна на вас!
Це все вона — це ваша незалежність!»
На вулиці, розритій п’ятий рік,
Стоять таблички: «Будьте обережні!»
І кожен раз на чийсь сердитий крик
Хтось відповість: «Це ж ваша незалежність!».
Розкрали все. І навіть сторожів.
Лишивсь пісок і два гаки пожежні.
Завбазою догнали на межі —
Тепер сидить і лає незалежність.
Корів на пальцях можна рахувать,
Хоча навколо є поля безмежні,
Та в бур’янах, бо нікому орать
Уже давно, а винна — незалежність.
Полаялись, побилися дружки,
Бо погляди у хлопців протилежні.
Обоє у лікарні, а жінки:
«Ось довела до чого незалежність!»
Тече труба, чи заблудився пес
На вулиці Лівобережній,
Чи на стовпа наїхав «Мерседес» —
І знову винна, бачте, незалежність.
О ні, панове, все тут навпаки –
Не нам вона, а ми їй завинили.
Один одному гострим язики
І, наче п’явки, смокчем з неї сили.