У рамках Форуму видавців у залах Палацу Потоцьких Львівської галереї мистецтв 16 вересня відбудеться культурно-мистецький проект «Під зорею Пінзеля».
Організатори проекту Тарас Демкура та Івона Лобан кажуть, що головною метою дійства є популяризація мистецької спадщини знаного українського скульптора середини XVIII століття — геніального і водночас загадкового.
Вже сьогодні до «Зорі Пінзеля» зголосилися долучитися десятки митців і представити свої твори, виконані за мотивами творчості великого скульптора.
Ми поспілкувалися з кураторами дійства, щоб привідкрити таємницю цілком нового і незвичного проекту.
Мрії про щорічний міжнародний фестиваль
— Чому саме Іоанн Георг Пінзель?
Т. Демкура: — Важливе завдання, яке ми ставимо перед собою, — це активізувати мистецьке середовище Львова, Тернополя, Івано-Франківська, заохотити молодих та вже добре відомих художників, скульпторів, керамістів, літературних, театральних та музичних діячів до створення мистецьких творів, перфоменсів, інтерпретацій, присвячених творчості І. Г. Пінзеля. Уже погодилися презентувати свою творчість художники М. Демцю, Р. Грабар, О. Скоп, Т. Бенях, С. Міхновський, О. Жеребецька, П. Сметана, В. Цісарик, О. Онуфрів та багато інших знаних митців.
Не хочеться розповідати докладно про все, що відбуватиметься на проекті, але ми плануємо, зокрема, презентувати друге видання альбому «Таїна Пінзеля», продемонструвати гостям документальний фільм «Таїна Пінзеля — від Бучача до Лувру». Його тривалість — всього 10 хвилин, але, гадаю, фільм розповість історію великого митця і не залишить байдужим глядачів.
Показ авторської колекції одягу прет-а-порте арт-студії Івони Лобан «Пінзель. Львів. Бароко» та експозиція мистецьких творів львівських та тернопільських художників, керамістів, скульпторів стануть своєрідним продовженням і авторською популяризацією творчості Пінзеля.
Ми дуже сподіваємося, що в майбутньому вдасться організувати щорічний міжнародний фестиваль Іоана Георгія Пінзеля, метою якого буде не лише поширення інформації про творчість геніального галичанина в Україні та світі, а й створення унікальної мистецької платформи для творчої співпраці. Ми хочемо зробити цей фестиваль традиційним, щоб на нього з’їжджалися митці з різних країн, обмінювались досвідом, спілкувались з глядачами і поціновувачами мистецтва, щоб вони могли, зрештою, надихатись творами Пінзеля, атмосферою Львова, Бучача, всієї Галичини, де творив великий майстер.
Коли скульптури Пінзеля потрапили в Лувр, про незнаний до того в Європі феномен Іоанна Георга Пінзеля заговорила ціла культурна Європа. Місцева преса писала, що «Фактично Іоанн-Георг Пінзель є особливим мистцем, чиї сліди були стерті часом. Україна — країна, яка його прийняла, нещодавно прийшла до усвідомлення своєї спадщини та взялася до реставрації й консервації скульптур митця.
Для нас є честю приймати цього «врятованого» від невідомості митця, чий особливий стиль нагадує німецьких скульпторів «Золотого віку» з непідробним особистим почерком. Із його дерев’яних скульптур народжуються персонажі з витонченими жестами, вираженою експресивністю...». «...Переважну більшість скульптур зроблено з дерева, деякі з них мають поліхромне оздоблення та позолоту. Блискучий стиль Пінзеля відрізняє його від сучасників своєю індивідуальністю, красномовністю, здатністю зобразити драматичний рух та специфічним використанням оздоблень...».
Після таких рецензій ми не можемо дозволити собі знову забути про Пінзеля, тому продовжуємо «рятувати» його від невідомості та популяризувати серед співвітчизників.
Для нас було великою честю долучитися до творчості майстра Пінзеля, саме тому ми видали друге (доповнене) видання «Таїна Пінзеля», щоб продовжувати культурну дипломатію українського скульптора та відкривати творчість геніального майстра для всього світу!
Його називають загадковим, невідомим, «українським Мікеланджело»
— У чому полягає загадковість Пінзеля?
Т. Д.: — Його називають загадковим, невідомим, «українським Мікеланджело». І справді — відомостей про Пінзеля майже немає. Він з’явився у Галичині невідомо звідки і зник невідомо куди, ніби розчинився у вічності, залишивши на згадку про себе дивовижні скульптури як пам’ятник самому собі. І досі залишається таємницею, ким був Пінзель за походженням, де вчився, коли помер і де похований, яку мистецьку школу предсталяв, чому матеріалом для роботи в основному використовував дерево.
Реальність його існування в Галичині підтверджує книжка витрат Святоюрського собору (знайдена 1906 року), де сказано, що в 1759—1761 роках сніцареві І.-Г. Пінзелю, автору кінної фігури святого Георгія Змієборця та постаті покровителів Шептицьких, фундаторів храму, святих Лева та Анастасії виплачено майже 37 тисяч злотих. Із документів костьолу в місті Монастирська дізнаємося, що скульптор одержав за два вівтарі 810 злотих.
Заплатили йому 990 злотих за два вівтарі, виконані разом із І. Гертнером у Львівському костьолі отців-тринітарів, зруйнованому під час революції 1848 року (тепер на цьому місці стоїть Преображенська церква), причому остаточний розрахунок проводився із вдовою майстра: очевидно, самого автора 1761 року не було серед живих.
Пінзель працював у трьох областях України: Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській. А з’явився скульптор у Бучачі в середині 1740 року, будучи вже «готовим» майстром. Місто в той час належало до маєтностей графа Миколи Потоцького, нащадка герба «Пілава». При його дворі були засновані майстерні, де жили й працювали скульптори й художники. М. Потоцький, покатоличений нащадок козацького роду (1712—1783 роки), канівський староста, був найбільшим меценатом на західних землях України. Під його покровительством працював і скульптор І. Пінзель.
Ймовірно, що до появи в Україні Пінзель багато мандрував, вчився у кращих майстрів Риму, Венеції, Відня і Праги. Відчувається, що він був безпосередньо знайомий із творами епохи Відродження. Але жив і творив він у маленькому містечку на Поділлі, в Бучачі. Бучач став його художньою майстернею, містом, де він провів багато років і створив свої найкращі шедеври.
За словами Бориса Возницького — дослідника й активного «шукача» творів Пінзеля, — твори цього майстра стали унікальним явищем пізнього бароко не лише в Україні, а й у Європі. Він створив неповторний за своєю експресивністю стиль, якому судилося дати початок цілій школі послідовників. Сьогодні Пінзель вважається чи не найзагадковішою особистістю українського мистецтва. Про нього повинні знати в різних країнах світу. Адже про Мікеланджело ми знаємо всі, а про Пінзеля — ні. Хоча талант цього скульптора не є меншим».
Івона Лобан: — Творчість Пінзеля прирівнюють до творінь великого італійця Флоренцо Берніні, в ній вбачають причетність до рельєфної пластики австрійських майстрів, спорідненість зі скульптурою чеської школи, називають геніальним, тому що такого рівня майстерності після нього не досяг у світі ніхто. Недарма оголошення про виставку робіт майстра на офіційному сайті всесвітнього музею Лувр починалося словами: «Лувр віддає честь унікальному і невідомому українському скульптору Іоанну Георгу Пінзелю».
Для експозиції творів Пінзеля тут підібрали місце з виходом на знамениту піраміду — приміщення де-ла-Шапель, зал колишньої каплиці. Спеціально для скульптур українського майстра у Луврі розсунули стіну і відкрили вікно, яке зазвичай завішане. «Не хотілось у цьому залі бачити штучне світло — коментував куратор виставки — святі Пінзеля повинні бачити небо». Загалом протягом трьох місяців виставку в Луврі відвідали більше мільйона шанувальників. Дуже хочеться, щоб такий фурор довкола робіт Пінзеля, популяризація його творчості продовжувались.
Як народжувалася колекція одягу
— Звідки виникла ідея вашого проекту?
І. Л.: — Колись бачила фільм «Сходи Якова» — це документальна стрічка про зустріч Любомира Гузара, Юрія Шухевича і Бориса Білинського. Ці люди мали дуже складне життя, але воно їх не зламало, їхні очі світились добротою і вірою. Хтось із них сказав: «Я ніколи не питав, що Україна зробила для мене. Я завжди питав, що я зробив для України».
Якщо подорожувати Європою — наприклад, Іспанією, — захоплює, як вони шанують своїх митців. Кожен іспанець знає Гауді і Далі та намагається передати свою любов до них і нам. Ми теж маємо ким пишатися, шанувати і любити. Наша країна дуже багата на видатних людей, тільки ми не завжди знаємо про них.
Колись Борис Возницький відкрив для нас Пінзеля і вклав усю душу, серце і всю свою енергію для відновлення спадщини — культурної спадщини України. Це титанічна робота і неоціненні знання, факти, знахідки, історія, зрештою. Завдяки Борису Возницькому ми дізналися стільки всього важливого і цінного, його робіт вистачить для дослідження ще не одним поколінням.
Наступним кроком, який мене надихнув на створення проекту «Під зорею Пінзеля», була книга талановитої письменниці Галини Вдовиченко «Пів’яблука». Я б, напевно, створила десь таку рубрику: «Книжки, які нас надихають».
Я неймовірно пишалась українською делегацією, яка сприяла виставці Пінзеля в Луврі. Але і зараз у Львові є багато людей, які не знають про Іоанна Георгія Пінзеля, про його містичну і цікаву біографію. Не знають про його видатні роботи по цілій Західній Україні, про унікальність його скульпур. І я почала думати, що я можу зробити, щоб творчість цього скульптора, його історія вийшла за межі мистецьких кіл.
Так народилась ідея створити колекцію одягу. Щоб цей одяг був прет-а-порте, і через нього зацікавити людей. А ще мені прийшла думка запросити видатних і молодих скульпторів і художників, аби вони через свою творчість показали, хто для них є Пінзель, на що він їх надихає і як вони його відчувають.
Великим приємним здивуванням було те, що кожен митець, якому я розповідала про свій задум, підтведжував, що це добра ідея, і погоджувався долучитись до проекту. Мене дуже тішить, що всі ми — однодумці щодо популяризації нашого видатного скульптора. Вважаю, що це велике щастя, що довкола стільки прекрасних, натхненних і творчих людей, які з радістю допомагають і вболівають, аби все вдалось найкращим чином! Нас підтримують, зокрема, Оксана Муха і гурт Rockoko. Я безмежно вдячна всім-всім, хто мені допомагає! Ви — неймовірні!!!
— Що плануєте на майбутнє?
І. Л.: — Найближчим часом — це презентація альбому «Тайна Пінзеля» по світу, а також презентація робіт художників і скульпторів. Нехай усі довкола бачать, що ми маємо ким гордитися, ми пишаємось своєю історією, а також творимо нові її сторінки. Мрію, щоб ця виставка була також презентована у Києві і щоб уся Україна почула і пізнала Пінзеля.
Через рік ми плануємо перетворити наш мистецький проект у щорічний фестиваль, який вже триватиме два-три дні у різних регіонах (Львів—Івано-Франківськ—Тернопіль). Будуть створені творчі платформи, на яких «Під зорею Пінзеля» збиратимуться мистецькі особистості. Це будуть різноманітні перфоманси, інсталяції, вистави, концерти, пленери, які, сподіваюсь, зацікавлять людей по всій Україні!
