Здається, якнайкраще охарактеризувати виступ національної збірної України у відборі на чемпіонат світу-2018 можна словами з однієї старої пісні про авіаторів: «То злет, то посадка».
У випадку з підопічними Андрія Шевченка, після яскравого ігрового підйому в Харкові, де на одному диханні «синьо-жовті» переграли Туреччину, через кілька днів вони здійснили жорстку посадку в Рейк’явіку, де з рахунком 0:2 програли один зі своїх ключових поєдинків відбору, опустившись із другого на четверте місце.
І нехай різниця у здобутих після восьми ігрових турів очках першим та четвертим колективом групи «І» становить лише два пункти, з грою, продемонстрованою вітчизняними збірниками в Ісландії, на чемпіонат світу точно не поїдеш.
Нехай і вдома, але в заключному матчі групового етапу «синьо-жовтим» (9 жовтня) доведеться зіграти доленосний для турнірної перспективи поєдинок проти рейтинг-фаворита «пульки» — збірної Хорватії.
Хоча, з огляду на проміжне становище в групі, де на статус переможця претендує одразу чотири колективи, говорити про явний фаворитський статус саме «картатих» аж ніяк не можна.
Зрештою, для боротьби за пряму чи, бодай, «опосередковану» (участь у «плей-оф») путівку на ЧС-2018 збірній України необхідно в останніх двох поєдинках групового раунду взяти максимальну кількість очок.
Нині ж доводиться вкотре визнавати, що провести на високому рівні два відповідальні матчі кваліфікації поспіль «синьо-жовті» не можуть.
Дехто вважає, що поразці від ісландців посприяла преса, яка, розхваливши підопічних Шевченка за ідеальну гру проти турків, розхолодила наших футболістів.
Однак, думається, причина останньої виїзної невдачі нашої збірної значно банальніша — узяти бодай якісь очки на полі міцних ісландців молодому колективу Шевченка завадив посередній рівень виконавської майстерності та накопичена втома після виснажливого матчу з турецькими футболістами.
Команді не «топ»-рівня, якою стала українська збірна, здобувати перемоги над, по суті, рівними собі опонентами можливо лише завдяки максимальній емоційній та фізичній віддачі.
Вочевидь, харківський матч проти турків серйозно спорожнив енергетичні резервуари вітчизняних футболістів. А поповнити їх за короткий час — справа нереальна.
Тож і не дивно, що останній з умовно четвертих таймів «синьо-жовті» просто провалили, дозволивши збірній Ісландії забити у свої ворота два м’ячі без відповіді.
«Долю матчу вирішили окремі епізоди», — пояснив Андрій Шевченко, маючи на увазі той факт, що перший та переможний, у підсумку, гол у матчі господарі забили у спірній ситуації, зігравши на межі дозволеного проти нашого голкіпера в штрафному майданчику.
Хай там як, а після матчу з Туреччиною, в якій футбольна феміда продемонструвала прихильне ставлення до українських збірників, нарікати на суддівство в Рейк’явіку нашій команді навряд чи потрібно.
Зроблені ж тренерським штабом Шевченка після важкого харківського матчу точкові заміни в «основі» (цікаво, що там знайшлося місце лише двом футболістам «Динамо») не дозволили нашій збірній аргументовано протистояти ісландцям.
Якщо на зорі української незалежності острів’ян вважали аутсайдером європейського футболу, то на Євро-2016 «вікінги» показали, що вони більше не є «хлопчиками для биття».
Думається, молодий наставник «синьо-жовтих» отримав у столиці Ісландії хороший тренерський урок.
А безпомічність його підопічних, з якою вони намагалися пробити захист чвертьфіналістів останнього ЧЄ, напередодні вирішальних матчів кваліфікації ЧС-2018 має стати для інтернаціонального штабу Шевченка джерелом довгих та стратегічних роздумів.
ТАБЛО
Чемпіонат світу-2018. Кваліфікація. Група І. Косово — Фінляндія — 0:1, Туреччина — Хорватія — 1:0 (Тосун, 75). Ісландія — Україна — 2:0 (Сігурдссон, 47, 66; У: П’ятов, Бутко, Хачеріді, Ракицький, Матвієнко, Степаненко (Ротань, 76), Малиновський (Зінченко, 71), Коноплянка, Коваленко, Ярмоленко, Бесєдін (Кравець, 71)
Турнірне становище: Хорватія, Ісландія — 16, Туреччина, Україна — 14, Фінляндія — 7, Косово — 1.
