Моя-не моя земля,

Шановна редакціє «України молодої», я перед­плачую вашу газету вже багато років (навіть колись був надрукований мій лист).

 

От і цього року передплатив «УМ» до кінця року.

 

Я завжди був незручною людиною, бо доводив начальству їхню неправоту.

 

Навіть два рази був у приймальні Президента, заступника міністра економіки Кальника*, два рази в судах вибачалися переді мною.

 

Керівництво завжди не любило мене, зате робітники поважали. Працював і на шахтах, і шофером.

 

Вибачте, що пишу безграмотно — маю освіту всього п’ять класів (лист подано в перекладі і редагуваннi «УМ». — Ред.).

 

Хочу сказати про наболіле. Завжди читаю у вашій газеті статті лідера Радикальної партії Олега Ляшка.

 

Якщо він за пенсіонерів переживає, то хай вирішить питання про заощадження в Ощадбанку, які люди відкладали по 50-60 років, а зараз вони вже старі та немічні, по 70-80 років, то нехай їм повернуть їхні гроші, бодай на ліки.

 

Нехай подасть у Верховну Раду подання, щоб повернули людям гроші.

 

І ще: зараз земля, садки гинуть, вони — нічиї. Олег Ляшко виступає проти продажу землі. Виходить, що земля і моя, і водночас не моя.

 

Якщо мені дали земельний пай, то я маю право ним розпоря­джатися.

 

Коли є сили і можливості його обробляти, то я це роблю, а якщо ні — тоді продам, хоча б за пару тисяч на ліки.

 

У нас, на Житомирщині, піщані ґрунти, вони потребують удобрення, але місцеві господарі нічого не роблять, то, може, продати їх західним — у них точно вийде.

 

Якщо прийдуть іноземні господарі, то й ферми запрацюють, і люди матимуть роботу, і гроші надійдуть у місцевий бюджет. Мені 76 років, пенсіонер.

 

Якщо Олег Ляшко приїде, то я повезу його в садок, який уже багато років як гине.

 

*Кальник Віктор Мартинович — заступник міністра економіки в Кабінеті Міністрів Леоніда Кучми (Ред.).