Надія на зміни: як сільські школи опановують нові стандарти початкової освіти

30.08.2017
Надія на зміни: як сільські школи опановують нові стандарти початкової освіти

Ось вона, школа мого рідного села.

Важко уявити навіть, що наші школярики більше не сидітимуть за партами, склавши слухняно руки, як робили це ще їхні бабусі-дідусі й батьки.

Першовересень для багатьох українських першачків цього навчального року розпочнеться по-особливому: вони не лише прийдуть навчатися у незвичні класні кімнати, а й знання здобуватимуть не так, як усі однолітки.

Українська школа починає впроваджувати нові стандарти в початкову освіту.

Перші 100 шкіл України (по чотири з кожної області) беруть участь у пілотному проекті «Новий стандарт початкової загальної освіти», що впроваджується за сприяння фонду «Крок за кроком». 

«У нашому селі набрали аж три перші класи»

На Волині навчати першачків по-новому вибороли право дві луцькі школи — №1 та №4, нововолинська №6 та одна сільська — Раків-Ліська школа І-ІІІ ступенів Камінь-Каширського району.
 
Всі вони набрали по два експериментальні класи.
 
Вивчивши та систематизувавши досвід цієї не просто нової, а революційної справи, Міністерство освіти у 2018-2019 навчальному році планує започаткувати нові стандарти в початковій школі всієї країни.
 
Як же до числа новаторів вдалося потрапити сільській школі з Полісся? 
 
— У травні був конкурсний відбір для участі в цьому проекті. Ми презентували там свій заклад i вибороли це право, — розповів директор Раків-Ліської школи Олександр Кузьмич. — Нові стандарти мають напрацьовувати не лише міські школи, а й сільські. Але за умови, що в них є два перші класи. Непросто знайти таку сільську школу в області. А ми цього року набрали аж три перші  класи! Два з них будуть експериментальними. В одному навчатимуться 20 дітей,  у другому — 21. Хоча багато батьків ще просяться туди, але взяти більше, ніж треба, не можемо. 
 
— Раків-Ліс — село дуже велике, понад тисячу дворів. Чи не замала вже школа, збудована фактично за рік після руйнівного урагану, що пронісся над Волинню у червні 1997-го? 
 
— Затісна. І вже давно. Навіть по кабінетах вчимося. Але викручуємося. Сьогодні навчаються 509 учнів, працюють 54 педагоги. Кожен учитель має свій методичний центр і робоче місце. Працюють чотири групи продовженого дня. Маємо два класи інформатики, чудовий спортзал із тренажерним залом. Є все і для навчання, і для відпочинку. 

«На уроки запрошуємо батьків»

— Вибрали нашу школу не лише тому, що маємо багато першачків, а й тому, що школа завжди брала активну участь у різних всеукраїнських конкурсах i проектах, — продовжила розповідь директора завуч школи Валентина Мойсеївна Борсук. — Ще у 2009 році ми вибороли друге місце у всеукраїнському конкурсі «Початкова школа ХХI століття». Сім років поспіль виборюємо перше місце в районі серед сільських шкіл на предметних олімпіадах.
 
Пишаємося своїми випускниками, багато з них навчалися й навчаються у провідних вузах нашої країни.
 
Були роки, що 96 відсотків наших випускників ставали студентами! І директор наш усі новації в освіті завжди підтримує.
 
Інтегровані уроки, які мають стати родзинкою в нових експериментальних класах, для нас уже не новина. Наприклад, на урок української мови у другому класі вчителі запрошують батьків.
 
Вони разом із дітками відповідають біля дошки, навіть дідусі читають вірші. Знаєте, як це мотивує школяриків?!
 
А якщо батьки ідуть до школи — школа буде жити. І тепер батьки дуже відповідально поставилися до участі у всеукраїнському експерименті. 
 
Влада районна взялася забезпечити експериментальні класи спеціальними партами, адже за умовами пілотного проекту дитина має сама сидіти за партою. Бо навчатимуться дітки у групах, парами.
 
У класі має бути зручний м’який куточок для читання та спокійного обговорення (тут навіть дозволяють поставити канапу й покласти подушки), спеціальна меблева стінка, куточок усамітнення, плазмовий телевізор, ноутбук.
 
Та головне — не меблі, а система подачі матеріалу. Новинок у навчальній програмі багато.
 
Вчителі, які працюватимуть в експериметальних класах, уже пройшли тренінг в Інституті післядипломної освіти, а викладачі іноземної мови підвищували кваліфікацію аж у столиці.
 
До речі, для педагогів у рамках експерименту є віковий ценз: учителеві не має бути більше 50 років.
 
Раз на місяць педагоги всіх шкіл, що беруть участь у цьому пілотному проекті, збиратимуться в обласному центрі, щоб обговорювати здобутки та проблеми.
 
Міністерство освіти прислухатиметься до їхніх порад i зауважень, враховуватимуть усі помилки, і тільки тоді буде випрацювано нові стандарти для початкової школи, які запровадять у всій країні.

Зламати стереотипи 

Перед цим 1 вересням учителі-першопрохідці хвилюються не менше, ніж самі першачки. Бо для них теж усе буде вперше.
 
Як зізналася Тамара Адамівна Рудчик, учитель початкових класів Раків-Ліської школи (25 років педагогічного стажу), цей експеримент — велика праця над собою перш за все для педагогів.
 
Зламати в собі стереотипи, відійти від завчених стандартів, щоб не просто навчити дитину, вклавши у неї купу знань, а виховати успішну людину, здатну ці знання застосовувати в житті, — це найважче.
 
Бо парти й дивани купити можна, дозволити дитині під час уроку вставати й ходити по класу — теж, і матеріал подати в ігровій формі — не проблема.
 
Гратися — справа хороша, але й учитися теж треба. Як знайти золоту середину — відповідь, сподіваємося, і дасть експеримент. 
 
Непокоїть інше: реформи в освіті йдуть, ніби все добре, але грошей на освіту виділяють дедалі менше й менше.
 
Якщо наступного року нові стандарти запровадять у всіх школах країни, чи вистачить ресурсу для їх впровадження? Не всі ж такі великі школи в селах, як у моєму рідному Раків-Лісі.
 
Одну-дві район потягне, а решту? Важко уявити, скільки вчителів доведеться перевчити за короткий проміжок часу.
 
І чи достатньо кількаденного тренінгу, щоб зробити таку революцію в освіті?
 
Питання, питання...
 
P.S. Окрім 100 шкіл, затверджених МОН, новий Стандарт початкової загальної освіти пілотуватимуть 44 школи в Києві та 20 у Львові. 
 
Ніна РОМАНЮК
Волинська область