Китайська Попелюшка: як дівчинка зі злиденної сім'ї стала найбагатшою жінкою світу

Більшість iз нас ніколи не чула про неї, але її продукції ми торкаємося багато разів на день.

 

Про китаянку, яка стала найбагатшою жінкою світу, і не успадкувала статки від заможних родичів, а створила їх власною працею, талантом та наполегливістю, розповідають бізнесова агенція «Блумберг» та газета «Нью-Йорк Таймс». Її продукція — це екрани смартфонів. 

 

Американський часопис «Форбс», який на своєму сайті щоденно подає дані про поточний стан статків найбагатших людей світу, станом на вчорашній день оцінював статки 47-річної китаянки Чжоу Цюньфей у 10,3 млрд. доларів.

 

Наразі вона не є найбагатшою жінкою світу за розміром особистого капіталу, але все ж є найбагатшою жінкою планети, яка заробила такі гроші власною працею.

 

Цюньфей народилася 1970 року як наймолодша з трьох дітей у дуже бідній родині в селі поблизу міста Сезян у південно-західній китайській провінції Хунань.

 

Після «Культурної революції Мао» Китай перебував у руїнах, родина дівчинки жила далеко за межею бідності.

 

Батько внаслідок нащасного випадку на фабриці частково осліп і міг заробляти лише плетінням кошиків та крісел iз бамбука. Мати померла, коли дівчинці було п’ять років.

 

Уже в шість років Чжоу Цюньфей пішла працювати, тому єдиною з трьох дітей не закінчила навіть початкову школу.

 

Майбутня мільярдерка пасла свиней, качок та гусей, допомагала сусідам у домашніх справах, за що їй платили бодай якісь гроші. 

 

Але дівчина мала талант, потенціал i наполегливість, про що тепер згадує її шкільний вчитель.

 

У 16 років виїхала працювати до міста Шеньчжень поблизу Гонконга, де тоді в рамках нової економічної політики була створена спеціальна економічна зона.

 

За місячну оплату в 180 юанів (30 доларів) на фабриці з виготовлення скелець для годинників не могла орендувати помешкання, тому мешкала у дядька.

 

Амбітна дівчина усвідомлювала, що хоче чогось досягти, але ще не мала конкретних планів.

 

Хоча фабрику дівчина вибрала з огляду на те, що та була розташована неподалік університету Шеньчженя.

 

Дівчина-підліток паралельно з роботою закінчила вечірню школу, а потім курси бухгалтерії, обслуговування комп’ютерів, навіть здобула посвідчення водія промислових машин.

 

Тепер жалкує, що в молоді роки ще не навчалася й на курсах англійської мови.

 

І все це при тому, що на фабриці працювала від 8-ї ранку й до опівночі, бо не було робочих змін, не було захисту прав працюючих. Із робітниць витискали все, що можна було витиснути. 

 

Але керівництво з часом помітило, що дівчина є дуже здібною, і вона почала поступово підійматися сходинками кар’єри, керувала все більшими групами працівників. І це були її університети, її капітал на майбутнє. 

 

1993 року фабрику закрили. За порадою кузена Чжоу Цюньфей вклала всі заощаджені нею на той час гроші (приблизно три тисячі доларів) у новостворене родинне підприємство, співзасновниками якого стали її брат та сестра.

 

Фірма, яка розташовувалася у трикімнатній квартирі, займалася ремонтом техніки та обслуговуванням машин, iз часом розпочала виготовляти власну продукцію. 

 

Перелом стався 2001 року, коли вже розширена фірма отримала замовлення на виробництво екранів для стільникових телефонів від провідного на той час у Китаї виробника електронної техніки TCL Corporation, який також виділив кошти на наукові дослідження та розвиток родинної фірми, яку перейменували в Lens Technology («Технологія лінз»).

 

До фірми потекли ріки готівки, а вона сама стала прикладом стовідсоткового використання наданих їй можливостей, де сповна змогла реалізуватися й Чжоу Цюньфей.

 

Уже через два роки підприємство вийшло на міжнародні ринки. Фірма отримала замовлення від одного з провідних світових виробників стільникових телефонів — «Мотороли».

 

На той час екрани стільникових телефонів були пластикові, але «Моторола» видала китайцям замовлення на розробку та виготовлення скляного екрана для своєї нової революційної моделі Razr V3.

 

Ця модель врятувала «Моторолу» від банкрутства, а фірма Чжоу Цюньфей стала провідним постачальником дотикових екранів для смартфонів у світі.

 

Невдовзі стала головним постачальником екранів для світових гігантів у галузі телефонії: HTC, Nokia i Samsung.

 

І остаточно стала виробником №1 у світі 2007 року, коли почала поставляти екрани для американського гіганта телефонії Apple. Усі ай-пади та ай-фони Apple мають екрани виробництва Lens Technology.

 

На цей час фірма Чжоу Цюньфей має вже 32 підприємства, на яких працюють 90 тисяч робітників. Бізнесова агенція «Блумберг» оцінює вартість фірми в 11 млрд. доларів.

 

Багатство не запаморочило голову власниці фірми.

 

Вона мешкає у квартирі, яка прибудована до її офісу, бо жінка працює по 18 годин на добу. А будинок вартістю 27 млн. доларів розташований у Гонконзі, до якого вона рідко навідується.

 

Власниця так чудово знає виробництво, що може стати за робоче місце кожного працівника і виконувати його роботу.

 

Феномен китайської мільярдерки полягає у цілковитій відданості культу роботи. 

 

Найбагатша жінка світу не любить розповідати про себе. Відомо лише, що вона віддає перевагу одягу від Крістіана Діора, бо в молоді роки також мріяла стати модельєром. На що витрачає решту грошей — загадка

 

Може, заощаджує, бо робила це з дитинства. Жінка має двох дітей. Перший шлюб виявився невдалим, тому 2008 року вийшла заміж удруге за робітника, з яким у молоді роки працювала на фабриці з виготовлення скелець до годинників.