Аномальна активність: слідом за хокеєм «договірний» скандал сколихнув теніс

У своїй книзі під назвою «Договірняк», котру світ побачив у 2010 році, канадський журналіст Деклан Хілл на прикладі окремих азійських чемпіонатів детально розповів про темну частину світового футболу, пов’язану з договірним характером поєдинків, і яка, на його думку, серйозно торпедує імідж цього виду спорту, роблячи його мало привабливим в очах бага­тьох шанувальників.

 

На той час, і справді, корупційна складова у спорті високих досягнень, зокрема й у футболі, мало кого непокоїла.

 

Щоправда, історія iз чотирма італійськими грандами — «Міланом», «Фіорентиною», «Лаціо» та «Ювентусом», котрі після грандіозного скандалу, відомого як «Моджігейт» (за результатами розслідування було виявлено змову між власниками клубу та суддями, котрі забезпечували команді необхідний результат), втратили своє місце в елітному дивізіоні країни, свідчить трохи про інше.

 

Утім після спровокованого росіянами на Олімпіаді-2014 у Сочі допінгового скандалу в професіональному спорті, здається, прийшов час великих викриттів та очищення.

 

І справа тепер стосується не тільки чистоти лабораторних аналізів. Відповідні контролюючі органи на всіх рівнях намагаються слідувати тезі про «чесну гру».

 

І дарма, що у героїв скандальних епізодів за спиною неймовірно успішна історія.

 

У випадку з «Ювентусом» покарання носило неймовірно жорсткий характер — команду відправили в найнижчий футбольний дивізіон, позбавивши при цьому двох чемпіонських титулів.

 

Згодом під персональні санкції, пов’язані з договірними матчами, потрапив знаний італійський наставник Антоніо Конте.

 

До речі, не залишилася поза увагою борців за чистий спорт i непрозора діяльність найвищих футбольних функціонерів — після чого замiсть Йозефа Блаттера у ФІФА та Мішеля Платіні в УЄФА з’явилися нові обличчя.

 

Загалом можливість маніпулювання результатами футбольних (і не тільки) матчів дозволяє шахраям неабияк поповнювати свої кишені.

 

Що говорити, якщо на футбол, за словами італійського юриста Франческо Баранки, котрий віднедавна очолює в ФФУ комітет з етики та чесної гри, щотижня у букмекерських конторах ставиться близько 80 млрд. євро.

 

Тож закономірно, що ця сфера навколоспортивного життя опинилася під особливим прицілом контролерів.

 

Власне, в прозорості правил гри зацікавлені не тільки самі букмекери, котрі страждають від нечесних на руку гравців, а й, у першу чергу, прості шанувальники спорту, котрі прагнуть отримати від гри естетичне задоволення, а не опинитися в епіцентрі масштабного шахрайства.

 

Одним зі способів, який нині дозволяє відстежувати підозрілі матчі, став контроль за ходом ставок.

 

При цьому під моніторинг потрапляють не тільки футбольні, а й інші події.

 

Так, на початку тижня з’явилася інформація, що під час нещодавнього поєдинку першої ракетки українського тенісу Олександра Долгополова та бразильця Тьяго Монтейро на турнірі АТР в Уїнстон-Сейлемі спостерігалася парадоксальна активість.

 

В одних конторах Долгополов з явного фаворита в поєдинку з 114-ю ракеткою світу перетворився на такого собі «посереднього гравця».

 

Інші контори — після того, як Долгополов дуже швидко почав програвати бразильцю — взагалі перестали приймати ставки.

 

Як наслідок, наш тенісист попав під підозру в проведенні договірного матчу. І хоча, за повідомленнями тенісного антикорупційного органу, незвичайна ставочна активність не є доказом договірного матчу, в ТАО заявили, що вони проведуть розслідування щодо матчу Долгополов — Монтейро, котрий, зазначимо, завершився на користь бразильця — 6:3, 6:3. 

 

Водночас другий тенісист України Сергій Стаховський, який уже не перший рік входить до Ради гравців АТР, у своєму «Твіттері» каже, що «не все так просто в професіональному тенісі».

 

Утім додає: «Я не настільки наївний, щоб не вірити, що в тенісі є договірні матчі. Я взагалі бив через це тривогу ще до того, як це стало темою «номер один». Але нікого це не цікавило. Так що тепер ми маємо те, що маємо».