Енергійна, цікава й талановита, а ще неймовірно красива жінка — це все про майстриню з Луцька Жанну Миляшкевич.
Її глиняні вироби неповторні, як і сама майстриня, яка офіційно внесена в Книгу рекордів як володарка... найдовшої коси у Лесиному краї.
Познайомилися ми на Ягеллонському ярмарку десять років тому. Згодом зустрічалися в Музеї народної архітектури та побуту (Пирогiв), замку-музеї Радомисль.
Усіх захоплюють її неповторні керамічні вироби. А ще — непідробна українська краса і довга коса. До неї навіть ставали черги — сфотографуватися.
Жанна Миляшкевич — лучанка, свого часу закінчила художню школу. Навчалася у Миргородському керамічному технікумі — одній з найсильніших шкіл з кераміки на просторах колишнього Союзу.
Згодом працювала на Сумському порцеляновому заводі. Дев’яності роки були дуже складні: все закривали, все розвалювалося...
Із Сум повернулася до Луцька, де почала займатися майолікою — різновидом кераміки, яку виготовляють із випаленої глини і розписують глазур’ю.
Керамікою майстриня займається вже чверть століття. Про свої роботи каже: «У них моя душа. Я — українка, й Україна в моєму серці. Участь у різноманітних фестивалях та ярмарках не лише в Україні, а й за кордоном дозволяє показувати світові багатство української майоліки».
Роботи майстрині є в Португалії, Японії, Італії, Франції. Багато заробітчан хочуть часточку України забрати з собою, тому купують її вироби, серед яких є обереги з маками, бусликами, рушниками.
Про ці знаки та їхній символізм пані Жанні ще бабуся розповідала. Їх треба вміти правильно малювати, підбирати співвідношення кольорів.
Наприклад, бусли — обереги роду й дуже вірні одне одному; якщо птаха-вона хвора і не летить у теплі краї, то і він лишиться, хоча обоє можуть загинути.
Жанна залюбки створює глиняні дзвоники. Адже, коли в них дзвониш, руйнується все негативне. До душі їй і янголи.
«Спільно з митцями Волині виготовляли обереги для наших солдатів, — розповідає Жанна Миляшкевич. — Мені було надзвичайно приємно дізнатися, що один воїн повісив мого янгола до себе в танк. Вірю, що він його оберігатиме!»
«За талант дякую Всевишньому, — каже жінка. — Часом проснуся серед ночі, бо в голові виникає красивий образ. Іноді за ніч і робота буває готова! Звісно, у сирому варіанті, адже її ще потрібно висушити та випалити в печі».
Придбати піч майстрині допомогла добра знайома тернопільчанка.
«Буває, що беру шматок глини, а ідея сама приходить у голову, і з-під пальців виходять роботи, — розповідає. — Часом ідеї замальовую, а деколи працюю над якоюсь роботою довго, наприклад маю одне дерево роду, над яким працюю з 2000 року».
Глина навіть лікує, упевнена майстриня. Згадує: «Був у мене такий випадок: продаю свої роботи в Пирогові, до мого столу підійшла жінка й довго біля нього стояла. На вулиці було прохолодно. Каже вона мені, що стоїть біля моїх робіт і гріється. Я люблю ручну роботу і до процесу підходжу лише з позитивними думками. А коли працюю над персональними оберегами, думаю про цю людину й за роботу сідаю з молитвою на вустах».
Не могли ми не поговорити і про косу жінки. «Зараз її довжина — 1 метр 66 сантиметрів — відповідно до мого зросту, — уточнює Жанна Миляшкевич. — Кажуть, що до метра вона росте природно, а далі Господь дає. Лише, коли навчалася в школі, мама півметра відрізала моєї коси... А вже відтоді не обрізаю, тож можна сказати, що коса росте з дитинства».
У родині жінки завжди носили довгі коси. Навіть бабуся, якій було за сімдесят, мала довгу косу — більше метра. Мама теж мала довгу косу, але її довелося обрізати, коли перенесла інсульт.
До речі, щодо краси. Майстриня радить жінкам робити маски з глини. Додати у глину трішки оливкової олії, лимонного соку — і на личко. Ефект підтяжки та очищення просто неймовірний!
