Етностиль не виходить iз моди вже не один рік. Україна не є винятком і нерідко навіть задає тон.
Вирізняється, зокрема, наш гуцульський колорит — цей неймовірно захоплюючий світ.
Гуцули зберегли і традиції так званого мосяжництва — архаїчної техніки художньої обробки металу, виготовлення металевих прикрас та ужиткових речей.
Цією технікою виробляють нашийні прикраси сакрального призначення — зґарди. Ці прикраси — обереги, що мають дуже давню, ще дохристиянську історію.
Дуже популярним сьогодні є художнє литво івано-франківського майстра Всеволода Бажалука.
Сам автор розповідає: «В Україні це почалося у зв’язку з підйомом цікавості до всього українського, в першу чергу до своєї історії, історії українських етносів. Свого часу мосяжництво було чимось зовсім місцевим, але за останні шість-сім років слово «зґарди» почали впізнавати».
Роботи Всеволода Бажалука використовують арт-майстерні, дизайнери прикрас та модельєри як у нас, так і за межами країни.
Його роботи прикрашають шиї чималої кількості жінок та чоловіків.
«Я нечасто збираю традиційні комплекси з багатьма хрестами, всі, що зроблені, є в одному екземплярі і мають свою унікальну назву. Що таке, власне, зґарди? Як на мене зґарди — це, скорше, множина, цілий комплекс металевих хрестів-оберегів. У гуцульській традиції зґарди — це не один хрест, інколи не один десяток хрестів, і обов’язково чепраги — защіпки з солярною символікою, що замикають коло, утримують весь ланцюг.
Якщо ж узяти окремий нерівнораменний хрест, то це вже християнський сакральний символ. Існують спеціальні наукові статті, монографії про символіку цих речей. Власне, дохристиянські хрести були рівнораменні, не подовгаві. Лише коли з’являється Розп’яття, тоді хрест витягується. Рівнораменний дохристиянський хрест був сонячним символом, хоча існує розповсюджене порівняння Ісуса Христа з сонцем, і це мене зовсім не дивує.
У гуцулів любов до своїх особливих символів — на генетичному рівні. Свого часу, вивчаючи спеціальну літературу, що стосувалася натільних прикрас народів світу, звернув увагу на розповсюдженість солярної символіки, її подібність та універсальність. У дохристиянських віруваннях гуцулів це також був домінуючий символ», — розповідає майстер.
До речі, прикраси, подібні до гуцульських зґард, є у грузинів. Деякі хрести стилістично подібні в Ефіопії.
Восени цього року Всеволод Бажалук планує зробити виставку зґард у Львові, тривають переговори щодо виставки його робіт у Нью-Йорку. А наступного року, можливо, відбудеться вистава гуцульських зґард у Києві, в Музеї Івана Гончара.
Всеволод Бажалук каже, що існує багато підробок його робіт. До такого явища автор ставиться з гумором:
«Коли людина надихається чимось, візьме мою річ і фантазує, створює щось своє, беручи мій виріб за основу, це одне, я також дістаю натхнення від старих штук, ріжучи форми для литва. Але часто беруть і тупо роблять відбиток, не докладаючи жодних зусиль, просто копіюють роботу. Я не злюся на таких людей. Якось цікавився, чи можна захистити своє авторське право, виявилося, що це складно. Тому я постійно щось нове придумую, ну й автори підробок мають постійно нову роботу. Іноді бачу: продають жахливо зроблені підробки, тоді серджуся і пишу: приїдьте, я ж вас навчу. Не відповідають на листи.
Хочу зробити студію, якусь школу, саме шукаю для неї приміщення. Потрібно, щоб усі, кому це цікаво, могли зайти і подивитися. Колись із великою цікавістю вивчав архаїчне ливарництво, те, з чого усе починалося, вчився, читав літературу, спілкувався. Зробив своїми руками два міхи, декілька горнів для плавлення металу, лив метал в землю, в керамічні глиняні форми, в кам’яні форми. Це цілий світ і справжня магія».
