Отримавши у спадок після проведених у 2012 літніх Ігор масштабну мережу спортивної інфраструктури, у Лондоні на найвищому рівні розробляють стратегію для того, аби наявні об’єкти працювали й приносили користь країні й у майбутньому.
Очевидно, одним із рішень, які опинилися в реанімаційному пакеті, була пропозиція завантажити олімпійські споруди міжнародними спортивними подіями найвищого рангу.
Так, у 2016 році лондонський «Центр водних видів спорту» прийняв чемпіонат Європи.
А днями на «Олімпійському стадіоні» в столиці Великої Британії завершився легкоатлетичний «мундіаль».
Останнє слово Болта
«Це був неймовірний турнір. У нас були найвищі за своїм рівнем кваліфікаційні нормативи. За десять днів на трибунах стадіону побували 700 тисяч осiб. Мабуть, це рекордна кількість проданих квитків», — гордо підбив організаційні підсумки чемпіонату світу президент Міжнародної федерації легкої атлетики британець Себастьян Кое.
Зазначимо, що під керівництвом цього поважного функціонера, лорда, світова легка атлетика переживає справжню революцію, котра виникла на хвилі потужного допінгового скандалу, генератором якого виступили російські олімпійці.
А ще — Кое випала нагода влаштовувати проводи легендарному ямайському спринтеру Усейну Болту, котрий саме на лондонському ЧС поставив крапку в своїй грандіозній кар’єрі.
І хоча на переможній ноті попрощатися з біговою доріжкою восьмиразовому олімпійському чемпіону та рекордсмену світу не вдалося, його фінальний турнір, думається, надовго запам’ятається шанувальниками «королеви спорту».
Не секрет, що в останні роки саме Болт виступав тією персоною, заради котрої й збиралися глядачі на легкоатлетичних аренах світу. Тепер Себастьян Кое та його організація серйозно міркують над тим, як зберегти інтерес до свого виду спорту.
«Ми зробили динамічними та цікавими ранкові сесії. Працюємо над тим, аби змагання були максимально компактними. І маємо розуміння, як зробити максимально привабливими для глядача змагальну програму чемпіонату світу в один із його пересічних днів», — каже Кое.
А прощання Болта з легкою атлетикою стало схожим на драму.
Після «бронзи» на 100-метрівці Усейн «оступився» й в естафеті 4х100 м, коли, пробігши кілька десятків метрів заключного відрізку, скривився, схопився за задню поверхню стегна й припинив боротьбу, в якій, відверто кажучи, йому не світило вийти переможцем (адже естафетну паличку від партнера він отримав далеко не першим).
Утім, здається, такий сценарій виходу на пенсію Болта шанувальники легкої атлетики запам’ятають точно краще, ніж іще одне «банальне» «золото» ЧС, яке міг би виграти легендарний Усейн.
Цікаво, що в Лондоні на 200-метрівці, котрі раніше ямайський спринтер лускав, як горішки, він не виступав.
Відтак сенсаційну перемогу на цій дистанції здобув уродженець Азербайджану з турецьким паспортом Раміль Гулієв, ставши першим iз 2003 року представником Європи, котрий виграв планетарне «золото» на 200 м.
Ера молодих та талановитих
Важко сказати, наскільки тенденційним буде несподіваний тріумф Гулієва для нової легкоатлетичної епохи. Себастьян Кое декларує, що всіма силами намагатиметься залишити в минулому старі допінгові історії.
Обіцяє знову повернутися до неоднозначної персони Кастер Семені з ПАР — жінки з неприродно високим рівнем чоловічих гормонів, яка з величезною перевагою вкотре перемогла на 800 м.
Не волів би британський функціонер бачити в сучасній легкій атлетиці й персон iз сумнівним допінговим минулим. Аби легкоатлетичний світ більше не збурювали скандали зі стимуляторами, організацією, котрою керує Кое, в липні було створено структуру, яка опікуватиметься усіма аспектами програми з боротьби з допінгом.
Напевно, виключення в останній момент зі складу збірної України на чемпіонат світу-2017 двох її лідерів — бігунок Ольги Земляк та Олесі Повх — перші кроки новоствореної організації, за результатами роботи котрої Міжнародна федерація легкої атлетики й розпочала дисциплінарні провадження щодо наших атлеток.
Зрештою, лондонський «мундіаль» показав, а Себастьян Кое підтвердив, що в легкій атлетиці, зокрема й вітчизняній, розпочинається ера нових спортсменів. А «срібло» 19-річної київської висотниці Юлії Левченко — зайве тому підтвердження.
«Останні три роки ми цілеспрямовано вивозили на усі головні змагання — чемпіонати світу та Європи — повні команди юних атлетів. Нас за це багато критикували, мовляв, возите «туристів», розбазарюєте державні кошти. А ми все одно возили. І ось цей підхід почав приносити зараз свої плоди», — пояснює державний тренер збірної України з легкої атлетики В’ячеслав Тиртишник.
Зрештою, дарма що далеко не вся молодь, котру повезли до Лондона, показала там достойні «метри та секунди».
Те, що не в усіх усе виходить зараз, у Лондоні — абсолютно не проблема. Головне, за словами держтренера, щоб юні атлети «обстрілялися» та набралися якомога більше досвіду.
Як приклад В’ячеслав Тиртишник наводить історію олімпійського призера Ріо-2016 Богдана Бондаренка.
Мовляв, у 2011 році він виграв молодіжний чемпіонат Європи, але за півтора місяця на дорослому чемпіонаті світу не пройшов кваліфікацію. Через два роки на ЧС-2013 у Москві він здобув «золото», на Іграх-2016 — «бронзу».
А щоб підготовка майбутніх олімпійців на шляху до Токіо-2020 носила безперебійний характер, у «спортивному міністерстві» планують реалізувати програму зі створення в Україні двох (Східного та Західного) державних центрів олімпійської підготовки з легкої атлетики. Один iз них розташується в Сумах, інший — у Луцьку.
