Іноземці в Україні не переводяться: не встиг Балчун подати у відставку, як «новий» поляк — Павєл Станчак — уже претендує на посаду ПАТ «Укртрансгаз».
Однак досі всі ті, хто приходив на українські терени і хто їх потім залишав, робили це тихо й непомітно.
Зараз же мало хто й пригадає, у чому саме полягало «реформаторство» Айвараса Абромавічюса, Александра Квіташвілі або інших представників першого «десанту».
Але є одна персона, яку запам’ятають надовго. Чому? Тому що з нею — як це часто буває в Україні — пов’язані не стільки звершення, скільки гучний скандал.
Скандал, котрий зараз лише набирає обертів.
Дуель на м’ясорубках
Як відомо, звістка про позбавлення Міхеїла Саакашвілі українського громадянства застала його у США.
Президент Порошенко показав себе справжнім господарем свого слова і вчинку: захотів — дав (громадянство), захотів — забрав назад.
Формальним приводом для позбавлення Саакашвілі стала помилка у його документах, проте звинувачувати в тому, що вона не була помічена, слід передусім комісію з надання громадянства.
«Президент помилився, вважаючи, що громадянство України — це формальність, кілька рядків, які можна переписати і все відкрутити назад. Громадянство України не може бути предметом політичної гри. Позбавлення громадянства політичного опонента дискредитує країну і громадянське суспільство», — прокоментував ситуацію журналіст Юрій Бутусов.
Проте за дискредитацію України взялися одночасно обидва опоненти — Порошенко зі свого боку, а Саакашвілі — зі свого.
Останній не втримався від зовсім недоречної репліки з приводу етнічного походження міністра Павла Клімкіна.
На це, в свою чергу, відреагував політичний оглядач Віталій Портников, котрий зазначив, що «ані Клімкін, ані український Прем’єр Володимир Гройсман не приховують свого походження».
«Недоброзичливці Міхеїла Саакашвілі, коли він був президентом Грузії, постійно поширювали інформацію про вірменське походження політика. Водночас по замовчуванню вважали, що бути вірменином — із невідомих мені причин — гірше, ніж бути грузином, і громадянин Грузії вірменського походження не може бути главою держави», — зазначив Портников.
І додав: «Сьогодні Саакашвілі сам заговорив про чуже етнічне походження, звинувативши міністра закордонних справ України Павла Клімкіна. І це, чесно кажучи, огидно (...). Головне — що всі ми українці, що ми будуємо державу, яка повинна захистити український народ, його історичний досвід, його культуру і мову. Це і є політична нація. Те, чого варто навчитися народам Кавказу», — резюмував Портников.
За нестриманість та довгий язик Міхеїлу Саакашвілі дісталося й від американського інтернет-ресурсу Fox News (як подейкують, улюбленого медіа президента США Трампа).
Американці не лише не поспівчували вигнанцю, а, навпаки, засудили його.
«Після втрати українського громадянства Саакашвілі намагається вдарити Порошенка та завдати йому найбільшої шкоди. Зокрема, екс-очільник Одеської області заявив, що твердження президента США Дональда Трампа щодо втручання України в президентські вибори в 2016 році є правдивими», — наголошується в матеріалі Fox News.
І хоча Порошенко цілком заслуговує на те, щоб по ньому раз у раз «вдаряли», удари ці дістаються передусім Україні. Зрештою, повернемося до того, хто їх спровокував.
Біжи, Міхо, біжи
Після США Саакашвілі опинився у Польщі. 4 серпня він перетнув кордон цієї країни без жодних перешкод. На зустрічі з варшавським Євромайданом він заявив, що український закордонний паспорт, з яким він в’їхав до Польщі, є для нього предметом гордощів.
«Вони (прикордонники) подивилися на мій паспорт, не було ніяких питань, хоча Аваков і викликав до себе посла США, аби попередити, щоб мене не випускали за цим паспортом, тому що він недійсний. Потім я приїхав до Польщі, мені посміхнулися і сказали: «Проходьте, ласкаво просимо!» — розповів Саакашвілі.
Схоже, що перебування у Польщі для Саакашвілі й справді було приємним. Депутатка польського Сейму Малгожата Госевска розмістила на своєму «Фейсбуці» пост грузинською мовою:
«Президентство Міхеїла Саакашвілі заслужило високу оцінку в Польщі як за політичні та економічні реформи, так і за введення Грузії в сім’ю країн NATO і UE, а також за продовження того шляху, який у майбутньому повинен завершитися членством у євроатлантичних структурах», — зазначила Госевска.
І додала: «Повідомляємо, що, незважаючи на інформацію, яка була поширена в грузинських медіа, жодна з державних установ Польщі не отримувала лист про екстрадицію колишнього президента Грузії. Пан президент Саакашвілі перебуває в Польщі як друг Польщі та поляків, а влада і громадяни Республіки Польща ставляться до нього з тією повагою, на яку заслуговує політик, що відіграв істотну роль у встановленні дружніх відносин між Польщею та Грузією».
Зрештою, був запит на екстрадицію Саакашвілі чи не був, зараз уже не так важливо. 8 серпня він залишив Польщу.
«Розшукуваний грузинською владою Міхеїл Саакашвілі виїхав із Польщі», — повідомило місцеве Radio ZET.
Того ж таки 8-го числа — у знаковий день для Грузії (08.08.2008 Росія вчинила напад на цю країну) — Міхеїл Саакашвілі прибув до Вільнюса, де взяв участь у мітингу протесту біля російського посольства, зазначає видання.
Що ж стосується його подальших планів, то Саакашвілі сказав про них так: «Я їжджу по всій Європі, буду зустрічатися з політиками, журналістами, політологами. Але у мене немає на меті говорити з ними про ситуацію в Україні. Поки мета одна — добитися права піти в суд, права на судовий захист усередині України. Показати всі документи, довести очевидне, що мене позбавили громадянства незаконно», — поділився він.
«Я зараз вирушаю зі своєю сім’єю в одну з європейських країн. І потім я поїду в Брюссель, у кілька інших європейських країн, зустрічатися з лідерами...» — додав екс-президент в інтерв’ю Радіо «Свобода».
Цікаво, що європарламентарій Пятрас Ауштрявічюс запропонував «розглянути можливість надати Саакашвілі громадянство Литви».
Водночас міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус закликав «український уряд забезпечити право Міхеїла Саакашвілі на українське громадянство».
Іншими словами, про те, щоб дати Саакашвілі притулок у Литві, мова не йде.
«Саакашвілі зможе захищати свої права через прозорий суд, і Литва буде підтримувати Україну та її лідерів у боротьбі проти російської агресії, підтримувати територіальну цілісність і суверенітет України, але водночас ми підкреслюємо важливість демократії та опозиції», — каже Лінкявічус.
Пізніше сам Саакашвілі від пропозиції осісти у Литві на законних підставах відмовився.
«Я повинен повернути українське громадянство. Воно було відібране нелегально. Багато українців обурені і відчують себе покинутими, якщо я за них не буду боротися», — заявив Саакашвілі.
А тим часом у Грузії
Покинувши Україну, Саакашвілі «буде якийсь час збивати потрісканими п’ятами світовий пил по міжнародних трасах. Язик його від Києва відвів, тож він шукатиме нові шляхи реалізації своїх нездорових нахилів (...) Вкотре радію, що назад у Грузію шляху йому немає. Радію, і на серці стає спокійніше», — різко пише про Саакашвілі блогер Давід Каландія.
Каландія так характеризує свого співвітчизника: «гарячковий, психічно неврівноважений, голодний на владу і шанування».
А тим часом у сюжеті телеканала «Руставі-2» мовиться про те, що «жодна демократична держава не поставиться серйозно до прохання про видачу (Саакашвілі), оскільки всі знають, що існує очевидна політична база для його переслідування», — цитує телеканал Георгія Тугуші, члена парламентської фракції «Європейська Грузія — Рух за свободу».
«Це завдає величезних збитків державі — коли весь світ бачить, що Грузія має неадекватний уряд, що плекає певні ілюзії», — каже ще один опозиціонер — Роман Гоцірідзе, голова фракції «Національний рух».
Говорячи про «неадекватність» уряду, Гоцірідзе має на увазі намір чинної грузинської влади здійснити екстрадицію Саакашвілі, на що — підкреслює спікер — не піде жодна європейська держава.
Прокурор Головної прокуратури Натія Сонгулашвілі нагадує, що в Грузії щодо Саакашвілі відкрито 4 кримінальні провадження.
«Після того, як у 2012 році змінилося керівництво Грузії, парламент вніс зміни в законодавство, за якими, незважаючи на кількість звинувачень, найтяжча стаття поглинає інші... Після лібералізації законодавства терміни не сумуються. Тому зараз, якщо людині пред’явлено 3-4 звинувачення, у неї буде тільки один термін. Міхеїлу Саакашвілі загрожує 11 років позбавлення волі, якщо суд винесе обвинувальний вирок», — пояснює Сонгулашвілі.
«Серед обвинувачень, пред’явлених Саакашвілі, — вбивство банківського співробітника Сандро Гіргвіліані, розтрата державних коштів на особисті потреби, побиття депутата грузинського парламенту Валерія Гелашвілі і захоплення телекомпанії «Імеді», яка критикувала колишнього президента Грузії», — нагадує «Грузія Онлайн».
А англомовне видання Georgian Messenger надає слово міністру юстиції Грузії Теї Цулукіані, котра висловлює сподівання, що Україна таки екстрадує Саакашвілі, «якщо він там з’явиться одного дня». Проте такий день, як засвідчують останні події, іще не настав.
Соратники ж Саакашвілі, які лишилися в Україні, тим часом підкреслюють, що ситуація, яка склалася, лише додає балів їхньому лідеру.
«Політичні репресії по відношенню до опозиційного лідера часто призводять до зростання рейтингу його партії. Таке вже було і в Україні, і в Грузії. Люди дуже злі. Вони зрозуміли, в чому полягає ідеологія і філософія «Руху нових сил». Це сильне об’єднання, тому Порошенко й запанікував. Він проявив боягузтво. Своїми діями Порошенко лише допоміг Міхеїлу. Саакашвілі повернеться в Україну і дасть гідний бій», — переконує соратник Міхо — Сакварелідзе.
Але на випадок, якщо Саакашвілі все-таки не повернеться в Україну, «гідний бій» даватимуть інші особи.
«Я вірю в нове покоління українських політиків (...). Я вірю в Єгора Соболєва, в нього велике майбутнє в Україні. Є багато молодих хлопців, нічим не заплямованих, які можуть узяти на себе політичну відповідальність», — додає Сакварелідзе.
Отож далі буде. Із Саакашвілі або без нього, але цей сюжет неодмінно отримає свій розвиток.
