В одному з попередніх номерів «Україна молода» вже писала про те, що Фонд державного майна оголосив початок проведення аукціонів із продажу державного пакета акцій 8 енергетичних компаній.
Одночасно з приватизацією держпакетів акцій буде впроваджене й так зване «стимулююче тарифоутворення» на ринку електроенергії.
Сама назва нововведення вже натякає на те, що формування тарифів буде віддано на відкуп новому власнику. А, отже, постраждає споживач.
Спробуємо розібратися у тому, як пов’язані між собою приватизація, тарифоутворення та черговий набіг на наші з вами гаманці.
Що таке RAB-регулювання?
Про перехід на так зване стимулююче тарифоутворення в Україні говорять приблизно з 2008 року.
Проте лише 10 грудня 2015 року Кабінет Міністрів підтримав законопроект НКРЕКП, яким пропонується відмовитися від застарілої методики розрахунку тарифів на послуги природних монополій і перейти до європейського стимулюючого регулювання.
Останнє має назву RAB-регулювання, або Regulatory Asset Base — регульована база інвестованого капіталу. В чому його суть? Якщо коротко — то в залученні інвестора.
Уявімо, що останній має бажання вкласти кошти, скажімо, у ту ж таки енергетичну галузь. Як його зацікавити?
Пропонуючи цілком легальний дохід — певний відсоток від вартості викуплених інвестором активів.
Хто сплачуватиме такий відсоток? Держава. А точніше, державне підприємство «Енергоринок», яке розподіляє кошти між виробниками електроенергії.
Кошти ж ці напряму залежать від затвердженої собівартості виробництва електроенергії. І щоби виплатити інвесторам їхні законні відсотки, собівартість електроенергії доведеться збільшувати.
Ключове питання зараз лише у тому, наскільки зросте ціна за надані споживачу послуги?
Вочевидь, це залежить від того, яка саме модель RAB-регулювання буде взята на озброєння. Або, простіше кажучи, про який відсоток домовляться держава та інвестор.
У 2013 році, коли тема RAB-регулювання була вкотре винесена на порядок денний, пропонувалося встановити для обленерго дохід на «старий капітал» (тобто викуплені активи) у розмірі 0% протягом першого року і щорічним підвищенням доходу до 3%.
Така нецікава для інвесторів, але цілком прийнятна для споживача схема мала бути впроваджена задля захисту інтересів останнього. Але тоді, у 2013-му, обленерго відкинули таку пропозицію.
Іще одне, окреме питання полягає у тому, хто і як оцінюватиме «старий капітал».
Адже якщо оцінити умовне підприємство у 100 мільйонів, нарахування за відсотками, скільки б вони не становили, буде одним, а якщо у 200 мільйонів, то, відповідно, — вдвічі більшим.
Колишній член НКРЕКП Андрій Герус вважає, що оцінювання «старого капіталу» має відбуватися за методологією, яка була розроблена у 2015 році, а не в 2016-му. Бо остання завищує вартість активів, каже він.
Отже, електроенергія в Україні, очевидно, знову подорожчає. Адже ще більше часток підприємств цієї галузі перейде до приватних власників.
При цьому слід зауважити, якщо держава стане штучно завищувати вартість активів, вона виграє від подібних маніпуляцій, бо чим вища вартість підприємств, тим більше коштів за приватизацію відійде до казни.
Інвестор також не буде ображений, адже згодом він отримає свої відсотки: чим більшу суму він викладе за свою покупку, тим більший дохід вона йому забезпечить.
Єдиною постраждалою стороною у цих оборудках буде, традиційно, пересічний українець, котрий і зараз ледь витримує тягар комунальних виплат.
Друзі Президента
Ще рік тому близький до Президента Порошенка голова НКРЕКП Дмитро Вовк не приховував того факту, що тарифи зростуть.
В інтерв’ю «Економічній правді» він прогнозує зростання ціни на електроенергію на 10% — в разі приєднання компаній до RAB-регулювання.
І це при тому, що ще достеменно невідомо, який саме відсоток від доходів при переведенні енергетичних підприємств на стимулююче тарифоутворення запропонує їхнім новим власникам держава.
За даними депутата Верховної Ради Вікторії Войціцької, НКРЕКП «збирається закласти в так зване RAB-регулювання дохідність для обленерго на рівні 12,5% річних на нову базу (йдеться про інвестиції в нові активи) і так само 12,5 річних дохідності на стару базу (наявні активи компаній)», — пише вона в своїй авторській колонці.
Цифра у 12,5% — завелика, нічим не обґрунтована і доволі цинічна, підкреслює Войціцька.
«Ось така суть стимулюючого регулювання за українською версією — регулярно повертати друзям Президента величезні відсотки від новооціненої регуляторної бази. Це просто чергова бізнес-схема від Президента під назвою «справедлива ринкова переоцінка», що напряму є кешом власникам обленерго. З новими рішеннями про РАБ тепер кожен із нас буде платити в рази вищі ціни за електроенергію, тепло, воду, а потім і газ. «Роттердам+» та абонплата за газ — то були квіточки — подачка з барського столу. От тепер будуть справжні ягідки — додаткові десятки мільярдів гривень у кишені друзів Президента», — зазначає вона.
А для того щоб зрозуміти, про яких саме друзів йде мова, варто поставити інше запитання, а саме: кому в Україні належать обленерго?
Відповідь на нього є давно відомою: вся енергетика України, по суті, в руках 5 українських олігархів та однієї російської компанії. Мова про VS Energy, котра є лідером за кількістю активів, володіючи майже третиною українських обленерго.
Ця група належить російським бізнесменам на чолі з Михайлом Спектором, до неї також входять Євген Гінер, Михайло Воєводін і колишній віце-спікер Держдуми РФ Олександр Бабаков (той самий Бабаков, котрий голосував за анексію Криму).
Решта ж енергетичних підприємств поділені між Рінатом Ахметовим, Ігорем Коломойським, Юрієм Бойком, Ігорем Суркісом і Костянтином Григоришиним.
Перший з них — Ахметов — на майбутньому аукціоні вже буцімто пригледів собі «Дніпрообленерго», і це, можливо, не єдиний лот, котрий зацікавив найбагатшого українця.
Кому ж дістанеться решта обленерго — сказати тяжко. Можливо, «своїм» олігархам, а можливо, і «делегатам» з держави-агресора, які останнім часом вправно мімікрують під європейські компанії.
У будь-якому разі, 12,5% річних від вкладених в обленерго коштів вже чекають на нових власників. Оборудка, схоже, погоджена на найвищому рівні, тож і потенційні інвестори, і «пересічні громадяни» мають уже зараз готувати кишені.
Тільки перші — щоб покласти туди гроші, а другі — щоб із ними розпрощатися.
ТОЧКА ЗОРУ
Тим часом цікаве бачення ситуації висловив керуючий партнер інвестиційної компанії Capital Times Ерік Найман. З одного боку, він відзначив, що RAB-регулювання є способом примусу приватних акціонерів розподільних компаній до інвестицій в модернізацію електромереж.
«Раз уже так вийшло, що відбулася приватизація обленерго і, по-суті, монопольні енергетичні мережі, створені ще в Радянському Союзі, виявилися у приватних руках, то залишається тільки їх контролювати. У тому числі за технічними параметрами. Тобто вони зобов’язані передавати електроенергію від виробника до споживача, а з іншого боку робити необхідні вкладення і ремонти цих мереж, але також і контролювати їхні тарифи», — сказав він.
Водночас експерт висловив сумнів, що введення стимулюючого тарифоутворення призведе до значного зростання іноземних інвестицій в українську енергетику. На його думку, це стане можливим тільки після проведення судової реформи.
«Для приходу іноземних інвестицій потрібна судова реформа. Тому що ви тут побудуєте, а потім рішення якогось суду у вас це відбере. Без судової реформи нічого не буде», — підкреслив інвестбанкір.
