Руслан Коцаба, Світлана Крюкова, Надія Савченко, В’ячеслав Піховшек, Ганна Герман — тенденційний набір ведучих та гостей телеканала NewsOne мав би привернути увагу відповідних структур до діяльності медіа.
Однак цього чомусь не відбувається. Канал продовжує засмічувати ефір антиукраїнськими випадами, причому робить він це настільки активно, що перевершив навіть «Інтер», котрий донедавна вважався найбільш потужним інструментом російської пропаганди.
Але якщо віщання «Ньюзвану» триває, отже, в каналові хтось серйозно зацікавлений?
Канал «Інтер»: історія нелюбові
Приблизно рік тому, на початку вересня 2016-го, увага новинарів була прикута до телеканала «Інтер».
Наш читач має пам’ятати, як горіла будівля «Інтера», як біля його центрального офісу збиралися мітингарі з шинами.
За що ж так не люблять «Інтер»? Переважно через власників канала.
Одним з акціонерів «Інтера» є екс-глава адміністрації Януковича Сергій Льовочкін. Іншим — бізнесмен Дмитро Фірташ.
Вважається, що причетність до цих особистостей значною мірою впливає на подачу інформації з відповідних позицій.
Окрім того, формуванням інформаційної політики канала займається російський політтехнолог Ігор Шувалов, якому СБУ заборонила в’їзд до країни лише навесні 2017-го.
Особливо гострий період у неприйнятті «Інтера» розпочався у серпні того ж таки 2016-го, коли було оприлюднено листування співробітниці так званого «міністерства державної безпеки «ДНР» Тетяни Єгорової з російським журналістом Леонідом Муравйовим, співробітником телеканалів «Інтер» і «Донбас» (заснований ТРК «Україна»), з якого стало зрозуміло, що ці канали узгоджували свої сюжети з керівництвом «ДНР».
Незабаром у мережу також потрапило листування Марії Столярової, російської журналістки «Інтера», яку вислали з України на початку 2016-го. З нього, до речі, якраз і випливало, що Шувалов працює в Україні в інтересах Кремля.
(Столярову, до речі, звільнили і вислали з канала після того, як під час трансляції програми «Подробиці тижня» 21 лютого 2016-го вона нецензурно висловилася на адресу загиблих героїв Небесної сотні).
Чи реагувала на все це влада? Починаючи з 2014 року, «Інтер» часто фігурував у заявах та зверненнях представників силових відомств України. Однак чи не єдиним практичним наслідком цих заяв було рішення вислати Столярову з України.
Наприкінці серпня минулого року, наприклад, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков закликав СБУ і Нацраду з питань телебачення прийняти рішення щодо телеканала «Інтер» через його антиукраїнську та антидержавну позицію.
Однак відсутність адекватної реакції на специфічну манеру подачі інформації каналом з боку влади спровокувала активність вулиці.
Все почалося з акції протесту, учасники якої виступили проти проросійської орієнтації мовника.
Пізніше загорілася сама будівля «Інтера». За версією канала, люди, які пікетували будівлю, якимось чином проникли всередину та кинули запалювальні бомби на електроніку та апаратуру.
Тоді, рік тому, вигорів телевізійний комплекс програми «Подробностi».
Подібний інцидент мав в Україні місце вперше. Хоча акції протесту проти діяльності тих чи інших ЗМІ, які займають проросійську позицію, відбуваються регулярно.
Найчастіше об’єктом незадоволення мітингувальників стає той самий «Інтер» та канал «Україна».
Приймальню останнього, наприклад, якось залили червоною фарбою, яка імітувала кров.
«Вєсті» та «Страна»: за «темниками» Кремля
Не менше запитань провокує і газета «Вєсті». Свого часу журналіст Айдер Муждабаєв, заступник генерального директора кримськотатарського телеканала ATR, на своїй сторінці у «Фейсбуці» написав, що українська газета «Вєстi» працює за «темниками Кремля».
Видання, зазначив він, «з дня на день чітко виконує вказівки темників кремлівської пропаганди. Повторює за путінськими ЗМІ слово в слово. Газета вільно видається і поширюється в столиці і по всій Україні. Путінське видання в серці країни, на яку він напав і має на меті знищити. Але не будемо відволікати чиновників iз Нацради з телерадіо від «позапланових перевірок» кримськотатарського дитячого телеканала.
А співробітників Мінінформу — від дворічного щоденного неробства. Якщо не переломити ситуацію, не позбутися байдужих та / або продажних чиновників на найвідповідальніших напрямках гібридної війни, то ми втратимо країну. Кремль відмінно знає слабкі місця в українській обороні, і саме тому йде в наступ на медіа-фронт», — написав він.
Те саме можна було б сказати і щодо до сайта «Страна». Власне, «Страну» та «Вєсті» єднає спільний менеджмент.
Колишній головред «Вєстєй» Ігор Гужва є нинішнім очільником «Страни», в редакції якої правоохоронці нещодавно проводили обшуки, а самому Гужві інкримінували отримання хабара.
Стверджують, що гроші, на які свого часу видавалися (та й продовжують видаватися) «Вєсті», а також «Страна», є російськими, а також податківця-втікача Клименка.
Втім обвинувачення, висунені Гужві, є не «політикою», а банальним криміналом. Хоча Гужва, звісно, стверджує, що це не так і жодних хабарів він не отримував. Те саме повторює і його заступниця Світлана Крюкова.
NewsOne: бенефіс Надії
До речі, про Крюкову. Ця панянка стала коментатором на каналі NewsOne, де однією з тем для обговорення є, певна річ, незаслужена «образа», завдана Гужві.
Разом із Крюковою в телестудії прописався ще одіознiший персонаж — «журналіст» Руслан Коцаба.
Той самий, котрий спочатку був засуджений до трьох iз половиною років ув’язнення (за перешкоджання діяльності ЗСУ), а потім виправданий Апеляційним судом.
Зараз, за словами Генпрокурора України Юрія Луценка, його відомство готує касаційну скаргу на дане рішення, що ж стосується Коцаби, то він поки що насолоджується свободою. Плюс походами на NewsOne.
Щодо інших ведучих телеканала можна сказати, що тут підібрано ще цікавіший контингент.
Одна з програм носить назву «Суб’єктивні підсумки із Ганною Герман», а колишня речниця Януковича та членкиня «Партії регіонів» розлогих презентацій не потребує.
«Суб’єктивні підсумки тижня» веде на NewsOne i воскреслий iз небуття В’ячеслав Піховшек (відома особа в журналістських та політичних колах, один iз фігурантів записів, зроблених Мельниченком у кабінеті Кучми).
Не гребує цією роботою й згадувана вище Світлана Крюкова, яка, втім, залишає за собою посаду заступника головреда «Страни».
З початку 2017 року телеведучою канала є й народний депутат України Надія Савченко. Свого часу її поява на NewsOne спричинила неабиякий фурор.
А недавно героїчна льотчиця долучилася до свідомо спровокованого телеканалом скандалу.
Мова про серію промороликів, у яких політики Надія Савченко, Євген Червоненко і Максим Гольдарб розмовляють ненормативною лексикою, висловлюючи свою точку зору про події й ситуацію в країні.
Ненормативна лексика в їхніх устах — це «проста людська мова», вважають на NewsOne.
«Матюки» з вуст нардепа Савченко на адресу України просто-таки зачарували російські медіа. Ще б пак. Адже росіяни отримали доказ того, наскільки катастрофічною є ситуація в Україні.
Причому доказ із перших рук — Дмитрію Кисельову так не вдалося б. Оскільки ж конкретики російські джерела не повідомляють, природу й характер тієї катастрофічності російська аудиторія має домальовувати сама.
Українці помирають із голоду й усі, мов один, риються у пошуках харчів на звалищах? Напевне, що так.
«Кляті бандерівці» відловлюють українців на вулицях і без суду садять «на підвал»? Мабуть, саме так усе і відбувається. Російськомовних українців б’ють і ґвалтують? Оце вже поза сумнівом.
Завдяки телеканалу та особисто Надії Савченко росіяни отримали незбагненний простір для фантазії.
Крім цього, російська аудиторія отримала зайве застереження: мовляв, будь-що треба уникнути «кольорової революції», бо в іншому разі до влади прийдуть політики от із такою риторикою й із такими манерами.
І застереження дуже сильне. Мовляв, «кольорова революція» веде до повної деградації.
Савченко так і не помітила, як із блиском зіграла роль хрестоматійної комісарші — у шкірянці та з наганом.
Нарешті, не варто забувати, який образ протягом цілих двох років ліпила російська пропаганда з самої Надії Савченко. Образ убивці та бандитки.
Тепер пані Савченко вистачило 20 секунд, щоби цей образ, що почав уже тьмяніти, освіжити в пам’яті росіян.
Словом, канал NewsOnе за допомогою Савченко та Червоненка надав російській пропаганді таку картинку, про яку вона й не мріяла. І подібний приклад є одним iз багатьох подібних.
Секрет вседозволеності
Причина такого неподобства криється, вочевидь, в особі власника телеканала.
Зірка Євгена Мураєва засяяла на небосхилі майже три роки тому, коли він iз рядового депутата перетворився на медіа-власника, купивши у колеги Вадима Рабиновича частку його дітища — NewsOne.
«Україна молода» нещодавно присвятила Мураєву окрему публікацію. Щоб не повторюватися, зауважимо: нині, як кажуть джерела, шляхи Мураєва та Рабиновича — «співвласників» партії «За життя!» — почали розходитися.
Причина полягає буцімто в тому, що Мураєв не задоволений тією роллю домінанта, котру в їхньому тандемі перебирає на себе Рабинович. А Рабиновича, у свою чергу, надто наполегливо проштовхують до виходу у другий тур президентських виборів.
Ця історія заслуговує на те, аби зупинитися на ній трохи детальніше.
«Дружба» двох політиків почалася влітку минулого року, коли Рабинович і Мураєв синхронно заявили про припинення співпраці з партією «Опозиційний блок», у фракції якої вони перебували.
Вже на момент виходу Мураєва і Рабиновича з фракції «Опоблок» зазначив, що це результат змови перебіжчиків iз владою з метою розколу опозиційного електорату, а депутат Микола Скорик відразу охрестив новий проект Мураєва і Рабиновича «МуРа».
У відповідь Рабинович і Мураєв говорили, що це вони є справжньою опозицією, а ОБ — це ті, хто підіграє владі.
Але все виглядає, м’яко кажучи, не зовсім так. Адже вiд старту нового проекту Рабиновичу було відкрите «зелене» світло відразу по кількох напрямках.
У першу чергу — медійному. У партії завелися серйозні фінансові ресурси — рідко який день обходиться без того, щоб у стрічці новин не рясніли, як під копирку написані, новини про чергові заяви Рабиновича.
При цьому спостерігачі давно звертали увагу, що вся ця піар-кампанія ведеться не навколо розкрутки партійного бренду «За життя», а навколо особисто Вадима Рабиновича.
Дивуватися нічому, адже поінформовані спостерігачі стверджують, що таким є приціл влади на президентські вибори-2019.
Недарма сумнівні соціологи «малюють» Рабиновичу третє місце у президентському рейтингу: його явно бачать бажаним для Петра Порошенка суперником у другому турі виборів.
Якщо все це так і є, то поблажливість до вакханалій, які мають місце на каналі Рабиновича К°, перестає дивувати.
Зацікавлені особи в даній ситуації діють за принципом взаємозаліку: влада не чіпає канал, а канал просуває меседжі, потрібні власникам.
Звісно, якщо спілка Мураєва та Рабиновича розпадеться, це дещо змінить правила гри.
